Крим у горлі. Колонка Віктора Трегубова

Віктор Трегубовжурналіст, блогер

«Кримський міст з'єднає півострів з Росією, і Крим остаточно стане нашим», – написав у себе в Twitter прем'єр-міністр РФ Дмитро Анатолійович Медведєв.

Він хотів сказати, як звичайно, але випадково сказав правду. Статус у Twitter довелося швиденько підтерти, але кеш Гугла зберігав його достатньо часу, щоб усі охочі встигли зрозуміти: прем'єр-міністр РФ не вважає Крим Росією. Принаймні на даному етапі. Воно і зрозуміло: Дмитро Анатолійович добре розуміє, чим реальність відрізняється від «офіційної версії» у виконанні різноманітних пєскових.

Втім, іноді реальність проривається і в офіційні зведення. Цього тижня якраз Крим став тому чудовим прикладом. Вся справа – у статистиці виборів до Держдуми.

Експерт пояснив, що змусить Путіна оголосити дострокові президентські вибори в 2017 роціПоліттехнолог пояснив, що може стати приводом для дострокових президентських виборів у Росії.

Ні, те, що по Криму перемогла «Єдина Росія» – зрозуміло. Кримчани здебільшого завжди голосують за КПРС, особливим чуттям безпомилково визначаючи, під якою назвою в бюлетені вона ховається цього разу. Справа не в результатах, а в явці. 42% по півострову і 45% в Севастополі – це не просто дуже мало. Це менше, ніж на будь-яких парламентських виборах в Україні. На них Крим традиційно давав близько 50% громадян, що дійшли до виборчих дільниць. На останніх, у 2012 році – по 49%, що АРК, що Севастополь.

При цьому, нагадаємо, за офіційними даними «референдуму» 2014 року, на нього прийшли 83% кримчан і 89,5% севастопольців. Будь-який соціолог визнає: така явка неможлива. Так на вибори не ходять. Ті, хто брав цей відсоток зі стелі, явно перестаралися у спробах догодити начальству.

Тим яскравіше вона виглядає на тлі нинішніх показників.

Вибори в Криму зробили дві речі. По-перше, вони зафіксували згасання ейфорії навіть серед тих кримчан, які щиро раділи анексії півострова Росією. По-друге, вони внесли свій вклад у делегітимізацію російської Думи в очах світової спільноти... А це ж іще квіточки: питання в тому, що буде, якщо в Криму спробують провести ще й президентські вибори?

Розумієте, в чому річ? За логікою речей, після всіх «руських весен» і «повернень у рідну гавань», Крим повинен був бути «впереди России всей» за громадською та політичною активністю. Особливо, якщо прикинутися, що північнокорейські цифри «референдуму» 2014 року взяті не зі стелі, а дійсно є наслідком громадянського самовідчуття кримчан.

Схоже, що все ж немає. Російська політика Криму цікава навіть менше, ніж українська. Відрадно, що це зафіксував російський Центрвиборчком: уже його якось не запідозриш в упередженості на користь України.

Як вибирають – зрозуміло. Без особливого ентузіазму. Але і в тому, кого вибирають, є якась іронія долі. Так, від Севастополя в законодавчі збори РФ вирушив Дмитро Бєлік. Раніше – видатний «регіонал», заступник голови Севастопольської міської державної адміністрації. Одним словом, якщо кримчани – люди, які проголосують за будь-яку реінкарнацію КПРС, то Бєлік – людина, яка від будь-якої партії обереться. У коментарях на севастопольських форумах містяни чешуть ріпу в спробах з'ясувати, хто ж із знайомих за нього все-таки голосував, і тихо радіють, що тепер-то цей діяч принаймні відвалить у Москву.

Вибори до Держдуми РФ: кримські депутати перебуватимуть під санкціями ЄС – експертСпівдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки проаналізував ситуацію з російськими виборами в Криму.

Підсумок? Крим і Севастополь вибирають тих же осіб, але з набагато меншою пристрастю. Життя йде так само – тільки гайки ще сильніше закручені, в Північному і Східному Криму йде засолення ґрунтових вод, а центр і південь впевнено перетворюються на військові бази.

Вибори в Криму зробили дві речі. По-перше, вони зафіксували згасання ейфорії навіть серед тих кримчан, які щиро раділи анексії півострова Росією. По-друге, вони внесли свій вклад у делегітимізацію російської Думи в очах світової спільноти. Це вже не жарти: про неготовність взаємодіяти з російським парламентом заявили не тільки український і американський уряди, але і уряди низки країн Євросоюзу. А це ж іще квіточки: питання в тому, що буде, якщо в Криму спробують провести ще й президентські вибори?

Так що в одному Дмитро Медведєв усе ж помилявся. Міст їм навряд чи допоможе.

Віктор Трегубов, спеціально для «Слова і Діла»