Фінансування партій: жорсткий контроль чи боротьба з політичними опонентами?

Олександр Радчукполітолог

У 2016 році в партійному житті України відбудеться тектонічний зсув. Очікується, що політичний «бебі-бум» із реєстрації партій нарешті піде на спад. За 2 останні роки кількість зареєстрованих партій зросла майже втричі: якщо в 2013-му, тоді ще на сайті Мін’юсту, містився перелік із близько 120 політсил, то вже нині Департамент державної реєстрації підтвердив реєстрацію 297 партій, що діють в Україні.

Така активізація реєстрації партійних осередків зовсім не означає якісних змін та пожвавлення в політичному житті. Радше навпаки – українці дедалі більше розчаровуються в інституційних методах професійного висловлення своїх політичних інтересів, усе частіше надаючи перевагу громадським об’єднанням та волонтерському руху. За даними опитування Центру Разумкова, проведеного в травні, 63,7% українців довіряють саме волонтерам, а от рівень довіри до політичних партій впав до рекордно низьких показників – усього 9,7%.

Як змінювалося фінансування Верховної Ради?Витрати на утримання Верховної Ради України в 2016 році складуть 636,6 мільйонів гривень, на депутатські зарплати 0 218 мільйонів гривень.

З 1 липня цього року ситуація має кардинально змінитися. Ще восени 2015 року парламент ухвалив закон про прозорість фінансів політичних партій. Згідно з документом, у разі відповідності певним критеріям партії зможуть отримати державне фінансування. Однак при цьому новий закон вносить низку системних змін щодо контролю за джерелами наповнення партійних кас.

Мовою закону

До цього часу політичні партії не надто відповідально ставляться до дотримання законодавчих норм щодо власної фінансової звітності. Партійні лідери не цураються в коментарях для ЗМІ звітувати про численні фінансові пожертви партійців, завдяки яким політична сила має кошти для проведення виборчих кампаній та ведення щоденної політичної активності. Щоправда, приховувати є що: навряд чи будь-яких донорських коштів вистачить для повноцінного фінансування всіх необхідних заходів щодо організаційної та медійної підтримки потужної політсили.

Тому партійні функціонери у звітуванні перед громадськістю вдаються до всіляких хитрощів. Йдеться про відсутність чіткої форми звітності: відповідно до закону «Про політичні партії», політсила могла взагалі не подавати свій фінансовий звіт будь-яким державним органам для перевірки, а лише оприлюднити його в довільній формі в будь-якому зареєстрованому друкованому засобі масової інформації. Часто це відбувалося в «кишенькових» партійних газетах, примірники яких просто надавалися до відповідного департаменту Мін’юсту.

Громадяни навіть за великого бажання не могли довідатися про справжні джерела та масштаби фінансування політичних сил. Тоді як річні звіти найбільших партій складалися з кількох статистичних пунктів – скільки партія отримала донорських коштів та на які потреби вони були витрачені. Так, звітуючи про свої фінанси минулого року, три парламентські партії – «Опозиційний блок», «БПП» та «Народний фронт» – повідомили про отримання більше 100 млн грн безповоротної фінансової допомоги. «Батьківщина» прозвітувала про майже 85 млн грн надходжень, «Самопоміч» – про 31 млн грн, а «Радикальна партія Ляшка» взагалі не оприлюднила свою фінансову звітність.

В Україні почнуть карати за тіньове фінансування партійЯкщо партії матимуть тіньове фінансування, їхні керівники нестимуть кримінальну відповідальність за політичну корупцію.

Уже цього року всім парламентським партіям доведеться докласти набагато більше зусиль, щоб розповісти суспільству про джерела свого фінансування. Адже, за новим законодавством, парламентські партії змушені будуть надати детальний звіт про власне майно, його вартість, доходи та витрати, про всі внески на користь партії, включно з детальною інформацією про особу та час платежу тощо. Саме цим шести політичним силам у 2016 році буде вперше виділено кошти з Державного бюджету. Після наступних виборів, згідно із законом, державне фінансування отримуватимуть також і ті партії, які здобудуть більше 2% голосів виборців. Фінансування всіх партій із Держбюджету відбуватиметься за такою формулою – 2% від суми мінімальної зарплати помножаться на загальну кількість виборців, що взяли участь у голосуванні. Наприклад, цьогоріч ця сума складатиме понад 300 млн грн.

Ще одним джерелом фінансування політсил, окрім Державного бюджету, залишатимуться добровільні пожертви фізичних та юридичних осіб. Максимальний розмір таких внесків також буде обмежений. Фізична особа зможе пожертвувати не більше 400 мінімальних зарплат на рік (близько 550 тис. грн), юридична особа – вдвічі більше.

Окрім цього, новий закон дещо збільшує суму реєстраційного збору, необхідного для оформлення документів на партію, – відтепер це 140 мінімальних заробітних плат (або 192,64 тис. грн). До того ж, здійснювати контроль за фінансами зможе вповноважене для цього Національне агентство з питань запобігання корупції. В НАЗК збиратимуть, аналізуватимуть та оприлюднюватимуть партійні звіти, матимуть повноваження передавати матеріали правоохоронним органам. Безпосередньо фінансовий аудит партій здійснюватиме Рахункова палата. Новий закон передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивих даних у звіті партії, а також у разі неправомірного використання виборчого фонду. Так, наприклад, передбачено 3 роки тюремного ув’язнення за незаконне фінансування партій.

Загальна інвентаризація партій

Усі перелічені нововведення сприятимуть оптимізації партійної системи та поступово зменшуватимуть корупційну складову політичного життя. Втім, чи вплине цей процес на зменшення їхньої кількості – питання, що поки що не має відповіді.

Політичні експерти пов’язують факт багаторазового зростання кількості реєстрацій політсил саме з імовірністю закриття «вікна можливостей» з ухваленням нового законодавства про фінансування партій. Втім, юристи заперечують: реєстрація політичної партії хоч і є тривалою та витратною процедурою, однак у Міністерства юстиції України, згідно із законодавством, не так уже й багато правових підстав для відмови в наданні реєстраційного свідоцтва. Загалом, мода на реєстрацію політсил виникла через зростання попиту на подібну послугу з боку численних зацікавлених замовників. Так, ціни на послуги з реєстрації партії, окрім передбаченого збору, на ринку політичного консалтингу стартують від 15 тис. дол.

У ПАРЄ незадоволені українським законом про «партійну диктатуру»Моніторинговий комітет ПАРЄ з питань України дійшов висновку, що український закон про «партійну диктатуру» суперечить європейським стандартам.

Крім того, політичні експерти неодноразово вказували на те, що активізація «партійного життя» може бути пов’язана зі зміною виборчого законодавства та регіоналізацією еліт. Адже в разі ліквідації мажоритарної складової виборчої системи в менш відомих регіональних лідерів є лише один вихід – просувати свою кандидатуру серед функціонерів відомих партійних брендів. Цим залюбки скористаються нинішні партійні лідери за таким принципом: що відоміший політичний бренд, то складніші критерії відбору та вищі партійні внески.

Втім, нове законодавство про фінансування партій навряд чи може стати інструментом політичного тиску на опонентів. Єдина можливість зіпсувати передвиборчу стратегію нової політичної сили, яка лежить у межах повноваженнях Міністерства юстиції, – це затримати терміни її реєстрації. Тоді як негаразди у фінансовій звітності у наявних політсил можуть стати приводом для розслідування НАБУ. Однак для цього потрібно, щоб повноцінно запрацювало Національне агентство із запобігання корупції, яке лише наприкінці квітня отримало офісне приміщення та ще навіть не розпочало повноцінну роботу.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»