Рух до Європи – балачки і справи. Що привіз до Києва Коморовський? (відео)

«Я вірю, що доля до нас усміхнеться у спільному європейському домі», – сказав у четвер, 9 квітня, у сесійній залі Верховної Ради України президент Польщі Броніслав Коморовський. Саме такими словами очільник держави-сусіда підсумував свій виступ. На його переконання, стабільної, безпечної Європи не буде, якщо її частиною не стане Україна.

Хто ж з українців, ще від початку Євромайдану, не сподівався почути такі слова? Але чи можна вважати слова за дії? Чи можуть втішити промови народ, що страждає від затяжної війни? Президент України Петро Порошенко очікує від Європи більш рішучого визнання європейського напрямку офіційного Києва. Після переговорів з Броніславом Коморовським у середу в Києві Глава української держави заявив, що сподівається на підтримку української позиції з приводу надання безвізового режиму з 1 січня 2016 року на Ризькому саміті, що відбудеться 21-22 травня.

Судячи з настроїв європейських колег, безвізового режиму очікувати не варто. На думку міністра закордонних справ Латвії Едгарса Рінкевічса, максимум, який чекає на українців – лібералізація візового режиму. Та чи винна у таких нерішучих кроках Європа? Чи достатньо робить задля всебічної євроінтеграції українська сторона?

Спробуймо оновити у пам'яті хронологію подій, а головне – обіцянок. Перший крок на шляху до євроінтеграції був покладений 21 березня 2014 року. Тоді Арсеній Яценюк підписав політичну частину Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. Уже за три місяці, 27 червня, Петро Порошенко підписав економічну частину. Після цього всі, кому заманеться, тривалий час говорили про необхідність призначити керуючого «єврошляхом» – віце-прем’єра з питань європейської інтеграції. Зробити цього в уряді не можуть уже 10 місяців. Тобто, дотепер не створено ані служби, ані міністерства чи іншої організації, якій би повністю віддали повноваження з контролю за виконанням Угоди про Асоціацію, і яка б тримала руку на пульсі своєчасної адаптації українського законодавства до європейського. Верховною Радою досі не розглянуті законодавчі акти, що врегулюють торгівлю між Україною та Євросоюзом. А це питання кормів, ветеринарних перевірок на кордонах, інформування споживачів щодо властивості харчових продуктів. Досі не вирішене питання претензій від ветеринарно-продовольчого бюро Євросоюзу, яке критично поставилося до українських молокопродуктів. Тобто українські виробники, які могли б успішно конкурувати на європейських ринках, досі не мають такої можливості через неналежну законодавчу роботу. 

А скільки обіцянок наших депутатів стосувалося переходу на європейські екологічні стандарти? Тільки у березні цього року нардеп від «Самопомочі» Остап Єднак пообіцяв, що підтримає законопроект «Про оцінку впливу на довкілля», а міністр екології Ігор Шевченко запевняв, що надасть ВРУ новий закон про поводження з відходами і про упаковку та відходи упаковки. Втім, остання обіцянка давалася і міністром економічного розвитку та торгівлі України Айварасом Абромавичусом, але усі вони досі залишаються невиконаними.

Забагато обіцянок пов’язаних з гармонізацію українського законодавства ще у процесі виконання. Але є й виконані. Зокрема, у медичній галузі. Передусім мова йде про реєстрацію законопроекту щодо врегулювання питань держзакупівлі лікарських засобів через міжнародні агенції ВООЗ та ЮНІСЕФ. 19 березня 2015 року Верховна Рада України 241 голосом народних депутатів підтримала проект закону №2150. Позитивну оцінку від «Слова і Діла» отримує Ірина Сисоєнко, яка таким чином дотримала свого слова.

За умов такої «плідної» праці, ненадання Україні зайвих преференцій не здається аж надто образливим. Як слушно зазначив директор Центру суспільних відносин Євген Магда у коментарі «Слову і Ділу», зараз «важливо не допустити спалаху євроскепсису, розчарування через неотримання Україною безвізового режиму з ЄС. Для нашої держави євроінтеграція – процес, який, можливо, важливіший за результат».

У цілому, з цим можна погодитися. А якщо Україна справді буде йти шляхом євроінтеграції не словом, а ділом, то найближчий візит Броніслава Коморовського виллється не в гучні промови, а в партнерські пропозиції.

Анастасія Соснова, спеціально для "Слово і діло" 

***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.