Нинішня парламентсько-президентська система, що діє в Україні, створює підґрунтя для конфлікту між Президентом і прем’єр-міністром у межах виконавчої влади.
Про це йдеться в матеріалі американського економіста, лауреата Нобелівської премії з економіки Роджера Маєрсона, опублікованому на VoxUkraine, пише «Слово і Діло».
В українській напівпрезидентській системі міністри підзвітні Верховній Раді, але голови місцевих адміністрацій призначаються Президентом. Такий розподіл повноважень породжує значні проблеми для України, зазначає автор.
Порошенка влаштовує парламентсько-президентська форма правлінняПорошенко назвав оптимальною для України парламентсько-президентську форму правління і пообіцяв не просити більше повноважень.
По-перше, це створює можливість перманентного конфлікту всередині влади між міністрами та головами місцевих адміністрацій. По-друге, Президент буде менше перейматися корумпованістю призначених ним голів у тих регіонах, де він отримує менше голосів. І тому регіони поза межами бази підтримки президента мають всі причини виступати проти нього. В Україні це систематично призводить до підвищення поляризації регіонів у ставленні до президентської політики, зазначає Маєрсон.
По-третє, президентський контроль над місцевими адміністраціями знижує ймовірність появи нових національних лідерів у місцевих органах влади. Коли Президент України призначає та звільняє голів місцевих адміністрацій, він також може використати свою владу для усунення будь-якого місцевого лідера, що має шанси скласти йому сильну конкуренцію. Таким чином, українська напівпрезидентська система схильна послаблювати демократичну конкуренцію, аналізує експерт.
На його переконання, зараз Україна як ніколи потребує національного лідера, який був би справді відданим боротьбі з корупцією.
«Коли і Президент, і прем’єр-міністр призначають більшість посадовців у владі, вони обидва не зацікавлені в будь-яких корупційних скандалах. Якщо український народ хоче мати Президента, що повністю мотивований викривати корупцію, тоді Президент має бути повністю позбавлений можливості призначати посадовців», – вважає Маєрсон.
В якості позитивного прикладу для України нобелівський лауреат називає Австрію, де президент прямо обирається народом, але має лише обмежений контроль над урядом.
«Завдяки такому відокремленню від прямої відповідальності за уряд президенти Австрії стали чесними та активними представниками загальних суспільних інтересів у країні. Як наслідок, австрійські президенти зазвичай є дуже популярними та регулярно переобираються зі значною підтримкою (навіть якщо результати партії президента на інших виборах є слабкими)», – резюмував експерт.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»