Крок до політичного очищення: сильні та слабкі сторони держфінансування партій

Олександр Радчукполітолог

З 1 липня в Україні офіційно запрацювали законодавчі норми, які мають докорінно змінити ставлення суспільства до фінансування політичних партій. Йдеться про запровадження механізму державного фінансування партій та суворої звітності за походження та використання партійних коштів.

В законах, які парламент ухвалив ще восени 2015 року, йдеться не лише про принципи прозорості та підзвітності партійного керівництва різних політичних сил, але й про зміну ставлення самих виборців до такого поняття, як «партійна каса». Простіше кажучи, відтепер гроші в партій не можуть з’явитися нізвідки, а приховування джерел фінансування загрожуватиме кримінальною відповідальністю. Крім того, закон «Про протидію політичній корупції» має на меті змінити ставлення виборців до тих політичних сил, які вони обирають. Громадянин має поставити собі цілком логічне запитання: якщо партія має невідомі джерела фінансування, до того ж, намагається їх приховати, очевидно, що така політична сила не має на меті діяти в інтересах свого виборця. У таких «спонсорських» проектах є свої бенефіціари, яким потрібні голоси під час виборчих кампаній для того, щоб після отримання влади лобіювати цілком приватні інтереси.

Вимушена затримка

Незважаючи на те, що закон про державне фінансування партій, а також посилення їх політичної відповідальності та звітності набув чинності, виконувати його не поспішають через 4 основні причини.

Венеціанська комісія наполягає на перегляді закону про «партійну диктатуру»Європейська комісія За демократію через право вимагає перегляду закону Про вибори народних депутатів, що дозволяє партіям виключати зі своїх списків кандидатів після виборів.

По-перше, триває укомплектування апарату Національного агентства із запобігання корупції, яке й проводитиме аудит фінансової звітності партій. «На жаль, наше агентство стало заручником часу, коли ми ще не можемо повноцінно розпочати свою роботу через конкурсний добір працівників апарату. Відповідно до чинного законодавства, орган центральної виконавчої влади є повноцінним, якщо набирає 30% від граничної чисельності свого штатного апарату. На сьогодні ми сформовані приблизно на 20%», – повідомила голова НАЗК Наталія Корчак.

По-друге, за словами очільниці відомства, парламент хоч і заклав у Бюджеті на 2016 рік більше 390 млн грн на фінансування партій, а також близько 96 млн грн на роботу НАЗК, втім, таки не виділив коштів саме для дослідження партійних звітів. А це 10% від загальної суми запланованих витрат із Бюджету на утримання діяльності партій, тобто близько 39 млн грн.

По-третє, НАЗК лише в червні підготувало проект форми звіту політичних партій про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру. Після того, як партії їх заповнять, працівники агентства матимуть 2 місяці для аналізу звіту політичної партії, підготовки та затвердження висновку за результатами такого аналізу. Його результати мають бути оприлюдненими на офіційному веб-сайті НАЗК не пізніше ніж на 5-й день із моменту затвердження висновку за результатами аналізу.

По-четверте, до нововведень із заповненням необхідної документації мають звикнути й самі партійні структури. Ще один важливий аспект, про який не варто забувати: всі дії щодо покарання порушників законодавства відпрацьовуватимуться вперше, тож наступні півроку країну чекають справжні прецеденти з дослідження кейсів щодо дотримання партіями фінансової дисципліни. Вочевидь, НАЗК та Мін’юст на підставі звітів зможуть ініціювати судові позови щодо ліквідації цілої низки політичних партій, які не мають осередків, не беруть участі в політичному житті чи відверто маніпулюють у своїх фінансових звітах. Тож цілком імовірно, що вже за 2-3 роки в Україні значно зменшиться кількість бажаючих заробляти на підробці документів для майбутнього продажу партій під вибори. Скористатися схемою, коли «спонсор» міг купити партійний бренд, а потім «влити» в нього необхідну кількість грошей для подальшої розкрутки та швидкого досягнення політичних цілей, стане неможливо.

Передвиборчі канікули: партійні процеси напередодні нового політичного сезонуСлово і Діло проаналізувало поточні розклади в українській політиці з огляду на можливість позачергових виборів до Верховної Ради восени 2016 року.

Про те, що закон про державне фінансування не запрацює на повну силу з 1 липня вже встигла заявити віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд. За її словами, сам закон містить низку норм із посиланнями на необхідні дії інших державних структур – НАЗК, Центральної виборчої комісії та Рахункової палати. І якщо робота Національного агентства із запобігання корупції щодо перевірки фінансової звітності йде дуже повільними темпами, то ЦВК та Рахункова палата взагалі можуть «загальмувати» це питання через затримку з формуванням нових складів цих органів.

В чергу на очищення?

Згідно із законом, фінансування від держави на свою статутну діяльність можуть отримати партії, які подолали 5% бар’єр та потрапили до парламенту, а також ті партії, які під час останніх парламентських виборів набрали не менш ніж 2% голосів виборців. Тобто, крім «БПП», «Народного фронту», «Самопомочі», «Батьківщини», «Радикальної партії Олега Ляшка», «Опозиційного блоку», фінансування можуть отримати ВО «Свобода», «Сильна Україна» Сергія Тігіпка, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. Потенційно на державне фінансування могла б сподіватися й Компартія, однак після ухвалення рішення про заборону її діяльності на території України частка на її фінансування розподілиться між рештою партій.

Експерти вже нарікають на те, що закон про державне фінансування партій ставить у нерівне становище ті політсили, які вже досягли певного електорального результату, й ті, що лише збираються вперше у свій виборчий похід або досі не отримали 2% голосів на виборах.

Парубій розповів про умови фінансування політичних партій з БюджетуВідповідно до закону №2123а про державне фінансування політичних партій, з 1 січня 2017 року всі політичні партії, що подолають 5-відсотковий прохідний бар'єр або ж отримають підтримку 3% виборців, будуть фінансуватися з Державного бюджету.

Однак у цьому пункті потрібно зробити дуже суттєве зауваження: держава не спонсорує виборчі кампанії політичних сил, а лише запроваджує чіткий механізм звітності та фінансової чесності партійних структур. А це матиме дуже позитивний ефект для нових політсил, адже згодом здешевить виборчі кампанії. Про те, що ситуацію потрібно змінювати, свідчать оприлюднені дані так званої «чорної бухгалтерії» «Партії регіонів», в яких йшлося про десятки мільйонів доларів, витрачених на ті чи інші потреби партії для досягнення своїх політичних цілей. Звичайно, що походження цих грошей є корупційним, навіть якщо здійснювалося на підставі добровільних пожертв спонсорів.

Навіть якщо громадські організації, ЗМІ та органи державної влади розпочнуть масштабну інформаційну кампанію для поширення ідей, які закладені в законі, на наведення ладу в партійних фінансах піде щонайменше від 5 до 10 років. Позитивний ефект суспільство відчує не віддразу, втім, важливість такого кроку важко недооцінювати.

По-перше, це знизить до мінімуму вплив великого капіталу на формування порядку денного політичного процесу. Партії стануть більш самодостатніми, зможуть наймати фаховий персонал та експертів, які допомагатимуть у створенні законопроектів. По-друге, зменшення впливу грошей під час виборчих кампаній збільшить конкуренцію на політичному ринку ідей та створить передумови до об’єднання зацікавлених громадян у спільноти, здатні самостійно нести нові принципи та ідеологеми до політичного дискурсу. І, нарешті, якщо суспільство навчиться контролювати діяльність партій, то з часом зможе дуже ефективно тримати руку на пульсі всіх процесів у державі, а значить, і контролювати владу.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»