Останнім часом відносини між Білоруссю та Україною загострилися. Причиною тому став нещодавній шпигунський скандал, пов'язаний із затриманням на території Білорусі українського журналіста Павла Шаройка, а також відмова Білорусі підтримати український варіант резолюції ООН щодо Криму. Після цього в Україні заговорили про те, що режим Олександра Лукашенка не можна вважати дружнім. Однак є й інший бік питання: співпраця між Україною та Білоруссю допомогла нашій країні встояти в перші, найважчі, місяці війни.
Посол України в Білорусі Ігор Кизим повідомив, що недавні інциденти між Україною та Білоруссю змусили деяких українських чиновників відмовитися від поїздок до цієї країни. За його словами, багато українців починають замислюватися про свою безпеку в Білорусі. «В результаті позитивний імідж Білорусі в очах простих українців падає. Не стільки імідж народу, скільки імідж влади», – зазначив дипломат. Він також додав, що останні інциденти сильно шкодять співпраці між двома державами.
Йдеться про недавнє гучне затримання на території Білорусі українського журналіста Павла Шаройка за підозрою у шпигунстві. Як повідомляло «Слово і Діло», Шаройко раніше очолював прес-службу ГУР Міноборони, проте давно звільнився й із цієї причини просто не міг здійснювати розвідувальну діяльність.
Коли вчорашні союзники стають ворогами: помилки України та прийоми БілорусіБілорусь іще донедавна була в числі союзників України. Але події останніх тижнів змушують переглянути двосторонні відносини. Ситуацію оцінили експерти.
20 листопада стало відомо про затримання на території Білорусі ще одного громадянина України – керівника підприємства ПАТ «Завод обважнювачів» (місто Костянтинівка Донецької області) Олександра Скиби, який прибув до Мінська на ділові переговори.
Декількома днями раніше, 15 листопада, Білорусь стала однією з небагатьох держав, які не підтримали український варіант резолюції ООН з приводу порушення прав людини в анексованому Росією Криму. Нарешті, наприкінці серпня на території Білорусі зник український студент, 19-річний Павло Гриб, що вирушив на зустріч зі знайомою з віддаленого листування. Його батько, офіцер запасу Державної прикордонної служби України Ігор Гриб, заявив, що син був викрадений працівниками ФСБ РФ. Незабаром ця інформація підтвердилась – у вересні стало відомо, що Павло поміщений до СІЗО Краснодара і йому пред'явлені звинувачення в тероризмі.
Всі ці факти, а особливо затримання Шаройка, викликали негативну реакцію української сторони. Зокрема, народний депутат, член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Дмитро Тимчук заявив, що затримання Шаройка – «чергове свідчення того, що сьогоднішня влада Білорусі веде цілеспрямовану діяльність проти суверенної України та її громадян». «Події останніх місяців свідчать про те, що президент Білорусі Олександр Лукашенко і все білоруське керівництво більше не намагаються приховувати свою роль сателітів Москви, повністю контрольованих ляльководами з Кремля. Проведення біля кордонів з Україною навчань, спільно з військовослужбовцями ЗС РФ і під керівництвом агресора в особі Росії («Захід-2017» – ред.), голосування в унісон з РФ проти резолюції щодо Криму в ООН, надання території Білорусі для операцій ФСБ РФ проти українських громадян (Павло Гриб), а тепер і «самостійне» проведення спецоперації проти українського журналіста Павла Шаройка – яскраві тому свідчення», – заявив Тимчук.
Незважаючи на всі перераховані вище випадки, поведінку Білорусі щодо України відверто агресивною назвати не можна. Президент Білорусі Алексанлр Лукашенко неодноразово запевняв, що білоруси можуть «вторгнутися» на територію України хіба що на тракторах, щоб допомогти братському народу обробляти землю. Саме «бацька» спробував стати посередником у розв’язанні конфлікту на Донбасі, надавши переговорний майданчик у Мінську. Нарешті, в листопаді 2017 року білоруська сторона висловила бажання направити свій миротворчий контингент на Донбас.
Військовий експерт Михайло Жирохов нагадав також про досить велике військово-технічне співробітництво між двома нашими країнами, без якого Україна, мабуть, могла б і не вистояти в перші місяці російської агресії в 2014 році. За словами Жіиохова, навесні 2014 року росіяни припинили постачати до України авіаційне паливо. Однак білоруси протягом буквально кількох тижнів організували безперебійні поставки в Україну авіаційного палива (зробленого з російської нафти), причому в борг.
Затримання українців у Білорусі: змінювати правила в'їзду чи шукати компроміс?На кордоні з Білоруссю затримали вже трьох українців, раніше заарештували українського журналіста, а тепер оголосили персоною нон ґрата першого секретаря посольства України. Чи варто замислитися про зміну правил в'їзду-виїзду, розбиралися експерти.
Експерт також нагадав, що автомобільні акумулятори, нестача яких гостро відчувалася навесні 2014 року, прибули в Україну з Білорусі. За словами Жирохова, в 2014 році в Україну з Білорусі поставлялися електродвигуни, необхідні для обертання башт бронетехніки на суму в 2,19 млн грн. Того ж року Україна отримувала білоруську оптику – біноклі, монокуляри, приціли на загальну суму близько $4 млн. І нарешті, найбільш відчутним було співробітництво в галузі поставок автомобільної техніки. «Лише в 2016 році для потреб української армії були куплені 120 вироблених у Мінську вантажівок МАЗ-6317», – зазначив Жирохов. Того ж року ліцензійне виробництво МАЗів було налагоджене на потужностях корпорації «Богдан» і буквально за кілька місяців українсько-білоруські вантажівки МАЗ-Богдан почали надходити до армії.
Таким чином, однією рукою білоруський режим допомагає Україні, а іншою – затримує українських громадян, фактично, направляючи свою країну в фарватер політики Путіна. Втім, таку подвійність можна пояснити не агресивними настроями щодо України, а радше бажанням «бацьки» всидіти на всіх стільцях. З одного боку його підтискає Росія, з якою Білорусь перебуває в конфедеративних відносинах у рамках Союзної держави. А з іншого – Лукашенко хоче перестати бути вигнанцем в очах світової спільноти. Для цього йому вигідно підтримувати Україну, що стала жертвою російської агресії.
Втім, збільшення кількості фактів затримання українських громадян свідчать про те, що крен Білорусі в бік Росії все ж посилюється. А отже, історія з Шаройком, Скибою та Грибом має застерегти громадян України від поїздок не лише до Білорусі та РФ, але й до тих країн, які перебувають під прямим впливом Росії.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»