Кредит МВФ: рятівне коло чи зашморг на шиї України?

Читать на русском

Поки українці сподіваються на старт довгоочікуваних реформ, в Кабміні чекають на вердикт Міжнародного валютного фонду, який обіцяє отримання рятівного кредиту у валюті. І не дарма: навіть у разі позитивного ефекту від реформування вітчизняної економіки, «живі гроші» потрібні Україні тут і зараз.

Фактично в цьому місяці буде визначатися доля економіки нашої країни на найближчі роки. Ризик оголошення дефолту України, тобто неможливості обслуговувати свої зовнішні зобов’язання, зараз високий як ніколи. Загальний борг України протягом останнього року в доларовому еквіваленті становить 73 млрд доларів, тоді як золотовалютні резерви за останні 2 роки скоротилися до позначки у 7,5 млрд доларів. За оцінками прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, у 2015 році загальний обсяг кредитних зобов’язань, які доведеться вивести із української економіки, становитиме понад 11 млрд доларів. Очевидно в уряді намагаються дещо применшити масштаби економічної катастрофи, яка насувається на нашу країну: за прогнозами аналітиків World Politics Journal, 15 мільярдів доларів потрібні Україні вже в січні, інакше МВФ буде змушений призупинити виплати узгодженого в травні 2014 кредиту в розмірі $17 млрд, побоюючись, що Україна не зможе розрахуватися без додаткових вливань грошей з інших джерел.

Втім, вітчизняні урядовці та банкіри перебувають в оптимістичних очікуваннях. На початку цього тижня розпочався третій етап місії Європейського департаменту МВФ для завершення другого перегляду виконання Україною програми «Stand-by». В Нацбанку висловили сподівання вже до 29 січня закінчити переговорний етап та підписати із МВФоновлений лист про наміри та меморандум про економічну та фінансову політику, в яких будуть визначені заходи, які необхідно прийняти Україні для отримання чергового траншу фінансової допомоги.

Читайте також: Експерт: Головна проблема в 2015 році для українців – безробіття

В свою чергу експерти більш стримані в оцінках об’ємів кредитування та строків отримання коштів від МВФ. «Однозначно, 15 млрд доларів, про які говорив Яценюк у січні Україна не знайде, але поки що всі вимоги, які були висунуті МВФ держава намагається виконувати. У лютому слід очікувати лише близько $3,8 млрд. Держбюджет прийняли вчасно та узгодили з МВФ, з деякими боргами також розрахувалися, тому зараз варто орієнтуватись на активне проведення реформ, щоб отримати фінансову допомогу», – вважає аналітик агентства «MPP Consulting» Павло Мельник.

Окрім кредиту від Міжнародного валютного фонду, Україна розраховує залучити кошти й від інших кредиторів. Передусім, у цьому році США готові надати Україні додаткові кредитні гарантії на суму 2 млрд доларів, а Європейський Союз вже виділив Україні 500 млн євро в рамках програми макрофінансової допомоги. Загалом у 2015 році Україна планує залучити близько 27 млрд доларів кредитних коштів. «Для фінансування України у наступному році є два головні кредитори. Це МВФ та Світовий банк. МВФ дає короткострокові кредити для вирівнювання ситуації в країні. Світовий банк – це довгострокове фінансування. Але, якщо МВФ не дасть гроші, то жодна інституція не надасть гроші. Крім того, від МВФ не залежать гроші, які надходять від грантових організацій. В Державному бюджеті зокрема, зазначено, що в 2015 році внутрішні запозичення становитимуть 112,87 млрд грн, зовнішні – 180,97 млрд грн. В цілому запозичення в 2015 році заплановані на суму близько 300 млрд грн», – наголошує експерт Реанімаційного пакету реформ Ілля Несходовський.

Враховуючи, що загалом доходи Державного бюджету у 2015 році розраховані на рівні 475 млрд грн, то сума запозичень у кредиторів фактично дорівнюватиме дохідній частині кошторису. Це передбачатиме передусім чітку економічну залежність української економіки від зовнішнього фінансування. А це в нинішніх умовах означатиме й посилення зовнішнього впливу на політичний процес. Нещодавній скандал із порушенням процедури конкурсних вимог під час роботи Конкурсної комісіїщодо обрання кандидатів на посаду директора Антикорупційного бюро, на думку експертів, як раз пов'язаний із непублічними зобов’язаннями нинішньої влади перед зовнішніми кредиторами.

Ситуація неоднозначна. З одного боку Україна потребує значних зовнішніх запозичень, аби розпочати довгоочікувані реформи, з іншого боку – кредитні кошти українці змушені будуть обслуговувати багато років поспіль навіть у разі негативного ефекту від проведених змін в країні. «Кредит – це не подарунок, а борг з відсотками. Якщо гроші не реінвестуються в розвиток економіки, ми будемо повертати цей борг за рахунок ще більших боргів і скорочення соціальних програм, тому краще певний період не брати нові кредити. Керівництву держави варто було б зайнятися прикриттям офшорних схем, й це дало б нам набагато більше, ніж усі кредити МВФ разом узяті», – вважає голова Комітету економістів України Андрій Новак.

Читайте також: Українцям неправильно нараховують зарплатню – експерт

Зрештою, без кредитів МВФ в Україну не прийдуть іноземні інвестори. А це ще один серйозний шанс таки пожвавити нашу економіку. «Якщо МВФ не працює з країною, з нею ніхто не працює», – зауважує економічний експерт Володимир Сіденко, додаючи, що співпраця із МВФ є визначальною через те, що на цю організацію орієнтуються всі інші кредитори та інвестори.

Фактично зараз наша країна опинилася у ситуації цейтноту: з одного боку – кредитний зашморг, з іншого – небезпека повномасштабної війни із Росією на території Донбасу та інших східних регіонів. Тепер, після багаторічного негативного досвіду співпраці, коли за різних урядів Україна протягом 23 останніх років отримала мільярди доларів допомоги без відчутних змін у економіці, сподіватися, що уряду Яценюка дадуть розпоряджатися позиченими коштами на власний розсуд – не варто. Теоретично, в Конституції є положення, що стосуються самостійного забезпечення та формування економічної політики. «Якщо Україна вважає, що вимоги МВФ порушують внутрішню політику чи нормативні акти країна може відмовитись і не виконувати їх, але ймовірність, що держава отримає кредитування дуже мала. Це виключно взаємовідносини між двома суб’єктами. Один хоче отримати кредит, інший – надати. Відповідно, той, хто надає – висуває вимоги», – зауважує пан Несходовський.

Сподіватися на те, що уряд або Президент у нинішніх складних обставинах захищатимуть позицію економічної свободи України під час перемовин із МВФ – не варто. Питання лише в тому, яку ж реальну ціну заплатить наша держава в наступні десятиліття за «рятівне коло» від іноземних позичальників.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: