Гра в опозицію: експерт розповів про перші сигнали розколу «Опоблоку»

Микола Давидюкполітолог

Всі партії, які перебувають поза коаліцією, зараз періодично намагатимуться займати нішу опозиції та критикувати владу.

Таку думку в коментарі «Слову і Ділу» висловив політолог, директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк, аналізуючи інформацію про те, що Вадим Рабінович вирішив вийти з фракції «Опозиційного блоку».

«Можливо, це перші кроки до розколу «Опоблоку», але навіть якщо це станеться, то електорально його може замінити «Наш край», який набирає обертів. У парламенті ситуація наступна: немає як такої коаліції, але є шість опозицій. Кожна з них буде фрагментарно грати в опозицію», – міркує Давидюк.

Експерт зазначив, що багато партій називають себе опозицією. Наприклад, «Відродження» та «Воля народу» нібито в опозиції, але водночас у ключові моменти для АП голосують, як потрібно.

Щодо «Опоблоку», то, за словами політолога, дуже часто опозиційною є лише назва.

«Сказати, що це конструктивна опозиція або тіньовий уряд, не можна», – констатував Давидюк.

6 друзів Опозиції: які політичні сили розпочали нові змагання за владуВ Україні є шість опозиційних сил, які гратимуть на проведення дострокових парламентських виборів восени 2016 року.

На його думку, вихід Рабіновича – це негативний маркер політичного майбутнього цієї партії.

«Ключових рішень не було. Це перша проблема. Друга – відсутність ідеології. Єдина ідеологія – критика влади, але коли потрібно голосувати, вони готові підтримати владу», – пояснює політолог.

Найголовніше в цій ситуації те, що акціонери партії бачать різні шляхи розвитку, й кожен з них є незалежним через фінансову забезпеченість та наявність власних медіа.

«Це розв'язує їм руки, тому що сьогодні в політиці телевізійні канали мають більший вплив, ніж назва партії. Жодна партія не могутніша за канал з топ-3», – проаналізував ситуацію Микола Давидюк.

Як пояснив сам Рабінович, «Опоблок» «не проявляє себе справжньою опозицією в парламенті, а сьогодні потрібно переходити до більш радикальної опозиції».