Україна більше не «хороший хлопець» для Європи. Вже офіційно. І, виявляється, Київ гірше за Москву виконує «Мінські домовленості». Не варто думати, що господар неформального саміту глав урядів ЄС, словацький прем'єр Роберт Фіцо міг таке ляпнути від себе особисто. Просто він може сказати більше, ніж дозволяють собі фрау Меркель і мсьє Олланд. А ось їх посланці – міністри закордонних справ – уже відкрито демонструють втому Старого Світу від України та її проблем, хоч вони й дипломати.
На Президента України сьогодні тиснуть з усіх боків: із Брюсселя, із Берліна з Парижем, Вашингтона та Москви. Тепер ось і Братислава не по-братськи з нами вчиняє. Плюнути на всіх і самим себе захистити, або капітулювати під приводом виконання «Мінська-2»? Другий варіант кращий, мабуть, для всіх «друзів України» поза межами і всередині країни. Дійсно, вибір у Петра Порошенка не з легких...
«Мінський глухий кут»
«Говорячи про реалізацію Мінської угоди, потрібно сказати ясно, що обидві сторони порушують її. Насправді, якби ми провели перевірку того, як Україна виконує її, ви б сказали, що Україна виконує її навіть менше, ніж Росія. Це неправда, що Україна є «хорошим хлопцем», і Росія є «поганим хлопцем», – це розгорнута цитата прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо. Він заявив також, що санкції проти РФ виявилися неефективними, шкодять Євросоюзу і економічним інтересам Словаччини, й закликав Європейський Союз скасувати їх. Навіть депутат із президентської фракції БПП Володимир Ар'єв заявив, що в Європейському Союзі вже говорять (хоч і неофіційно) про зняття або зменшення санкцій проти Російської Федерації за піврічного дотримання припинення вогню. А адже відлік часу формального перемир’я вже пішов – «сліпі» (як називають на передовій спостерігачів від ОБСЄ) ніколи не бачать порушень з боку окупантів, а в Брюсселі не дивляться наші ранкові новини, де спікери АТО зі скляними очима читають із папірця інформацію про нічні порушення режиму припинення вогню з боку супротивника.
Яку ціну заплатить Україна за «режим тиші» на Донбасі?Військовий експерт поділився міркуваннями з приводу «режиму тиші» в зоні АТО та тиску Заходу щодо виконання політичної частини Мінських угод.
Словаччина дійсно перебуває під сильним впливом Кремля і близькість у них не лише за кольором прапора. Це правда, але насправді не тільки в Братиславі так думають. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив: «Ми не задоволені і не можемо бути задоволеними станом реалізації Мінських угод». І це докір не в адресу Москви – після зустрічі з українським колегою Павлом Клімкіним він заявив пресі: «Що стосується імплементації Мінських угод, ми повинні також говорити про закон про спеціальний статус, закон про місцеві вибори, закон про амністію. З цього приводу наші юридичні експерти багато разів зустрічалися протягом літа, але ми обидва знаємо, що необхідно буде багато роботи, щоб врешті-решт прийти до згоди з цього приводу». А міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро під час візиту до Києва заявив, що «дорожня карта» виконання Мінських домовленостей передбачає відновлення роботи над конституційною реформою і законом про вибори на Донбасі після встановлення «режиму тиші». Як бачимо, в об'єднаній Європі «Схід і Захід разом», на заздрість нам.
Шах і мат?
Проста, але безвідмовна «підстава» з боку Москви: максимально підвищити ставки, тривалий час ведучи руйнівну й тяжку у всіх розуміннях криваву війну на Донбасі, а потім, коли вже всі у світі максимально втомилися від війни, санкцій і взагалі від «чужих проблем», взяти й прикинутися миротворцем – усе, мовляв, режим припинення вогню начебто діє і тепер уже Київ винен усім по повній програмі. І тепер з Верховної Ради (а не з в'язниць, чомусь) звучать вигуки п'ятої колони (не беру це в лапки, бо воно так і є) в унісон із вимогами Європи: «Україно, здавайся!». Не прямим, звичайно, текстом, але виключно з таким змістом глава фракції «Опозиційного блоку» у Верховній Раді Юрій Бойко вторить європейським лідерам і дипломатам: «На сьогодні військова частина Мінських домовленостей у значній мірі виконана, але політична – заблокована. Справа в тому, що в парламенті існує дуже сильна «партія війни» і саме вона заблокувала всі політичні рішення, які повинні супроводжувати Мінські домовленості. Ми повинні зробити крок уперед і ухвалити закони, які дадуть можливість повернути території і людей (Донбасу – Ред.). Це наша свідома й послідовна позиція, і ми будемо втілювати її в життя». Це зоряний час для пропутінських політиків, адже навіть ЄС нам нагадує: за Мінським угодами Україна повинна була надати так званим «ДНР» і «ЛНР» особливий статус ще до кінця 2015 року.
На чому воюють ЗСУ: бойові машини десанту та піхоти«Слово і Діло» підготувало серію інфографік про бойову техніку Збройних сил України, за допомогою якої вони воюють на Донбасі.
Отже, ціна за «повзучу» війну замість відкритої (а саме це дали нам «Мінські домовленості») була відома з самого початку: імплантоване втіло й мозок України чужорідне тіло. Кажу я так, Боже збав, не про сам Донбас чи людей, а про маріонеткові режими, які там хоче встановити Кремль і в яких буде лише одне завдання: блокувати розвиток України та її віддалення від Росії хоч на міліметр в усіх розуміннях. Росія практично отримала свій виграш: світ втомився від наших проблем і вимагає припинити конфлікт на тих умовах, на які від імені нас усіх погодився в Мінську другий президент Леонід Кучма (під диктовку Віктора Медведчука?). Нам же Петро Порошенко неодноразово говорив, що наш виграш від «Мінська-2» – це багато збережених життів бійців (з цим не посперечаєшся), а також сильна армія. Питання: ми цю армію створювали для того, щоб у результаті здатися? Ну а які можна зробити висновки зі слів першого заступника голови фракції «Блоку Петра Порошенка» Ігоря Кононенка про те, що Верховна Рада не може внести зміни до Конституції щодо децентралізації, оскільки зараз у парламенті немає необхідних для цього 300 голосів депутатів? ЗАРАЗ немає, але буде? Для цього збивається депутатська група «Наш край» (із «Відродження», «Волі народу» й позафракційних депутатів), готується фактична (хай і неформальна) «ширка» і чи не тому Арсен Аваков досі при посаді, щоб «Народний фронт» не відвалився перед вирішальним голосуванням?
Можна всіх переграти
А чи є альтернатива виконанню «Мінських домовленостей»? Ні. Чи дозволить нам Захід хоч під якимось приводом «з'їхати»? Однозначно ні. Москва їх як би виконує, Брюссель порушень як би не бачить і від нас прямим текстом вимагають прийняти Донбас назад у новій якості. Адже ми ж самі погодилися на ці умови. А стратегічно мислячі на десятки років вперед західні політики не просто змушують нас відповісти за підпис Кучми, але й не розуміють нашої паніки: жоден територіальний конфлікт не вирішується вмить – це тривалий і завжди непростий політичний процес реінтеграції. Так ми насправді хочемо повернути Донбас, чи ні? Добре б нам самим це зрозуміти. А вже як це втілити, придумати можна – на Банковій, мабуть, не дурні працюють: якщо ВР не дасть необхідних голосів, то є ще й джокер у рукаві у Порошенка – референдум. Питання виконання домовленостей сформулюють та вкорінять у свідомості людей просто: «ви за війну (невиконання домовленостей) чи за мир (особливий статус Донбасу)?». Втомлена від війни країна за що проголосує, як думаєте? Тим більше, перший варіант буде означати ще й остаточну втрату територій.
Любов всепереможна
60% населення Донбасу хочуть жити в Україні – ЖебрівськийБільшість людей, що живуть на Донбасі хочуть, аби регіон залишався повністю підконтрольним Україні.
У нас про це не замислюються, але ж саме з моменту повернення Донбасу й почнеться його реальне, справжнє звільнення. Силою ж не змусиш любити Україну, а тим більше, пардон, в її нинішньому вигляді та з нинішніми правителями й порядками. А з Донбасом і Кримом ніхто у нас ніколи по-справжньому не працював, а Росія – працювала, ще й як! Виключно тому в них усе й вийшло. Ну ні, не все – не весь південний схід України перетворився на «Новоросію», як вони мріяли, але 7% території окупували. І допомагали цьому не тільки проросійські сили, але й псевдо-патріотичні – не будь їх, то як би російський «зомбоящик» малював в очах глядачів образ «фашистської» України? Переселенці, які повернуться до своїх домівок, прекрасно усвідомлюють, що «велика земля» (тобто неокупована Україна) – це не рай, звичайно, але це куди краще, ніж бандитські заповідники «Л/ДНР». Про це вони зі своїми сусідами, котрі прожили в окупації, зможуть переконливо поспілкуватися.
А нам потрібно припинити спекуляцію мовними питаннями (чим любила займатися «Свобода» разом зі всякими Царьовими і Вітренками), героїзувати Шухевича з Бандерою (як мінімум доти, поки на Донбасі елементарно не знають нашу історію – а тільки придуману історію «великої Росії» ). І якнайшвидше створити нову, незалежну від Москви єдину канонічну церкву. Але це тільки якщо ми справді хочемо відновити нашу територіальну цілісність, а вона можлива лише на основі загальних цінностей. Завоювати і підпорядкувати собі ми нікого і ніколи не зможемо – це факт. Та й чи наш чи це метод?
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»