Не намагайтеся пробитися до їхньої совісті: як реагувати на злочини окупантів під час війни
Говорити росіянам про свою ненависть так само марно, як пробиватися до їхньої совісті та намагатися запевнити у втратах на фронті.
Взаємні звинувачення НАБУ, НАЗК і Генпрокуратури – лише верхівка айсберга великої війни, що ведеться між структурами системи державного звинувачення.
Відставка Гонтаревої – притча во язицех серед парламентарів. Насправді це залежить не від депутатів, але хто ж упустить таку можливість пропіаритись?
Нове виборче законодавство, скасування недоторканності та антикорупційні суди: чи є політична воля для реалізації всього цього?
В Раді є ціла низка людей, яких хлібом не годуй – дай що-небудь опротестувати. «Слово і Діло» з’ясовувало, де в цьому зрадофільстві блеф, а де правда.
Коли вчергове почуєте від політика обіцянку звернутися до суду, пам’ятайте: суд – прекрасний піар-майданчик. Навіть якщо до нього насправді не дійде.
Днями ми дізнаємося, хто візьме гору в питанні медреформи. А поки «Слово і Діло» проаналізувало позиції протиборчих сторін, виходячи з їхніх обіцянок.
Хто з депутатів обіцяв підтримати законопроект про реінтеграцію Донбасу, хто виступає проти та що з цього вийде – в огляді «Слова і Діла».
Історія створення і внесення змін до Конституції України варта окремого розділу підручника. Журналіст «Слова і Діла» Аліна Костюченко спробувала у власній авторській колонці зібрати найголовніші віхи розвитку Основного Закону країни й розповісти про те, що може очікувати на нього вже в найближчому майбутньому.
Минулий тиждень в Україні ознаменувався двома річницями – роботи уряду й початку АТО. Крім того, тривали чвари навколо НКРЕКП через абонплату на газ. Про всі ці та інші новини – в авторському огляді Аліни Костюченко.
Журналіст «Слова і Діла» Аліна Костюченко про найголовніші події тижня, що минає, та обіцянки українських політиків, котрі їх супроводжували.
Говорити росіянам про свою ненависть так само марно, як пробиватися до їхньої совісті та намагатися запевнити у втратах на фронті.
Володимир Путін все далі втягує свій народ у м'ясорубку війну. Постачанням західної зброї в Україну він збирається протиставити наступ масами піхоти у стилі Першої світової війни.
У той час коли Україна живе війною, занурена в неї всіма думками і почуттями, Росія, яка війну розв'язала і гробить у ній тисячі своїх людей і власне майбутнє, від неї всіляко відгороджується.
Дивуватися з того, що більшість росіян вважають за краще не помічати, що залишилися без майбутнього, не доводиться. Величезний народ живе в ілюзорній переконаності, що йому нічого не буде за те, що він влаштував бійню в Європі.
Оголосивши мобілізацію, керівництво росії фактично визнало на весь світ і перед власним народом, що українська авантюра зазнає краху. Докладніше – в авторській колонці Леоніда Швеця.
Частина росіян образилися на Володимира Зеленського за пропозицію закрити для них кордони, хтось списав пропозицію на стрес, а дехто побачив у ній ознаки того самого українського нацизму.
Розміщення ядерної зброї росії на території Білорусі вдарить тільки по Мінську, для України та НАТО абсолютно нічого не зміниться
Децентралізація теплового постачання дозволить уникнути ситуації, при якому виведення з ладу ТЕЦ залишає без опалення ціле місто
На юридичні наслідки ордера МКС очікувати не варто, а от російська пропаганда обов'язково використає цей інфопривід
Може виникнути питання, що робити з анексованими територіями й це може стати формальним приводом для спроби відмовити Україні
Білорусь тепер стає можливою мішенню ядерного удару НАТО, якщо путін вирішить піти ва-банк і почати ядерну війну
Попри те, що резолюція не обов'язкова до виконання, з політичної точки зору – це дуже важливий крок