Із початку вересня в Україні нарешті запрацювала система Єдиного державного реєстру декларацій осіб. Досі в Національному агентстві з питань запобігання корупції фіксують низку технічних помилок, які потребують доопрацювання. Загалом же, за повідомленням очільниці відомства Наталії Корчак, помилки будуть усунені в найкоротші терміни, а кількість декларантів щодня зростає.
Наразі в системі свої статки зафіксували близько 2 тисяч чиновників. Кількість заявників зростає приблизно на 300 користувачів на день. Поки що це крапля в морі, адже тільки на першому етапі свої статки мають оприлюднити близько 50 тисяч чиновників, суддів, депутатів. Загалом в Україні нараховується щонайменше 300 тисяч чиновників.
За даними НАЗК, наразі найактивніше звітують начальники й заступники відділів, керівники апаратів, судді й прокурори. В Реєстрі досі відсутні декларації Президента, глави уряду, народних депутатів, міністрів. Та чи запрацює система на повну силу? Та чи користуватиметься довірою серед громадян?
Небезпечні правки
Не встигла система е-декларації розпочати збір даних, як у Верховній Раді з’явилися охочі «підкоригувати» її роботу. Звісно, йдеться про суттєві обмеження, які дозволять декларантам майстерно оминати найбільш «гострі кути» при подачі майнових звітів.
Декларування по-новому: що лякає чиновників?Епопея з впровадженням електронного декларування в Україні досі триває, але мало хто знає, чому чиновники його бояться.
Відповідну законодавчу ініціативу №5079 оприлюднила народний депутат із «Народного фронту» Тетяна Донець. Цікаво, що за майже 2-річну роботу у Верховній Раді 8-го скликання нардеп подала лише 25 законодавчих ініціатив. П’ята частина з них (6 законопроектів) була оприлюднена лише за один день – 6 вересня. До цього Донець як заступник голови парламентського комітету з питань охорони здоров'я в основному ініціювала профільні законопроекти в цій сфері.
За задумом нардепа, правки до системи е-декларування мають убезпечити від незаконного використовування та поширювання інформації конфіденційного характеру щодо суб’єктів декларування, членів їхніх сімей, третіх осіб, пов’язаних із ними, та їхнього майна «необмеженим колом осіб». «В Україні сформулювали дуже жорстке антикорупційне законодавство, жорсткіше, ніж у багатьох країнах Європи, в ньому багато ризиків, у тому числі й через те, що електронна система декларацій передбачає доволі деталізовані дані про доходи та типи майна чиновників», – йдеться в пояснювальній записці законопроекту.
Насправді ж, ідеться про щонайменше з десяток суттєвих правок, завдяки яким декларанти зможуть як мінімум приховувати свої статки від прискіпливого ока громадськості, а як максимум – оминати кримінальної відповідальності за неправдиві дані. Наприклад, у документі пропонується в законному порядку закріпити норму про необов’язковість оприлюднення об’єктів будівництва декларантів. Також пропонується інформацію про співвласників такого майна подавати лише на письмовий запит НАЗК, не вказувати дані про транспортні засоби суб'єктом декларування, а автоматично відображати їх у держреєстрі МВС.
Вимога ЄС та МВФ
Усі спроби вихолостити систему е-декларування жорстко критикують у представництві ЄС. Як відомо, саме з ефективністю кроків із запобігання корупції серед чиновників пов’язані надії української влади на отримання безвізового режиму до кінця цього року. Так, Президент Петро Порошенко пообіцяв, що саме в 2016 році українці отримають право безвізових подорожей до Європейського Союзу.
Вижити без МВФ: що чекає Україну без чергового кредиту?Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера прокоментував ситуацію з рішенням МВФ відкласти надання Україні третього траншу.
Експерти прогнозують, що таке рішення ЄС може бути ухвалене вже в грудні 2016 року, проте ще не означатиме автоматичного надання прав на безвізові подорожі для українських громадян. Саме від успіхів у подоланні корупції буде залежати те, наскільки швидко Європа переконається в щирості намірів українських можновладців.
До слова, в Міжнародному валютному фонді також не раз підкреслювали необхідність запровадження більш ефективних методів боротьби з корупцією. Тож цілком можливо, що нинішня затримка з черговим траншем та обережна позиція Фонду щодо подальшого кредитування вітчизняної економіки пов’язані саме з гальмуванням та перепонами у впровадженні системи е-декларування.
Сага про «нульові декларації»
Полегшити долю і всіх чиновників, і пересічних українців мав би закон про так звані «нульові декларації». Дискусія навколо цього кроку триває ще з 2014 року, одразу після завершення події Революції Гідності. Ідея досить проста: держава та громадяни, йдучи назустріч один одному, встановлюють особливий режим довіри, передбачений інструментом нульового декларування доходів.
Планується, що кожен повнолітній громадянин, який може сплачувати податки, буде зобов'язаний заповнити та надіслати до ДФС так звану «нульову декларацію». В цьому документі він може вказати дані про всю власність, активи, доходи, про які забажає, при цьому не вказуючи їх походження. Це означає, що після подачі такого документа громадянин вже не нестиме ані адміністративної, ані кримінальної відповідальності за походження свого майна.
Запуск е-декларування: які обіцянки роздавали політикиМайже через півроку в Україні була запущена система електронного декларування, щоправда, поки лише в тестовому режимі.
Відповідний законопроект був поданий ще в грудні 2015 року. Проте така норма має бути передбачена саме в проекті нового Державного бюджету на наступний рік. Чи наважаться на такий крок нардепи – питання більш ніж актуальне.
Річ у тім, що «нульова декларація» – це ще й відповідальність кожного громадянина перед суспільством. Йдеться про те, що свої статки має оприлюднити кожен, після чого життя в країні почнеться «з чистого аркуша». На жаль, ця ідея, хоча й видається логічною та прогресивною на перший погляд, є вкрай утопічною.
Нам допоможе інститут інформаторів?
Наприкінці квітня міністр юстиції Павло Петренко повідомив про можливість впровадження ще однієї ідеї для зедення більш ефективної боротьби з корупцією на всіх рівнях. Йдеться про так званий «інститут інформаторів», тобто про анонімні звіти громадян до НАЗК про реальні статки чиновників, суддів, депутатів із метою перевірки джерел їх надходження. «Інститут інформаторів – це можливість для кожної людини, яка має дані про корупцію серед чиновників, подати їх до Агентства. При цьому людині гарантують, що її не притягнуть до відповідальності за цю інформацію, і якщо вона підтвердиться, то винний сяде в тюрму», – пояснив міністр.
Цю ідею також активно просувають соратники міністра з «Народного фронту». Попри її суперечливість, автори цієї «новації» наголошують на наявних традиціях такої практики як на території України, так і в багатьох розвинених країнах світу. Пропонується навіть запровадити «зарплату» для інформаторів, а також розширити інститут таємних агентів.
В принципі, ідея справді варта уваги, адже саме вона на Заході допомагає в розкритті надскладних злочинів, які пов’язані з функціонуванням закритих злочинних структур (таких, як наркокартелі, організовані злочинні формування, терористичні організації). Наскільки «інститут інформаторів» стане в нагоді в боротьбі з корупцією саме в державному секторі, покаже практика. Експерти наголошують, що успіх таких починань гарантований: більшість українців стомилися від хабарників, корупціонерів та охочих до легкої наживи всіх мастей.
Коли чекати результатів?
Попри тривалі заходи із запровадження, серйозних успіхів система е-декларування почне показувати лише тоді, коли за недостовірну інформацію почнуть реально карати. А для цього потрібен час: декларації необхідно ще зібрати, потім їх проаналізувати. Обсяг дуже серйозний, від ефективної роботи НАЗК залежатиме подальший успіх щодо виявлення потенційних корупціонерів.
Закон про е-декларування може бути змінений – ПетренкоМіністр юстиції Павло Петренко допускає, що в закон про обов'язкове електронному декларуванні для чиновників можуть бути внесені зміни після того, як вони будуть узгоджені з експертами Європейської комісії.
Наразі до Реєстру подаються чотири типи декларацій: щорічна, перед звільненням, уточнююча, кандидата на посаду. І уточнюючі декларації, і декларації кандидата на посаду можуть подаватися в різній кількості залежно від того, як часто особа бере участь у конкурсах, змінює фінансове становище. Тобто йдеться про надвеликі обсяги інформації, які потрібно буде проаналізувати.
Лише після аналізу та виявлення суттєвих невідповідностей у деклараціях справою можуть зацікавитися в НАБУ чи САП. І лише після розслідування справа може бути передана до суду. Як показує практика, саме на цьому рівні наразі чиниться найбільший супротив боротьбі із корупцією.
Та чи захочуть самі українці ставати більш відкритими один для одного в звітуванні за власні статки? За даними Мінекономрозвитку, у 2015 році близько 50% вітчизняної економіки працювало в «тіні» – йдеться про 500 мільярдів гривень. Це саме ті кошти, джерела отримання яких більшість українців не бажають розкривати перед державою. Саме тотальна недовіра всередині суспільства дає такий поживний ґрунт для розвитку всіх форм корупції. І поки що саме суспільство не готове позбутися бодай частини своїх власних корупційних зв’язків.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»