Влада vs медіа: боротьба за свободу слова в обіцянках можновладців

Слово і Діло зібрало обіцянки політиків, що стосуються закриття, позбавлення ліцензії чи навпаки сприяння роботі окремих ЗМІ, що з тих чи інших причин впали в немилість можновладців.

У зв’язку з нещодавнім скандалом довкола телеканалу «Інтер», який запідозрили не лише у спілкуванні з сепаратистами, але й у більш порочних речах – зокрема, в узгодженні з «МДБ ДНР» сюжетів новин – український політикум вчергове сколихнула хвиля невдоволення діями журналістів і, як наслідок – погроз про закриття чи позбавлення ліцензій ЗМІ, що заплямували свою репутацію зв’язками з бойовиками і владою невизнаних республік.

Втім, ЗМІ продовжують жити своїм життям, а політики – своїм, хоча досвід взаємної критики й погроз між політиками та журналістами солідний. Яскраве свідчення цього – кількість обіцянок, яку дали перші стосовно других. Хтось заявляв про закриття неугодних ЗМІ, хтось – навпаки про всебічну підтримку... Однак, як би нам не було, спроби політиків кардинально вплинути на роботу медіа, як правило (і на щастя – звісно, крім тих випадків, коли йдеться про національну безпеку) залишаються лише на рівні заяв.

Так, наприклад, колишній міністр культури, а нині – віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко хоч і домігся ухвалення закону про квотування радіоефіру, проте не зміг ініціювати перевірку радіостанцій щодо виконання ними вказаної квоти трансляції в ефірі української музики.

Обіцянки боротися за чистоту ефіру, цього разу – телевізійного – «Слово і Діло» зафіксувало щонайменше у двох народних депутатів – представника «Народного фронту» Андрія Помазанова та його однопартійця Сергія Висоцького. Перший ще у 2015 році заявив, що у випадку трансляції телеканалами забороненого контенту, буде підніматися питання про позбавлення їх ліцензій, а другий у 2016-му – що в регіонах України буде запущений моніторинг кабельних мереж та ЗМІ для виявлення контенту сепаратистського спрямування. До честі обох, вони свого слова дотримали.

Що ж стосується конкретно телеканалу «Інтер», то суперечки довкола нього точаться вже не перший рік. Можливо, більшість читачів уже не пам’ятають, проте ще на початку січня 2015 року новоспечений народний депутат, а до того – журналіст Сергій Лещенко заявив, що подасть до Генеральної прокуратури пакет документів щодо «загадкового» відчуження «Інтера» у далекому 2005 році, яке, за даними депутата, відбулося за фіктивними документами після смерті колишнього власника каналу. До слова, 13 січня 2015 року Лещенко дійсно направив відповідне депутатське звернення на ім’я генерального прокурора Віталія Яреми. Проте, як відомо на цьому пригоди телеканалу не закінчились. Найсвіжішими обіцянками щодо впливу на роботу «Інтера», зафіксованими «Словом і Ділом», є заяви того ж таки Сергія Висоцького про те, що фракція «Народного фронту» буде домагатися відмови у продовженні ліцензії телеканалу. Також він заявив, що депутатська група «Наступ», до якої він входить, буде вимагати від СБУ та Нацради з теле- та радіомовлення дій щодо журналістів, які співпрацювали з «ДНР».

Втім, немало було й випадків, коли політики заступалися за ЗМІ та окремих журналістів. Наприклад Петро Порошенко, який тоді був кандидатом у президенти, 30 квітня 2014 року заявив, що готовий «життя віддати» за те, щоб телепередача Савіка Шустера залишалася в ефірі. На щастя для Президента, на таку жертви йому йти не довелося, адже, попри всі перипетії, журналіст продовжує працювати в Україні та навіть має у своєму розпорядженні цілий телеканал.

Під загрозою закриття в Україні свого часу був не лише «Інтер», але й телеканал «112 Україна». На його захист стали «радикал» Ігор Мосійчук та його колишній колега по фракції, а нині – член «Волі народу» Сергій Мельничук, Перший заявив, що буде піднімати це питання в парламенті, другий – що задіє для захисту телеканалу батальйон «Айдар».

Юрій СтецьМіністр інформаційної політики України
Стець запевняє, що не буде тиснути на ЗМІ за допомогою СБУСказано 13 квітня 2016 р.Статус обіцянки: У процесі

Тоді ж народний депутат від «БПП» Сергій Каплін пообіцяв піти ще далі, й організувати «медіамайдан» для захисту свободи слова в Україні. Однак пізніше народний обранець свою думку змінив і вирішив спрямувати свої зусилля на іншу, більш благодатну в плані політичних дивідендів тему, і створив «Тарифний майдан».

Не тиснути на ЗМІ через спецслужби пообіцяв міністр інформаційної політики Юрій Стець – і поки що свою обіцянку виконує. Інше зобов’язання – про заборону перевірки ЗМІ перед виборами очільник Мінінформації виконав, внісши у жовтні 2015 року відповідну постанову на розгляд уряду.