Головний вектор в реформі культури має бути направлений не по вертикалі, а по горизонталі.
Про це в ексклюзивному коментарі «Слову і Ділу» розповіла директор Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал» Наталія Заболотна, коментуючи питання діяльності Міністерства культури України.
«Наша країна матиме видимі успіхи у соціокультурній сфері лише тоді, коли ми почнемо сповідувати філософію трьох «к» – культивувати культ культури. Високих очікувань на пана В’ячеслава Кириленка ніхто не покладав. Під час звіту, Кириленко заявив, що буде піднімати військовий дух, за допомогою виступів діячів культури в АТО. Але це абсурд – на передовій, інша музика, там співають «Гради». Так, бійців потрібно підтримувати, але в даному випадку увагу треба приділяти внутрішньому фронту, оскільки сьогодні Україна на межі гуманітарної катастрофи, що пов’язана в першу чергу з відсутністю чітких антикризових кроків, з проблемами переселенців, слабкою культурною політикою та відсутністю гуманітарної стратегії», – розповідає Наталія Заболотна.
Хорошим починанням була платформа стратегічних ініціатив 2025, яка не знайшла відгуку у міністра культури нинішньої каденції. В цьому випадку обурює відсутність тяглості між міністрами. Кожен наступний міністр культури намагається винаходити свій власний велосипед.
«На сьогодні Мінкультури не займається розвитком культури, а опікується тими закладами, які знаходяться в його підпорядкуванні. При цьому сотні закладів культури, як і «Мистецький Арсенал», де-факто для нього просто не існують. Нашим чиновникам вже давно потрібно збагнути, що справжні реформи не народжуються у затхлих кабінетах. Реформу можуть розробити і втілити виключно граючі тренери, а її головний вектор має бути направлений не по вертикалі, а по горизонталі», – підсумувала керівник «Мистецького Арсеналу».
«Але головним розчаруванням у діяльності Міністерства культури та комітету з питань культури і духовності, який до осені 2014 року очолював пан Кириленко, за останній час стало те, що жодних конкретних кроків не було зроблено у справі збереження та повернення спадщини з окупованих територій. Фрески Херсонесу, скіфська пластика, величезні колекції старовини Криму й Донбасу та багато іншого просто було присвоєно. І теперішньої долі більшості культурних цінностей та музеїв ми не знаємо. Путін пишається тим, що відхапнув у нас не просто територію, а тисячоліття історії та культури. А що роблять чиновники і депутати? Де звернення в міжнародні організації із списками викрадених творів мистецтва, які потрібно повернути? Де електронні реєстри, каталоги і альбоми, з яких кожен бажаючий може дізнатися, що той чи інший твір мистецтва є краденим Російською федерацією і не може бути виставлений ніде у цивілізованому світі або проданий пристойному колекціонеру? Так само ніхто толком не інформує громадськість про долю скіфського золота, доля якого наразі вирішується у судах Голандії. Ось ця діяльність була б потрібна в першу чергу від справді ефективного міністра культури», – додала директор НКММК «Мистецький Арсенал».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»