Авторські колонки

Володимир Путін все далі втягує свій народ у м'ясорубку війну. Постачанням західної зброї в Україну він збирається протиставити наступ масами піхоти у стилі Першої світової війни.

Оголосивши мобілізацію, керівництво росії фактично визнало на весь світ і перед власним народом, що українська авантюра зазнає краху. Докладніше – в авторській колонці Леоніда Швеця.

У той час коли Україна живе війною, занурена в неї всіма думками і почуттями, Росія, яка війну розв'язала і гробить у ній тисячі своїх людей і власне майбутнє, від неї всіляко відгороджується.

Дивуватися з того, що більшість росіян вважають за краще не помічати, що залишилися без майбутнього, не доводиться. Величезний народ живе в ілюзорній переконаності, що йому нічого не буде за те, що він влаштував бійню в Європі.

Частина росіян образилися на Володимира Зеленського за пропозицію закрити для них кордони, хтось списав пропозицію на стрес, а дехто побачив у ній ознаки того самого українського нацизму.

Говорити росіянам про свою ненависть так само марно, як пробиватися до їхньої совісті та намагатися запевнити у втратах на фронті.

Андрій Деркач буквально славився прокремлівською ангажованістю та органічним зв'язком з тамтешніми спецслужбами, і, як в анекдоті про Штірліца, чи не ходив Хрещатиком у російській військовій формі з гармошкою.

Путінська Росія зробила все, щоб міцно засісти у печінках у своїх сусідів та виробити до себе відповідне ставлення.

Україна не в положенні тих, кого беруть чи підбирають до Євросоюзу. Ми обіймаємося з європейцями у біді, пише у колонці Леонід Швець.

Росія давно обрала курс на архаїзацію, тупе спрощення соціальних відносин. Війна цей процес неймовірно підхльостує.

Проросійська самопроголошена так звана республіка засудила до смертної кари трьох іноземців, які служили у ЗСУ.

Ангела Меркель не впоралася з лідерською роллю старшої у кімнаті, не зумівши розкусити російського президента та його агресивні наміри.

Спроба організувати поїзду Марини Овсяннікової до Києва справила глибоко враження на суспільство. Питання, наскільки щире каяття, якщо його перетворюють на атракціон і влаштовують тури для зняття піар-вершків із набутої популярності.

Вторгнення росії в Україну поклало край епосі гібридності. Росія, нарешті, показала своє справжнє обличчя - немов дзеркало очистилося від багаторічної павутини і пилу, і власний образ, якому, через каламутність зображення, приписувалися відносні переваги, обернувся моторошною пикою.

Усі, хто бореться з путіним та його режимом, усі, хто виступає на боці України, мають не вимагати припинення війни, а вступати у війну, у будь-яких можливих формах, щоб завдати путінській росії розгромної поразки.

За три місяці війни у росії не трапилося жодних змін. Тобто плани вторгнення коригувалися, на цвинтарях з'явилося багато свіжих могил, але країна, як і раніше, живе так, ніби нічого не сталося.

10 травня помер перший президент Леонід Кравчук. У колонці Леоніда Швеця – чим Кравчук запам'ятався Україні та як його сприймали у суспільстві.

Ні в кого немає сумнівів, що путін здатний багато на що. Але ж не менше доказів, що зіткнення зі справжнім опором непереможний упир не витримує.

Порівняння володимира путіна з Адольфом Гітлером напрошується само собою. Але путін відрізняється від фюрера не лише тим, що може загробити планету.

Якби вся ця рішучість Заходу вкластися в українську перемогу проявилася кілька місяців тому, справи були б інакші, безліч людських життів було б збережено, кількість руйнувань була б значно меншою.

Після закінчення війни доведеться на зовсім нових принципах відбудовувати всю Україну, а тому політику, якою належить керувати цими процесами, перебудовувати треба буде насамперед.

Масова мобілізація означатиме визнання війни війною, а недопущення війни – це один із наріжних каменів кремлівської пропаганди. Адже зараз в Україні російські війська проводять як би антивоєнну спецоперацію.

У Росії після розпаду СРСР так і не відбулася фактична зміна еліт. У цьому сенсі зараз триває війна України з Радянським Союзом, який намагається помститися.

Леонід Швець переповідає історію раптової музичної німоти скрипаля Ігоря Чернявського, який під час вторгнення росії був під обстрілами у Харкові і тривалий час не брав до рук скрипку.

Депутат російської держдуми Шеремет запропонував приєднати до Росії частину території України.

Вирішальну роль у поширенні «російської інфекції» відіграли два фактори – телебачення та система освіти.

З Києвом категорично не вийшло, але пропагандистська логіка вимагає, вийми та поклади, домогтися якогось дивовижного військового успіху, який стане родзинкою святкування 9 травня.

Не можна сховатися за твердження, що у всьому винні політики та пропагандисти. Справа совісті кожного чинити цьому зовнішньому тиску опір, залишитися людиною, або піддатися йому, впустивши всередину звіра.

Розпочата росією війна проти України назавжди змінить вітчизняний політичний дискурс. Перший крок – системна заборона проросійських політичних партій. Як відбувається цей процес та чого очікувати - аналізував політолог Олександра Радчука.