Сила зброї або Де починається нова держава?

Сьогодні в порядку денному пленарного засідання Верховної Ради народні депутати розглядатимуть президентський законопроект № 2541 «Про правовий режим воєнного стану». Необхідність прийняття закону – очевидна: держава знаходиться у стані постійної військової загрози з боку Росії і влада повинна ретельно підготуватися, щоб регламентувати усі правові відносини у разі запровадження воєнного стану. Втім, як завжди, уникає ґрунтовних підходів до реальних змін у суспільстві.

Зокрема у ст. 8 законопроекту, який пропонується розглянути народним депутатам, міститься норма щодо вилучення зброї та боєприпасів у громадян під час дії воєнного стану. Звичайно, дана норма направлена на те, щоб попередити і контролювати незаконний обіг зброї під час введення воєнного стану, але передусім норма торкнеться тих громадян, які легально володіють вогнепальною зброєю.

Ні для кого не секрет, що внаслідок військових дій на Донбасі на всій території України значно зріс рівень обігу незаконної вогнепальної зброї. Подейкують, що при бажанні кожен громадянин може купити будь-яку стрілецьку зброю, боєприпаси чи вибухівку, яка була незаконно вивезена із зони проведення бойових дій. Пікантність ситуації полягає у тому, що у грудні 2014 року група народних депутатів внесла до Верховної Ради проект закону № 1135-1 «Про цивільну зброю і боєприпаси», яким пропонують унормувати легалізацію та право володіння і використання вогнепальної зброї на теренах України.

Після Революції Гідності і з початком військової агресії на Донбасі питання вільного володіння законослухняними громадянами вогнепальною зброєю із метою самозахисту постало з новою актуальністю. Згадаймо події на Майдані, коли найбільшої шкоди від використання вогнепальної зброї правоохоронцями зазнали саме мирні протестувальники. А коли постало питання захисту своєї Батьківщини та виконання присяги, більшість представників міліції та армії просто здали свою зброю сепаратистам або окупаційним військам, при цьому дехто перейшов на сторону ворога. Саме зараз усі інститути держави перебувають у напівзруйнованому стані, потребуючи негайного реформування, а новий суспільний договір вимагає якнайшвидшого позбавлення правоохоронної системи каральних функцій та монопольної ролі на право володіння зброєю.

Окрім того, з огляду на дві нові обставини, Президент має усі важелі виконати свою роль гаранта Конституції та нарешті здійснити революцію у свідомості державних діячів.

По-перше, війна на Сході потребуватиме не лише нових підходів щодо реформування армії, але й до самої концепції національної безпеки. Безпека має ґрунтуватися на спільній відповідальності кожного законослухняного громадянина, який усвідомлює свою роль у долі існування України. Легалізація вогнепальної зброї серед громадян – це ще одна серйозна підстава для будь-якого агресора задуматися перед тим, як нападати на таку озброєну спільноту. І вже майже неможливо вести війну із державою, де 15 мільйонів чоловіків можуть стати потенційними озброєними партизанами.

По-друге, один із концептуальних підходів у питанні реформування правоохоронної системи полягає як раз у тому, аби позбавити її монопольного права використовувати зброю із метою встановлення порядку. 23 роки українці системно виділяли власні податки на те, щоб фінансувати цілу армію в різних правоохоронних структурах. На функціонування МВС, СБУ, ГПУ щороку йшли десятки мільярдів гривень. При цьому у відповідальний момент суспільство не відчуло себе захищеним. Тому МВС та інші структури потрібно реформувати у надпрофесійні установи із правом застосування зброї у виняткових випадках. Тоді як кількість самих правоохоронців варто значно скоротити, надавши громадянам легальне право володіти і застосовувати вогнепальну зброю із метою самозахисту.

Не секрет, що ідею із легалізації зброї серед громадян блокують зацікавлені групи. Одні мають суто економічний інтерес, інші – ідеологічний. Перші не хочуть втрачати монопольний ринок торгівлі зброєю, надання охоронних послуг, «кришування» незаконного обігу «стволів» та боєприпасів. Другі – помилково вважають, що законодавчо закріплений вільний обіг легалізованої зброї спричинить неконтрольований сплеск злочинності. Усі ці аргументи – не нові і полемізувати стосовно даної теми можна до безкінечності. Втім, якраз найбільший хаос відбувається там, де не існує жодних правил. Наразі так і відбувається: озброюються ті, хто ігнорує будь-який закон, своїх співгромадян і саму державу. Можливо, саме час запропонувати озброїтися тим громадянам, які відчувають себе відповідальними перед законом і пропонують іншим також жити за правилами?

Прийняття закону про легалізацію вогнепальної зброї – це своєрідний акт довіри не тільки між державою і окремим громадянином, але й між усіма громадянами. Нарешті суспільство має подорослішати і навчитися брати відповідальність за власні вчинки. Тим, кому довіри бракуватиме, або хто нею нехтуватиме, достатньо буде відчувати страх перед своїми ж озброєними співгромадянами.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»