Моторола: абонент поза зоною доступу

Максим Кречетовжурналіст, блогер

Мерзенніша істота ще не ставала «героєм» моїх статей. Але про цю людину-мема написати потрібно, оскільки її смерть активно розігрується в інформаційних кампаніях з усіх боків, а також може стати приводом для загострення ситуації на фронті. Крім того, її гучне усунення напевне свідчить про деякі важливі тенденції.

«Двохсота модель Мотороли», «вибухають не тільки Самсунги», труна з підписом «новий чохол для Мотороли» – жартів про загибель росіянина Арсена Павлова на прізвисько Моторола в мережах з'явилося чимало. Важко засуджувати зловтіху з приводу загибелі садиста й мерзоти, але незрозуміло: чому ж ми так радіємо? Адже це не перемога над тероризмом в Україні і навіть не крок на шляху до неї, та й до знищення заїжджого нелюда наші спецслужби майже напевно не причетні.

Карикатура на людину

Дивно, що ще на самому початку російської агресії, яку ворог назвав красиво «російською весною», тамтешні пропагандисти стали розкручувати як героїв таке людське сміття, як Моторола, Гіві, Бєс та інша нечисть. Здавалося б: країна з великим минулим, в історії якої були навіть героїчні оборонні війни (а не тільки загарбницькі), і чомусь її «піпл хаває» таку гидоту... Вони й на людей-то ледь схожі, а на героїв ці вбивці полонених і мирних жителів не схожі взагалі. Так у чому був сенс такої пропаганди? Думаю, що початковою метою було пропагувати безкарні вбивства «укропів», сколихнути все найбільш нице в жителях Донбасу, вміло накручених проти своїх патріотично налаштованих співвітчизників і поставити якомога більшу кількість «донбасян» «під рушницю». Ну а по-друге, їх тепер легко дегероїзувати, просто усуваючи як відпрацьований матеріал.

Слідом за Захарченком в Росії думають замінити й ПлотницькогоНардеп, координатор групи «ІС» Дмитро Тимчук заявив, що представник президента Росії Владислав Сурков займеться питанням зміни керівництва «ЛНР».

У перервах між грабежами та стратами беззбройних покійний часто ставав героєм «світської хроніки» для невибагливої публіки «молодої республіки». Не тільки окупований Донецьк, а й ціла Росія насолоджувались історією одруження колишнього автомийника з «хороброю ополченкою» два роки тому. Моторола любив покрасуватися перед телекамерами, весело зізнавався в кривавих військових злочинах, обіцяючи продовжувати вбивати полонених і заручників. Його «мужній» образ на лялькових парадах у Донецьку також ставав темою для бурхливих обговорень. Його кілька разів помилково «ховали», а його реальна смерть стала черговим шоу для російського ТБ – стерв'ятники з «Лайф Ньюз» чомусь виявилися на місці його смерті практично миттєво й повідомили про це у своєму ефірі навіть до того, як про це дізналися інші місцеві бандити. Загалом, образ цієї, з дозволу сказати, людини особисто в мене асоціюється з поганими клоунами-вбивцями з низькопробних американських фільмів жахів, після знищення яких зітхаєш із полегшенням. Але це стосується кіношних клоунів, а чи принесе нам полегшення загибель Мотороли?

Язик до ліфта доведе

Спекулюють на смерті Мотороли сьогодні всі, хто може. Ватажок «ДНР» Олександр Захарченко назвав убивство свого «найкращого друга» оголошенням війни з боку України і пригрозив розправою всім причетним. За вбивством Мотороли, на його думку, стоїть особисто Президент України, а виконали його українські нацисти-спецслужбісти.

Вбивство сепаратиста Мотороли – точно не витівки українських диверсантів, а радше сигнал, що не передвіщає, на жаль, нічого доброго для Києва.

У мережі тут же з'явився неймовірний фейковий ролик зі зверненням псевдо-вбивць Мотороли, які, по-нацистськи зигуючи, заявили, що наступними будуть Плотницкий і Захарченко. Можна було би припустити, що це хтось із наших хуліганів вирішив так «приколотися» над бандитами, але самі ж бойовики й виклали це убозтво на своєму youtube-каналі. Невже ж хтось і це «схаває»? Але тут же якісь українські «волонтери» розмістили в соцмережах пости такого змісту: сепаратисти, мовляв, звинуватили у вбивстві Мотороли українську ДРГ (диверсійно-розвідувальну групу), а наш фонд допомагає армії і ДРГ, тож пожертвуйте нам гроші. А «особливо недовірливим» збирачі грошей рекомендують ознайомитися з якоюсь їх відкритою бухгалтерією за посиланням. Немає слів.

Дивно, що ще на самому початку російської агресії, яку ворог назвав красиво «російською весною», тамтешні пропагандисти стали розкручувати як героїв таке людське сміття, як Моторола, Гіві, Бєс та інша нечисть. Здавалося б: країна з великим минулим, в історії якої були навіть героїчні оборонні війни (а не тільки загарбницькі), і чомусь її «піпл хаває» таку гидоту... Вони й на людей-то ледь схожі, а на героїв ці вбивці полонених і мирних жителів не схожі взагалі.

Серед версій убивства найбільш реальна – внутрішні розбірки. Ну або зачистка росіянами своїх маріонеток, загралися і зарвалися, – аби розставити на окупованих територіях своїх серйозних людей замість розпіарених клоунів. А ось в українську ДРГ, вибачте, не вірю. Інакше чого було чекати два з половиною роки? І хіба Моторола мав би стати нашою головною мішенню в тилу ворога? У міфічних партизан не вірю також. А ось у те, що Моторола був дуже жадібним і нахабним і перейшов дорогу багатьом своїм «побратимам» – вірю беззастережно. Ну хто ще міг спокійно встановити пластид на тросі в ліфтовій шахті в центрі Донецька? Тільки свої – або інші бандити, з якими він щось не поділив, або російські куратори, яким уже не потрібні Мотороли з Гіві і іншим зоопарком. Але є й версія з розряду «сherchez la femme». Однак фатальною жінкою стала не якась загадкова особа, за яку Моторола міг із кимось конкурувати, а його власна дружина з неймовірно довгим і чорним язиком. Українські журналісти опублікували як інсайдерську інформацію версію від джерел із Донецька про те, що вбили Моторолу люди Абхаза (Ахра Авідзба), командира так званої «інтернаціональної бригади». Привід – помста за більш ніж принизливі відгуки дружини вбитого про Абхазію та її жителів, які вона публікувала у своїх акаунтах соцмереж. Там суцільний бруд, який цитувати не варто, але який цілком міг коштувати життя кривдникові, на думку гарячих кавказців.

Гра на нервах

Примітно, що «грохнули» Моторолу після повернення з відрядження в сусідню сепаратистську «республіку» – «ЛНР». Там він брав участь у зачистці учасників «змови», а простіше кажучи – усував конкурентів тамтешніх ватажків. Тепер ось вирушив на зустріч зі своїми вчорашніми «клієнтами». «Перевести стрілки» на Україну було єдиним виходом для Захарченка, оскільки нікого іншого звинуватити в гучному вбивстві він просто не може. Ну так, побічно пропіарив таким чином керівництво України і її Збройні сили. Але чи загрожує це реальним загостренням на фронті? На жаль так. Ніч після вбивства, з неділі на понеділок, була дуже неспокійною, особливо в районі Попасної, передають джерела з лінії розмежування. Для бандитів обстріли українських позицій – це відпрацювання скромної платні та єдине їхнє призначення. Закінчись війна – їм і податися-то буде нікуди: в Росії їх ніхто не чекає (крім мобільних крематоріїв), та й будувати «молоді республіки» ніхто не збирається. Для Москви ж тимчасове загострення на українському напрямку може бути моральною сатисфакцією за провал переговорів із Заходом щодо Сирії та за антиросійську резолюцію ПАРЄ.

Сепаратисти знищили цілу вулицю в Водяному. ФотоЧлени незаконних збройних формувань із забороненої артилерії обстріляли житлові райони населеного пункту Водяне.

Втім, довготривалого розладу не буде. Спікери, що заслуговують на довіру, минулого тижня заявляли з посиланнями на дані розвідки і прогнози аналітиків, що Путіну не потрібен більше жоден метр української землі і силового захоплення нових територій очікувати не варто. А ось на нервах він грати буде – на наших нервах, і випробовувати терпіння Заходу, максимально підвищуючи ставки й примушуючи сісти з ним за стіл переговорів, щоб уперше після конференції в Ялті (в 1945 році) ґрунтовно по-новому розкреслити карту світу на сфери впливу. Правда, говорити Кремль буде вже тільки з новим господарем Білого дому. Погана новина: Україну він однозначно включає до сфери впливу Москви. Дуже погана новина: Захід цілком може з цим погодитись, оскільки країна, що за два з половиною роки війни замість кардинальної перебудови загрузла в корупції ще більше, ніж при президентові-зраднику, на їхню думку, може більше не заслуговувати шансу на допомогу. Насильно нас ощасливлювати ніхто не буде – дорого, складно, та й не потрібно це нікому в нашому цинічному світі. Залишається тільки знову вдягатися тепло, брати парасольки, чай, каву, гарний настрій і виходити на Майдан?..

Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»