Україна на шляху до Європи: що і коли будемо продавати європейцям?

Події останнього часу, що відбулися в Україні, досить суттєво вплинули на інтеграційні думки українців і багато в чому змінили їх погляди. Агресія Росії та сепаратизм на Сході змусили українців переглянути своє ставлення до майбутнього країни, в якій вони живуть, її територіального устрою, участі в міждержавних об'єднаннях і міжнародному співтоваристві. Через рік після Євромайдана, втечі Януковича, анексії Криму, угода з ЄС все-таки підписана. Але чи стала ближчою Європа?

У передвиборній програмі нинішній Президент України обіцяв, що українці почнуть «жити по-новому», а Україна стане європейською країною. Ставши Главою держави, Петро Порошенко запевняв, що Україна та ЄС діють скоординовано, переговори щодо зони вільної торгівлі завершаться тим, що українські товари стануть затребувані на європейському ринку, а експорт товарів і послуг за п'ять років зросте вдвічі. Однак експерт економічних програм Володимир Сіденко переконаний, що зробити це досить важко й практично неможливо. «Для того, щоб подвоювати експорт, потрібно нарощувати по тим сегментам, де продукція з більш високою вартістю, тоді можливо буде забезпечити й великі темпи зростання. Іншими словами, це означає, що нам потрібно виходити на ринки з високотехнологічною продукцією, а для цього потрібна адаптація до технічних регламентів ЄС.

На думку економіста Володимира Сіденка, все залежить від того, яким чином ми зможемо переорієнтувати свій експортний потенціал з російського напрямку на альтернативні та знайти нових партнерів для співпраці. Європейському споживачеві дійсно все одно, де вироблений товар – в Україні чи в Німеччині, але йому не байдужа його якість. Непрозора модель менеджменту та застаріла система продажів, відсутність доступного фінансування та недосконала система виробництва ставлять під загрозу питання українського експорту як товарів, так і послуг.

У Мінекономрозвитку України повідомляють, що експорт послуг зараз становить 17% від загального обсягу українського експорту. У той час, як в країнах, що мають збалансований підхід експорту товарів і послуг – 25-30%. У зв'язку з цим, Міністерство націлене приділяти більше уваги експортерам послуг. І це не тільки IT-галузь, це освітні, туристичні, медичні та інші послуги.

За оцінками економічного експерта Сергія Кисельова, в Україні кількість напрямків експорту послуг дійсно обмежена. Велику частину складають інфраструктурно-транспортні послуги. На другому місці (близько 15%) – послуги комп'ютерних комунікацій та інформаційних технологій. За даними Держкомстату, торік інформаційні послуги в Європу були реалізовані на 1,6 млрд доларів. На тлі загального падіння цей показник досить успішний.

Економічний аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь наполягає на тому, що експорт послуг – дуже великий сектор і робити акцент одночасно на всіх сферах недоцільно. «Перевагу потрібно віддати послугам транспортування. При цьому, найбільш перспективним напрямком у цьому зв'язку є транзит газу. Але обсяги залежать від ЄС. Якщо Європа буде споживати менше газу, експорт транспортних послуг зменшиться в рази», – пояснює він.

З іншого боку, Олександр Жолудь згоден: написання програмного забезпечення теж затребуване. Україна на сьогодні є одним зі світових хабів програмних продуктів. Це те, що розвивається і за рахунок чого Україна може посилити свій експортний потенціал. Інші види послуг навряд чи можуть стати затребуваними для європейців.

В цілому, фахівці наполягають на тому, що для України зараз дуже важливо знайти додаткові ринки збуту, оскільки, незважаючи на те, що ЄС надав можливість безмитної торгівлі, не всі товари можна поставляти в Європу й не всі послуги потрібні Заходу. Як відомо, Кабінет міністрів України планує розпочати переговори з Канадою, Туреччиною, Ізраїлем, країнами Перської затоки і Західною Африкою про можливість створення зони вільної торгівлі.

Тим часом, деякі просування у відносинах з Європою все ж є, вважають експерти. Так, Польща, де раніше українці працювали нелегально, стала видавати трудові візи. І взагалі почала більш прихильно ставитися до трудових мігрантів з України. Пустити до себе українців на легальних умовах також пообіцяли Іспанія і Португалія. На думку аналітиків, можна покладати надії і на експорт робочої сили.

Однак в ЄС є великі побоювання на рахунок співпраці з Україною. За озвученими представниками Єврокомісії розрахунками, в перші роки дії ЗВТ бюджет України втрачатиме близько 5-6 мільярдів доларів на рік. ЄС має великий потенціал ринку, але він повністю зайнятий і закритий. Тому до української експортної моделі товарів і послуг потрібен особливий підхід. Країна повинна володіти ресурсом, який може бути не просто затребуваним, а й конкурентним, і відповідати європейським стандартам. Освоєння нових ринків, особливо таких конкурентних, як ринки ЄС, передбачає проведення аналітичної роботи та реалізацію її експортного потенціалу. На вирішення якихось завдань піде кілька тижнів або місяців, на вирішення інших – роки. Більше того, деякі європейські компанії, на жаль, вже склали про українців негативну думку.

В українському суспільстві також настає повільне, але впевнене прозріння. Навіть найбільш щирі прихильники Євромайдана змушені визнати: через рік після початку масових протестів і вимог, в Україні все залишилося практично так само, як за часів президента-втікача. Візи досі не скасували, експорт послуг становить не настільки сильні позиції, щоб бути рушійною силою, та й українські товари не користуються особливим попитом на Заході. Тобто євроінтеграція як мета Майдану – не досягнута.

Зараз українські політики обіцяють, що плоди Майдану українці почнуть пожинати в 2016-му році. Залишилося потерпіти всього рік, після чого, переконують «слуги народу», почнеться різке покращення життя. Сьогодні ж відносини України і ЄС – це забіг на велику дистанцію, а попереду – дуже серйозна боротьба.

Марина Шевченко, спеціально для «Слово і Діло»

Редакція «Слово і Діло» може не розділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль її носія.