Мітинги в Москві та Мінську: як довго ще протримається ілюзорна стабільність на страху?

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Здавалося, що страх і зневіра давно перемогли здоровий глузд і в Білорусі, і в Росії. Втім, очевидно, не всім громадянам цих країн подобається авторитарний курс чинної влади, і таких стає дедалі більше.

Таку думку в ексклюзивному матеріалі «День свободи та марші Навального. У чому різниця між протестами в Білорусі та Росії?» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.

«Причини останніх масових заворушень у Мінську та Москві істотно відрізняються, а значить, і наслідки будуть різними. В Білорусі масові акції почалися з соціального протесту, в Росії градус напруги не був таким високим, як здавалося на перший погляд. Втім, спільне в цих подіях є – силові, репресивні методи розправи з демонстрантами», – констатує Радчук.

Що стосується Білорусі, то в цій країні вже дуже давно не було подібного протестного руху, відзначає експерт.

Між двох вогнів: аналітик про українське питання для Білорусі та залежність від РФПолітичний аналітик оцінила двосторонні відносини Білорусі та України на тлі останніх заяв білоруського керівництва.

«Бажання білоруської влади запровадити «податок на дармоїдів», який передбачає сплату штрафу в розмірі близько 250 дол. у разі безробіття протягом півроку не на жарт обурило білорусів. Після низки акцій президент-диктатор не відступив від ідеї, а лише відклав її на час. Це ще більше посилило протестні настрої. Всі ці фактори збіглися в часі із вшануванням білоруською опозицією Дня Волі», – аналізує події в Мінську політолог, акцентуючи на тому, що європейська спільнота вже засудила дії білоруської влади.

Неоднозначною, на його погляд, є ситуація у відносинах Лукашенка з Кремлем та Україною.

«З одного боку, начебто є спроби втримати нейтралітет з Україною, з іншого – у ЗМІ Лукашенко постійно висловлює негативне ставлення до подій 2013-2014 років в Україні, висловлюючись періодично вельми неоднозначно щодо того, що відбувається на Донбасі», – пише він.

Безумовно, ще один привід для хвилювань – натягнуті стосунки з Кремлем.

«Події з активізацією протестів можуть бути і своєрідним сигналом для «бацьки» і з боку Москви. Всі ці фактори будуть лише посилювати внутрішньополітичну кризу в Білорусі», – вважає Радчук.

Наступні півроку-рік будуть непростими для режиму Лукашенка. Нарешті стане зрозуміло, чи втримається уявна стабільність у державі на страху? Саме від цього буде залежати подальший розвиток подій.

Щодо РФ, уточнює політолог, відмінність протестної активності впадає в око одразу.

«Приві для мітингів – скандальне антикорупційне розслідування опозиціонера Навального стосовно незаконного збагачення чинного прем'єр-міністра Дмитра Медведєва... Питань у цій історії дуже багато. По-перше, самого Навального затримали майже одразу після того, як тільки він з'явився серед учасників протестів. По-друге, не зовсім зрозуміла мета протестувальників: йдеться перш за все про відставку Медведєва, чи про вимогу розслідувати наведені в сюжеті факти корупційної діяльності? Насправді, чітких меседжів антикорупційні акції протестів не мали. По-третє, жодної публічної реакції з боку офіційної влади не прозвучало», – розповідає експерт.

Головне питання, на яке поки що ніхто не може дати відповідь: чи є діяльність Навального дійсно опозиційною, чи, можливо, вона якось координується з владою?

«Якщо ні – то якою буде відповідь ФСБ та глави Кремля? Підтвердженням, як і спростуванням подібних гіпотез, може бути реакція інших опозиційних політиків на дії Навального: більшість із них назвали акції протестів «узгодженими з владою», – додає політолог.

Ще одна цікава особливість – це збір даних з антикорупційного розслідування Навального. Скептики відзначають, що без «відмашки» ФСБ або інших спецслужб зібрати таку інформацію було б неможливо.

Експерт: Навальний – не та опозиційна сила, яка поведе натовп на барикадиПолітолог оцінив вагомість опозиції в РФ та розповів, чи зможе Захід запровадити персональні санкції проти російських чиновників.

В цілому, підсумовуючи, політолог зауважує, що, як в ситуації з мітингами в Мінську, так і в Москві, те, що відбувається може бути не більше, ніж спробою «намацати» політичну альтернативу чинним режимам та перевірити потенційну підтримку електорату.

«Чи справді в Росії та Білорусі вже є достатня критична маса людей, щоб почати цей опозиційний рух? Саме в такому контексті й варто розглядати протестну активність Навального, адже вже на початку 2018-го в Росії мають бути президентські вибори», – резюмує Радчук.

Детальніше – в матеріалі «День свободи та марші Навального. У чому різниця між протестами в Білорусі та Росії?»

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: