100 днів Кабміну: в очікуванні відставок

Вже не перший тиждень в українському інформпросторі українців готують до можливих кадрових ротацій в уряді. Подейкують, що протистояння між командами Президента та премєр-міністра особливо посилилось під час ситуації з імовірною відставкою голови НБУ Валерії Гонтарєвої. Лавина звинувачень в бік НБУ стосовно стрімкого знецінення національної валюти серйозно роздратувала і без того заклопотаного Президента, адже складалося враження, що уряд до девальвації гривні взагалі не причетний.

Протистояння у владі нагадує штурханину в їдальні дитячого садка: перед вихователями діти ніби зберігають спокій, а самі у будь-яку слушну мить намагаються тишком-нишком завдати якомога сильнішого удару супернику ногою під столом. Поки що таким стримуючим фактором для українських політиків є гроші іноземних кредиторів. Вже після отримання траншу МВФ протистояння у владі ризикує набрати більш чітких рис. А це означає, що в урядовій команді так чи інакше відбудуться кадрові ротації.

Першим претендентом на відставку може стати міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин. У Верховній Раді вже зареєстрована відповідна постанова №2282, ініціаторами якої стали 25 народних депутатів з різних фракцій та позафракційні. «Слід зазначити формальне ставлення міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина до виконання доручення Кабінету міністрів, який фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов'язків голови Комісії з перших днів її роботи», – йдеться в пояснювальній записці. Конфлікт між міністром та очільником уряду виник ще задовго до розмов про його відставку. Сам Демчишин – людина з бізнесу, є одним із соратників Президента та потрапив на роботу до уряду саме по квоті пропрезидентської партії «Блоку Петра Порошенка».

Наступними кандидатами на заміну можуть стати міністри за квотами «Батьківщини» та «Радикальної партії Олега Ляшка», які в парламенті почали позиціонувати себе як внутрішня опозиція до колег по коаліції. Передусім під опалу може потрапити міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко, який потрапив в уряд за квотою «Батьківщини». Втім, сказати, що він є особливо близьким до команди Юлії Тимошенко не можна, адже пан Шевченко має сильні позиції і в Адміністрації Президента, і в середовищі пропрезидентської команди, особливо її «УДАРівського» крила. А от ще один урядовець за квотою «Батьківщини» – міністр молоді та спорту Ігор Жданов – є безпосереднім та давнім учасником команди Юлії Тимошенко. Втім, очікувати його швидкої відставки не варто: очолюване ним Міністерство найближчим часом не фокусуватиме на собі уваги, адже наразі нашій державі доведеться зіткнутися із більш серйозними викликами.

Найвигідніше з точки зору піару виглядає урядова квота «Радикальної партії Олега Ляшка». Вона представлена в Кабміні всього одним віце-прем’єр-міністром Валерієм Вощевським. Поки що пан Вощевський в уряді роздає доручення міністерствам та відомствам та особливою бурхливою діяльністю не відзначився – система народного контролю «Слово і діло» за 100 днів роботи нового уряду навіть не зафіксувала жодної обіцянки «радикального» віце-прем’єр-міністра.

Найцікавіша ситуація із «Самопомоччю». Фактично, в уряд ця політична сила делегувала міністра аграрної політики та продовольства Олексія Павленка. Саме він може найближчим часом опинитися під «дамокловим мечем» нещадної критики та можливої відставки в результаті будь-яких проблем із посівною кампанією. З іншою кандидатурою, яку особисто запропонував лідер «Самопомочі» Андрій Садовий на економічний блок – нинішнім міністром фінансів Наталією Яресько – не все так просто. Вважається, що пані Яресько не є в класичному розумінні квотою жодної з політичних сил, які входять до складу нинішньої коаліції. Радше вона – такий собі урядовий «джокер», якому особливо довіряють в силу багатьох обставин іноземні кредитори, насамперед з США. Ще рік тому саме прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вважався тим гарантом стовідсоткової довіри іноземних донорів, кредиторів та інвесторів. Проте після останнього траншу у вересні 2014 року, МВФ фактично «заморозив» співпрацю із урядом до позачергових парламентських виборів і формування нового складу Кабміну. «Друге пришестя» пана Яценюка вже не надто надихало Захід на віру сприймати заяви з приводу проведення глибинних реформ в Україні. Врятувала ситуацію пані Яресько: саме вона стала медіатором перемовин між новим урядом «реформаторів» та МВФ, і саме завдяки її зусиллям міжнародні кредитори отримали чіткий план дій із наданими коштами. Ба, більше: в разі можливих вибриків з боку екс-«камікадзе» Арсенія Яценюка, Захід дав чіткий сигнал з приводу можливої кандидатури наступного прем’єр-міністра. 5 березня одне з найвпливовіших західних ділових видань Bloomberg опублікувало статтю із заголовком «Американська жінка, яка стала між Путіним та Україною», яка повністю присвячена діяльності пані Яресько на посаді міністра фінансів. В статті, окрім тексту, варто зауважити й розміщення явно із іміджевою метою фото пані Яресько в стилі «залізної леді», копіюючи легендарного британського прем’єра Маргарет Тетчер.

Безумовно, найбільша битва за урядові посади відбуватиметься на лінії «Народний фронт» – «Блок Петра Порошенка». Активно обговорюється можливість призначення ще одного «смотрящего» віце-прем’єра від «БПП» – ним може стати перший заступник голови фракції Ігор Кононенко. Наразі він один із найвпливовіших політиків у середовищі пропрезидентської команди. Можливо, нова урядова посада не вводитиметься, а пан Кононенко замінить іншого представника за пропрезидентською квотою – віце-прем’єр-міністра, міністра регіонального розвитку та ЖКГ Геннадія Зубка. Подейкують, що із наближенням місцевих виборів саме пан Зубко буде відповідати за координацію зусиль виборчого штабу «БПП».

Тим не менш, питання відставки уряду особливо гостро постане наприкінці 2015 року. До того часу в уряді можуть відбутися кілька відставок. Момент істини настане під час звіту урядової команди за підсумками діяльності затвердженої Верховною Радою урядової програми реформ на 2015 рік. В будь-якому разі, відставка уряду в нинішніх умовах сприятиме подальшій політичній дестабілізації внутрішньополітичної ситуації. Адже порушиться хиткий баланс коаліційної команди, наслідком чого можуть бути тривалі переговори про створення нової більшості і нового уряду. В ситуації, яка склалася, такий розвиток подій може призвести до чергової перезагрузки парламенту – черговим достроковим виборам Верховної Ради.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»

***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.