Недореформа виборчого законодавства, або Як нардепи «поховали» відкриті виборчі списки

8 червня депутати Верховної Ради нарешті спромоглись ухвалити бодай якісь зміни до виборчого законодавства про місцеві вибори. Слово «якісь» вжите не випадково: з кількох варіантів законопроектів «Про місцеві вибори», нардепи проголосували за основу законопроект, який передбачає найбільш зручний формат участі партійних проектів у виборах – без зміни самої філософії їх проведення.

Нагадаємо, до цього часу, депутатів місцевих рад усіх рівнів обирали за змішаною виборчою системою. Наприкінці минулого року, партії-учасниці коаліційної угоди чітко заявили: виборча реформа розпочнеться зі зміни закону про місцеві вибори, які мають відбутися на пропорційній основі (кандидати висуваються політичними партіями) за відкритими списками. Вибори голів великих та середніх міст пропонувалося проводити у 2 тури.

Втім, дискусія затягнулася майже на півроку. Спочатку законопроектів було 4, потім пріоритетними було визначено два: № 2831-2 та № 2831-3. Перший документ передбачав, що частину місцевих рад громадяни мали б обирати за багатомандатними мажоритарними округами (сільради, райради, міські ради маленьких міст), тоді як решту місцевих рад більших населених пунктів – за пропорційною системою відкритих списків. У другому законопроекті пропонувалося сільські ради обирати за мажоритарною системою, а всі інші ради – за пропорційною системою з відкритими списками. Здавалося б, обидва законопроекти – цілком демократичні та пропонують кардинальні зміни у виборчому законодавстві. Проте диявол криється в деталях.

Насправді дійсно якісні зміни у виборчій системі були запропоновані в законопроекті № 2831-2 (автори – група з 19 нардепів, серед яких Андрій Парубій, Олександр Черненко, Сергій Лещенко, Павло Різаненко), котрий дістав найбільшу кількість схвальних відгуків експертної спільноти. В ньому була запропонована така схема проведення місцевих виборів:

  • сільські, селищні, районні ради, районні ради міст, міські ради невеликих міст (до 90 тисяч жителів) депутати обираються за багатомандатною виборчою системою, визначається від 2 до 4 мандатів в кожному окрузі, суб’єктами висування є міські організації партії, також передбачена можливість самовисування;

  • міські ради великих міст та обласні ради вибори відбуваються за пропорційною системою з відкритими списками, суб’єктами висування є місцеві осередки партій;

  • міські голови невеликих міст (до 90 тис. жителів) обираються за мажоритарною системою відносної більшості;

  • міські очільники великих міст обираються за 2-туровою мажоритарною системою абсолютної більшості.

Проте цей законопроект нардепи так і не підтримали: в сесійній залі за основу був проголосований законопроект № 2831-3 авторства народних депутатів Вадима Денисенка, Сергія Алєксєєва (обоє представляють фракцію «БПП»), Ігора Попова, Юрія Чижмаря («Радикальна партія»), Олена Ледовських («Народний фронт»). Ключова відмінність документу від проекту № 2831-2 полягає у визначенні самого поняття «відкриті списки». Прикриваючись цим поняттям, автори взятого за основу законопроекту пропонують громадянам обирати депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад за пропорційною виборчою системою з преференціями (за виборчими списками місцевих організацій партій) з одночасним висуванням кандидатів в територіальних округах, на які поділяється багатомандатний округ. Ще одне нововведення законопроекту – запровадження на місцевому рівні виборчих блоків. Кандидатів можуть висувати місцеві партійні організації чи блоки – не більш ніж два в кожному територіальному окрузі.

Що це означатиме на практиці? Насправді не йдеться ні про які відкриті виборчі списки. Спочатку партії висуватимуть в кожному окрузі по 1-2 кандидатів, за яких мають отримати достатню кількість голосів, аби за сумою результатів по кожному округу подолати 5% бар’єр (для блоків – 7%). Таким чином, така система може призвести до значних «перекосів» у представництвах округів: одні будуть представлені кількома депутатами, за іншими – взагалі нікого не буде обрано.

Висновок невтішний: кандидати та партії торгуватимуться. Першим потрібен буде впізнаваний і рейтинговий партійний бренд, другим – ресурс кандидата, його популярність, рейтинг, гроші, мережа. Таким чином, громадяни знову обиратимуть рейтингові політичні сили, до яких пристануть місцеві «грошові мішки». «Політичні шулери з «БПП» та «Батьківщини», всупереч коаліційний угоді, підсунули виборцям «зв’язану виборчу систему» замість системи з відкритими списками! Фактично це винятково партійна мажоритарка з преференцією для «великих партій». Як результат, ми знову будемо мати на місцевих виборах політичну корупцію, підкуп виборців та недоброчесні ради», – влучно висловився політолог Віктор Таран на своїй сторінці у Facebook.

Скоріш за все, законопроект буде прийнятий в цілому вже наступного тижня, адже нардепи проголосували за рішення щодо підготовки документу до другого читання за скороченою процедурою. Тож уже в липні-серпні партії-важковаговики оголосять тендери на кандидатів, а по телевізору будуть і надалі брехати про те, що виборців очікує небачений досі парад демократії з відкритими списками й найкращими представниками-кандидатами в списках партій.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО