14 жовтня – День Захисника України. Наш день. Колонка Віктора Трегубова

Віктор Трегубовжурналіст, блогер

Через кілька діб автор цих рядків покине лави Збройних сил України, в яких прослужив рівно п'ятнадцять місяців. Це були хороші дні. Хочеться сказати спасибі всім, хто був поруч, привітати всіх, до кого вдасться дотягнутися – але ще більше хочеться сказати пару слів про саме свято. Тому що цей день – осьовий для всієї нашої історії.

Кажуть, свято Покрова Пресвятої Богородиці був пов'язаний з баченням Богородиці Андрієм Юродивим в одному з храмів Константинополя. І що після цього бачення від міста відступили вороги, якій його осаджували. Правда, з приводу дати події і походження ворогів є безліч версій.

Насправді – не важливо. Вся справа в тому, що хресний хід з іконою Богородиці Одигітрії – Дороговказною – у Константинополі проводився кожен раз, коли до міста підходили якісь супостати. Просто тому, що це була найдавніша і шанована ікона в місті, чиє створення приписувалося самому апостолу Луці. Цілком природно, що саме в Богородиці городяни бачили свою захисницю. І не без причини: столиця Східної Римської Імперії осаджувалася багато десятків разів, але лише двічі – успішно.

У такому ж значенні – свято благословенній Богом захисту рідних стін, це свято перекочувало і до нас, ставши головним святом запорізького козацтва, а пізніше і Української повстанської армії. Його відновлення в ролі головного свята захисників України замість фальшиво-комічного «23 лютого», дня вигаданої перемоги більшовиків над німцями під Нарвою – той випадок, коли річка повертається в рідне русло, знісши всі греблі і розірвавши всі труби. Це було настільки ж закономірно, як і неминуче.

Але для того, щоб день повністю вступив в свої права, потрібно було, щоб українці ще раз вийшли на бій. Щоб для цілого покоління «захист рідної землі» перестала бути фразою з підручників і стала якщо не особистим досвідом, то хоча б чимось, пережитим друзями і рідними.

Цей день був нами відвойований. Він не просто дістався нам від батьків – він був викуваний за старими кресленнями з нового матеріалу. З нас з вами.

Найменше хотілося б, щоб цей день став черговим «23 лютого». Чи то професійним святом військових, чи то взагалі датою, коли «всі дівчатка вітають всіх хлопчиків».

Це не свято хлопчиків або дівчаток. Це свято всіх тих хлопчиків і дівчаток –незалежно від їх віку та об'єму сивини – які присвятили частину свого життя захисту своєї рідної країни.

Це і не професійне свято бійців Збройних сил. Такий у нас відзначається окремо, 6 грудня. Цей – для всіх. Військових і нацгвардійців, прикордонників і поліцейських. Солдатів, сержантів, прапорщиків і офіцерів, добровольців, волонтерів і зброярів.

День захисника України: соціальний портрет українського військовогоНапередодні Дня захисника України Слово і Діло склало соціальний портрет типового представника однієї з найбільш шанованих і потрібних у нас час професій – військовослужбовця.

За два останніх роки ми змінили ставлення до захисту своєї країни і відношення до солдата. Якщо три роки тому чоловік у формі викликав співчуття, то тепер він викликає гордість. Всі ті безліч проблем, які нам належить вирішити для створення нової української армії, вже викликає не жах, а азартну, сердиту цілеспрямованість.

Ми перемогли минулих себе. 14 жовтня – наш День Перемоги над УРСР.

День Перемоги над Мордором ще належить виробити.