Що більше вінницьких у Кабміні, то краще. Мабуть, так вважає прем'єр-міністр Володимир Гройсман. В уряді йому потрібні свої люди. В цьому Києві навколо одні вороги. А Гройсману потрібно показати, що означає керувати країною. А зі сторонніми діяти за поняттями важко.
Блискавичне призначення на посаду голови Державної фіскальної служби вінницького Мирослава Продана тільки підтверджує теорію «своїх». Продан із Могильова-Подільського Вінницької області, а це вже плюс в його біографії. Очолював вінницьку податкову, а значить, неодноразово був у Гройсмана в кабінеті. А, може, навіть на «хрестинах» і «родинах».
Міністри під Гройсманом стогнуть. Якщо не вінницький - не дають підняти голови. Кажуть, скоро посунуть міністра аграрної політики Тараса Кутового, тому що він киянин. Тобто до Вінниці йому далеко. Відкинемо комерційне минуле Кутового і його причетність до приватної американської аграрної компанії. Кутовий б'ється головою об кабмінівський стіл, тому що над ним поставили «смотрящіх». Зокрема, не дають призначити «свого» директора Укрспирту. Воює з нинішнім виконуючим обов'язки директора Дрожжином. І навіть провів аудит його діяльності. Кутовий відкрито заявляв, що Дрожжин банкрутить Укрспирт, але Гройсман не читає Фейсбук Кутового, тому гучних заяв не почув. Якщо раніше жартували, що в Донецьку ловлять перших зустрічних і садять на потяги до Києва, працювати у владі, то зараз всіх женуть на Київ зі станції Козятин.
У МінАПК стверджують, що замість Кутового, Гройсман намагається посадити в крісло міністра його першого заступника - Максима Мартинюка. Агропромисловість - не найсильніша сторона Максима Петровича. Він працював в архітектурно-будівельної інспекції, в Держслужбі геодезії і картографії, а починав взагалі в пенсійному фонді Вінницькій області. Незрозуміло, що ж його так носило по чиновницької сходах і яким боком занесло на поля МінАПК. Але, як то кажуть, що посієш, те й пожнеш: він задекларував 22 земельних ділянки і сумарно понад півмільйона доларів готівкою. Як для людини, яка все життя прожила на чиновницьких хлібах - непогано.
Омелян львівський, Аваков - харківський, Петренко - чернівецький, Клімкін взагалі народився в Росії, Насалик з Калуша, Черниш з Кіровограда. Якщо Гройсман переможе в боротьбі за своїх, після Кутового піде скандальний Омелян. Точніше, його підуть. Міністр транспорту давно посварився з керівництвом Кабміну. На рейки війни він став тоді, коли «Укрзалізницю» перепідпорядкував від Мінінфраструктури безпосередньо Кабміну. І все грошові потоки, тендери та «чорні» вагони пішли безпосередньо «Гросі». Саме Гросею ласкаво називають Гройсмана підлеглі. Омеляна може замінити на посаді Максим Бурбак. Хоч він і з Чернівців. Бурбак уже був міністром, знає що, як і звідки. І з Гройсманом у нього все в шоколаді, і заміна Омеляна на Бурбака не порушить «коаліційних домовленостей».
За Омеляном кандидат на вихід - міністр енергетики Насалик. За тупість. Він просто взагалі нічого не розуміє в галузі. Кожен день в обідній час його можна знайти в спортивному клубі «Царський». У перервах - доповідає і догоджає президенту. В обхід Гройсмана. З неугодних Гройсману, називають також міністра фінансів Олександра Данилюка та міністра закордонних справ Павла Клімкіна. Останнього, нібито, може замінити нинішній заступник голови Адміністрації Президента Костянтин Єлісєєв - дипломат усіх часів і народів. Родом із Донецька, до речі.
13 друзів Гройсмана: чого чекати від Кабміну в 2017 році«Слово і Діло» дібрало найважливіші обіцянки членів українського уряду, які вони планують реалізувати в 2017 році.
Є й інший сценарій. Це коли президенту остаточно набридне непослух його «молодшого партнера» Гройсмана. Чутки, що прем'єр-міністром може стати Юрій Луценко, час від часу з'являються й затихають. Нібито багато народних депутатів із задоволенням підтримали б його призначення, аби він перестав усіх діставати на посаді генпрокурора. Віце-прем'єрами можуть стати нинішній секретар РНБО Олександр Турчинов та заступник голови Адміністрації Президента Віталій Ковальчук. Ковальчук був би корисним Президенту, тому що той контролює дві фракції, які потихеньку зливає в одну - «Воля народу» та «Відродження» під брендом «Наш край».
Що до міністрів, то всі з «Народного фронту» при цьому варіанті залишаються на своїх місцях. Уряд може ще доповнитися «радикалами» Ляшка. Сам він, за словами його однопартійців, в спікери не піде. Тому що тоді його помножать на нуль. Народні депутати можуть вчинити з ни, як із Парубієм: тупо ігнорувати, не відвідувати засідання й репутаційно знищити.
У квітні минає рік Гройсмана-прем'єр-міністра. 365 днів він показував нам, як потрібно керувати країною. І ми зрозуміли, що ми нічого не зрозуміли. Навряд чи президент захоче залишити його на цій посаді. Чи вийде в нього знайти голоси під Луценка, Турчинова та Ковальчука, чи все-таки земляцтво в політиці переможе? Будь-який із варіантів буде поганим - на зміну неситим прийдуть голодні.
Ольга Василевська-Смаглюк, спеціально для «Слова і Діла».
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»