Відставка за сигналом: чи матиме Арсеній Яценюк шанс на політичне майбутнє?

Олександр Радчукполітолог

Час для оголошення заяви про відставку прем’єр-міністра Арсенія Яценюка його політичні консультанти обрали напрочуд вдалий: вечір неділі, коли більшість українців відпочивають або займаються побутовими справами напередодні робочого тижня. Відсьогодні вся інформаційна повістка тижня формуватиметься, виходячи саме з цієї події.

Не здивувала й тональність Арсенія Петровича: він упевнено й гідно заявив про свій намір піти. Було видно, що він чітко виконує частину певної домовленості з президентською командою, чим наостанок свого перебування прем’єр-міністром здобув собі не зайвого позитивного авторитету.

Основними трьома меседжами заяви Яценюка стали тези про свого наступника на посаді прем’єр-міністра, яким має стати кандидат від «БПП», нинішній спікер парламенту Володимир Гройсман. «Зробивши все для стабільності та спадкоємності курсу, заявляю про рішення передати обов’язки та відповідальність керівника уряду», - заявив лідер «Народного фронту» в своєму виступі.

Яким буде Кабмін Гройсмана? Думка експертаПолітичний експерт поділився міркуваннями щодо того, як працюватиме новий Кабмін під керівництвом Володимира Гройсмана.

Другою тезою є обіцянка того, що «Народний фронт» залишається у складі коаліційної більшості. Цим Арсеній Петрович намагається ще раз продемонструвати послідовність підконтрольної йому політсили та фракції в парламенті. «Народний фронт» залишається в коаліції, бо зараз це єдиний спосіб захистити державу», – зазначив він.

Нарешті, наприкінці свого виступу Яценюк окреслив горизонт своєї наступної політичної мети – посісти найвищу посаду в державі. «Відсьогодні бачу свої завдання ширше, ніж повноваження керівника уряду. Нове виборче законодавство. Конституційна реформа. Судова реформа. Коаліційний контроль за курсом нового уряду. Міжнародна підтримка України. Членство України в Європейському Союзі й НАТО. Це частина моєї програми», – фактично оприлюднив план своєї наступної діяльності поки ще чинний прем’єр. Здавалося б, така заява за своєю тональністю звучить дещо зухвало та самовпевнено, враховуючи результати 2-річної діяльності Арсенія Петровича на посаді очільника Кабміну.

Втім, українці мають дуже слабку політичну пам'ять. Дійсно, зруйнувати рейтинги, як і покращити їх, можуть всього кілька вдалих інформаційних кампаній, ресурсів для проведення яких у соратників Арсенія Петровича є більш ніж достатньо. До речі, у своїй «прощальній» заяві на посаді прем’єр-міністра він не випадково згадав про це, наголосивши, що «рейтинг – справа дуже мінлива».

Яким рішенням перед відставкою скористається Яценюк на свою користь? ЕкспертПолітолог проаналізував рішення відтермінувати на місяць підвищення ціни на газ та припустив, чи пов'язано це з відставкою прем'єра Яценюка.

Підтвердженням подібних тенденцій можуть слугувати дані останніх експертних досліджень «Центру стратегічних комунікацій». Так, за даними опитувань експертів, громадських діячів та журналістів, прем’єр Яценюк за останні 2 місяці втратив лідерство в антирейтингах, поступившись Президенту та главі фракції «Самопомочі» Олегу Березюку. Дійсно, за останні кілька тижнів прізвище Яценюка у пошуку виходу з коаліційної та урядової кризи згадувалося все рідше, що навіть на тлі його незадовільної роботи на посаді глави Кабміну дещо покращило іміджеві позиції.

Втім, чи все так погано у Арсенія Петровича та чи зможе він бодай частково відновити довіру в українського виборця, покажуть найближчі півроку. Як не дивно, всі передумови для цього існують.

М’яч на половині поля президентської команди

Перший дзвоник для відновлення свого рейтингу та «пас» команді Президента Арсеній Яценюк зробив під час останнього урядового засідання, оголосивши про намір змінити ставку оподаткування імпортованих вживаних автомобілів з ЄС. Така заява є своєрідним заграванням із виборцем.

Мита на імпорт: чи стане реально українцям купити вживаний автомобіль? ЕкспертиЕксперти прокоментували ініціативу Кабінету міністрів України щодо скасування мита на імпорт в Україну для б/в автомобілів.

Важливий іміджевий момент: Яценюк іде у відставку сам, попри величезний обсяг критики щодо його діяльності на посаді очільника уряду. Невдалі спроби його відставки в лютому цього року давали всі підстави залишатися на посаді прем’єр-міністра як мінімум до осені 2016 року. Нині ж, після своєї заяви, Арсеній Петрович може піти з гордо піднятою головою, зберігши за собою статус глави уряду, який врятував країну від дестабілізації в найбільш скрутний для неї момент.

Крім того, йдучи в такий спосіб у відставку, Яценюк цілком усвідомлено й дуже впевнено говорить про свого наступника на посаді – Володимира Гройсмана. Розуміючи, що в нинішній економічній ситуації зберегти рейтинги буде майже неможливо, Арсеній Петрович дає можливість пропрезидентській команді пройти його ж стежиною втрати підтримки серед громадян. Ба, більше: абсолютно чітко усвідомлюючи, що антирейтинг Володимира Гройсмана дуже швидко пошириться й на імідж Президента.

До того ж, оголошуючи про свій намір піти у відставку, Арсеній Яценюк не забув наголосити про дуже важливий крок, який згодом сприятиме відновленню рейтингу його політичної сили. Йдеться про зміни до виборчого законодавства в частині переходу до пропорційної системи виборів із відкритими списками. Саме в такому випадку в «Народного фронту» в разі проведення виборів з’являться бодай примарні шанси знову потрапити до парламенту. До того ж, позбавлення мажоритарної складової потенційно найсильніше вдаряє по позиціях президентської сили. Однак для такого «плану повернення» команді Яценюка потрібен час.

Ресурси для відновлення

Саме часовий ресурс – це наразі найбільша перевага, яка грає на боці Президента та його нової урядової команди. Найближчі півроку в них будуть усі можливості продемонструвати свої організаційні здібності та реалізувати власний реформаторський потенціал.

Через деякий час на тлі Гройсмана Яценюк здаватиметься «Робін Гудом» – експертПолітолог прокоментував інформацію про відставку Яценюка та припустив, чого очікувати далі від «НФ» і Кабміну на чолі з Гройсманом.

Річ у тім, що поки ні Арсенію Яценюку, ні його фракції «Народного фронту» невигідно вставляти палиці в колеса їхнім коаліційним партнерам із «БПП». По-перше, сама внутрішньополітична ситуація диктуватиме умови, за якими новій урядовій команді буде складно самій не наробити помилок під час вирішення тих чи інших проблем. А їх за часи урядування Арсенія Петровича назбиралося чимало.

По-друге, наразі іміджмейкери Яценюка шукатимуть найбільш вдале іміджеве позиціонування, адже після втрати своєї посади єдиний його статус – лідер однієї з найменш рейтингових політичних сил, яка, втім, має свою фракцію в парламенті. Не виключено, що «народофронтівці» шукатимуть способів, як наділити свого лідера бодай депутатським мандатом.

Втім, у «Народного фронту» є дві потужні опції, на які слід звернути особливу увагу їхнім партнерам по коаліції. Саме завдяки їм команда Яценюка може поступово відновити свій рейтинг або навпаки – просто-таки «задушити» свого найбільшого конкурента й водночас партнера по коаліції – «БПП».

Перш за все, укладаючи коаліційну угоду на двох, лідер «НФ» чудово розуміє, що матиме дуже виграшну позицію у будь-якій незручній ситуації шантажувати своїх політичних візаві. У «БПП», укладаючи такий пакт, мали б тримати запасний козир у рукаві, інакше демарш «Народного фронту» в певний незручний для команди Президента момент може спричинити новий виток політичної кризи. З якої вихід буде лише один – дострокові парламентські вибори.

Однак є ще друга обставина, завдяки якій команда Арсенія Яценюка зможе контролювати ситуацію й отримує додаткові опції для реабілітації свого рейтингу. Йдеться про ключові урядові посади в уряді, які за домовленостями зберігають за собою соратники поки ще чинного прем’єр-міністра: Арсен Аваков та Павло Петренко й далі очолюватимуть МВС та Мін’юст. Крім того, крісло голови парламенту, за домовленостями про нову коаліцію, має отримати «народофронтівець» та чинний віце-спікер Андрій Парубій. За таких умов навіть низькі рейтинги самого «НФ» не надто позначаться на впливовості цієї політсили у ключових процесах в державі.

Головне питання для Арсенія Яценюка: як у найшвидший спосіб відновити рейтинг своєї політсили? На минулих дострокових парламентських виборах головним меседжем «з нуля» створеної партії «Народний фронт» було чітке позиціонування: її виборці обирають не політсилу, вони обирають «сильного» прем’єр-міністра. Нині, зі зрозумілих причин, така стратегія вже не підходить, а прив’язати до «Народного фронту» новий політичний міф, в який би повірили українці, буде вкрай важко. Тож рейтинги партії у 1-2% є найбільшою головоломкою і для іміджмейкерів Арсенія Петровича.

У найближчі місяці українці стануть свідками нової політичної активності «Народного фронту» та кроків з реанімації рейтингів самого Арсенія Яценюка. Можна лише прогнозувати, що ця політична сила обере для себе вигідну позицію очікування падіння довіри як до нового Кабміну, так до «БПП» і Президента. А, можливо, згодом й докладе зусиль до розв’язання нової політичної кризи, метою якої стане оголошення ще й дострокових президентських виборів. Вірогідно, що Арсеній Петрович віднині ставить планку вище й бачить себе на посаді глави держави. Саме на цій меті й ґрунтуватиметься нова стратегія поведінки «Народного фронту» та її очільника у найближчі півроку.

Деякі соратники Арсенія Петровича, коментуючи його відставку, сподіваються на часові межі для відновлення рейтингів терміном у 1,5 року. «Дострокові парламентські вибори, які могли б стати реваншем для проросійських сил в Україні, як мінімум до осені 2017 року не плануються. Це ще одна ціна, яку заплатив Арсеній Яценюк і команда «Народного фронту», заради збереження внутрішньої стабільності України», - написав на своїй сторінці у Facebook нардеп від «НФ» Антон Геращенко.

Зрештою, Арсеній Яценюк, попри серйозні помилки на посаді очільника Кабміну, за останні 2 роки зумів втримати ситуацію в країні від найбільш загрозливих сценаріїв. Оцінку його діям дадуть історики, а от чи зроблять висновки з його дій виборці, вже за кілька місяців покажуть перші соціологічні опитування електоральних вподобань.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»