Стартом процесу декомунізації можна вважати 8 грудня 2013 року, коли в розпал революційних подій на Майдані був повалений та знищений пам'ятник Леніну. З цього моменту в Україні почався справжній «ленінопад».
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Страхи декомунізації. Чи вдалося українцям остаточно позбутися радянського минулого?» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«До 2015 року процес декомунізації набув не лише суспільного, а й державного значення, та закріпився на законодавчому рівні. Навесні 2015 року ВР ухвалила так званий «декомунізацйний пакет» – закони про заборону пропаганди комуністичного режиму, відкриття архівів КДБ, вшанування борців за волю України в ХХ столітті, увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні», – нагадав Радчук.
Незважаючи на законодавчі ініціативи, тривалий час руйнування радянської ідеології гальмувалося й навіть саботувалося самим суспільством.
«Крапку в процесі декомунізації поставила ВР у травні 2016 року. Парламент ухвалив три постанови про перейменування комуністичних назв населених пунктів. Нові назви отримали майже 300 міст, сіл, селищ та районів. Останнім великим містом, що вперто не хотіло здаватися на шляху до декомунізації, став Кіровоград. Місцеві мешканці досі неоднозначно ставляться до його перейменування на Кропивницький», – міркує Радчук.
«Кіровоград живий»: як українці відреагували на перейменування чергового обласного центруКористувачі соцмереж прокоментували перейменування Кіровограда на Кропивницький в рамках декомунізації.
На його думку, найбільш неоднозначно був сприйнятий українцями третій етап декомунізації – перейменування вулиць.
Якщо говорити про недоліки процесу, додав політолог, то згідно з висновком Венеціанської комісії, стурбованість викликає нечіткість норм закону й занадто широка сфера застосування покарання.
«Наприклад, згідно із законом, заборонено демонструвати та поширювати картинки з цитатами або висловлюваннями радянських діячів. Крім того, занадто розпливчастим є словосполучення «пропаганда тоталітарних символів»: сама ця норма передбачає суворе покарання, але тлумачити її можна дуже неоднозначно. В разі політичної потреби така стаття закону може стати могутньою зброєю проти ідеологічних конкурентів», – розповідає політолог.
«Ленінопад»: скільки пам'ятників Леніну знесено в Україні? ІнфографікаСтатистика знесення пам'ятників Володимиру Леніну в Україні за 2 останні роки – від київського до запорізького.
По суті, європейські експерти застерігають усіх нас від того, щоб сам процес декомунізації не призвів до політичних наслідків, у тому числі й так званого процесу «полювання на відьом», який може бути використаний політсилами для підвищення рейтингів.
Резюмуючи, він підкреслив, що процес декомунізації – це не лише зміна назв і символів радянської епохи, а й наповнення новим змістом тих змін, що відбуваються.
«Викорінення «совка» в головах більшості українських громадян – процес тривалий. Він вимагає створення окремої системи заміщення й одна лише зміна назв вулиць нічого не трансформує в свідомості суспільства», – підсумував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Страхи декомунізації. Чи вдалося українцям остаточно позбутися радянського минулого?».
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»