Повернення Донбасу: про що влада домовляється за лаштунками мирного плану?

Олександр Радчукполітолог

Подальше мирне врегулювання ситуації на Сході України залежатиме від дуже багатьох факторів. Формат Мінських перемовин зайшов у глухий кут: з одного боку, Захід намагається допомогти Україні повернути втрачені території та знайти мирне рішення проблем, з іншого – потурає вимогам Москви, яка контролює сепаратистські утворення «ДНР» та «ЛНР». Поки що Україні вдалося досягти тактичних перемог – санкції з РФ не зняті, активні бойові дії на Донбасі не ведуться, хоча обстріли українських позицій лише посилились.

Щодня в неоголошеній війні гинуть українські солдати. Сотні військовослужбовців поранені. Шукаючи виходу з непростої ситуації, українська сторона розглядає різні варіанти вирішення проблеми сепаратизму на Донбасі. В тому числі й шляхом можливих неординарних кадрових призначень. Днями в українському інформпросторі з’явилась інформація про альтеративну реалізацію мирного плану, завдяки якому Україна начебто зможе повернути собі території Донбасу, якщо погодиться на призначення очільниками Луганської та Донецької областей бізнесмена Ріната Ахметова й лідера «Опозиційного блоку» та колишнього впливового «регіонала» Юрія Бойка. Неоднозначність і такого меседжу, і загального плану вражає уяву конституціоналістів, експертів, політиків та й пересічних громадян. Втім, чого не зробиш для встановлення миру?

У Кремлі прокоментували інформацію про призначення Ахметова та Бойка головами ОРДЛОНезважаючи на заяву Медведчука про те, що кандидатури Ахметова та Бойка влаштують як Київ, так і Москву, в Кремлі сказали, що нічого про перспективи призначення цих осіб в ОРДЛО не знають.

Інтриги ситуації додає й нещодавня заява Президента щодо мирного повернення Донбасу вже до кінця 2016 року. «Україна мирно поверне Донбас протягом одного року», – заявив Глава держави під час перебування в Туреччині. Що може означати ця заява? Петро Порошенко вже знає вихід, чи просто намагається занадто оптимістично оцінювати складну ситуацію на українському сході?

Таємний компроміс?

«У містах бандитизм і мародерство. Донбасом ходять з автоматами і гранатометами. Це хіба мирне життя? Це хіба сильна економіка? Це хіба гідна зарплата? Ні! Я хочу сказати всім: нас не залякати, нас не зупинити нікому, в тому числі тим, хто називає себе якоюсь «Донецькою республікою». Хто чув про неї? Хто знає імена лідерів «ДНР»? Що вони зробили для Донбасу?», – з такими заявами у своєму відеозверненні у травні 2014 року Рінат Ахметов закликав земляків чинити мирний супротив планам сепаратистів. Однак досі залишається загадкою, чому саме Рінат Леонідович не зумів (чи не захотів) навести лад у регіоні за прикладом тогочасного очільника Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського?

Попри те, що більша частина «імперії» Ахметова, яка живила його бізнес-активи довгі роки, залишилася на окупованій сепаратистами частині Донбасу, його політичний та економічний вплив в Україні нікуди не зник. Звісно, позиції послабшали, проте навіть на підконтрольній території Донецької області докорінно змінити політичну ситуацію без урахування інтересів Ахметова нинішня влада не в змозі. Вихід один: домовлятися, аби принаймні досягти тимчасових цілей. Частково факт співпраці влади та колишніх «регіоналів» (більшість з яких нині представляють «Опозиційний блок») був зафіксований на Донбасі вже під час минулорічних місцевих виборів. Нині тенденція до співпраці зберігається, особливо, якщо йдеться про нові можливості для мирного врегулювання ситуації.

Ідея з призначеннями Ахметова та Бойка не має однозначної оцінки серед представників найбільшої фракції – пропрезидентської «БПП». Поки одні політики воліють не тиражувати цю тему (адже жодних рішень ще не прийнято), інші – висловлюють сумніви щодо подібних сценаріїв розвитку подій. Так, народний депутат Мустафа Найєм вважає цю інформацію такою, що заслуговує на увагу, втім повідомити якісь подробиці не наважується. «Чув про те, що такі переговори ведуться. На той момент це були переговори про те, щоб якось влаштовувати там вибори. Яка кінцева мета цих переговорів, до чого прийшли в підсумку, я не знаю», – заявив він.

Своєю чергою, його колега з «БПП» Сергій Лещенко дуже критично поставився до цієї ідеї, назвавши її «легалізацією олігархів і корупціонерів у владі». «Люди, які мали постати перед судом, отримають імунітет міцніше депутатського й будуть шантажувати у відповідь на будь-які спроби пред'явити їм законні претензії. Це зробить їх сильнішими від будь-якої кишенькової партії в парламенті. Це цементування олігархічного консенсусу та знищення будь-яких надій суспільства на справедливість. І це може стати точкою неповернення для Президента Порошенка», – написав нардеп на своїй сторінці в Facebook. Очевидно, що для влади, хто б її нині не представляв, формат співпраці з Рінатом Ахметовим та Юрієм Бойком як очільниками Донбасу був би набагато прийнятнішим, ніж комунікація із сепаратистами квазідержавних маріонеток Кремля «Л/ДНР». Втім, зважаючи на реакцію частини нардепів, можна стверджувати, що подібна ідея не знайде широкої підтримки серед українців. Саме тому вона залишається предметом непублічних перемовин: для імплементації подібних сценаріїв потрібен час і тривала інформаційна підготовка.

Цікаво й те, що пропозиції щодо можливості призначення Ріната Ахметова та Юрія Бойка керівниками Донеччини та Луганщини нібито пролунали якраз із вуст європейських політиків. Про це встиг повідомити постійний представник України в підгрупі з політичних питань Роман Безсмертний. Безумовно, що так званий «план Медведчука» якщо й існує, то всі можливості його реалізації були детально проговорені та змодельовані технологами з Кремля.

У цьому контексті виникає цілком логічне запитання: навіть у разі імплементації цього плану, що саме будуть очолювати Рінат Ахметов та Юрій Бойко? Яким буде статус територій? Чи будуть у такому разі виконані Мінські домовленості в повному обсязі? «Справжня проблема – навіть не в особистостях перехідних фігур, а в їхньому статусі. Що вони будуть очолювати? Про це майже не говорять, але це принципово важливе питання, і в цьому причина мого скептичного ставлення до цього сценарію. Потрібно визначити, яким буде перехідний період. Для України абсолютно неприйнятним є збереження після виборів на Донбасі, навіть якщо вони відбудуться, двох сепаратистських республік і, тим більше, їх реінтеграція до складу нашої країни», – вважає політолог Володимир Фесенко, зауваживши, що варіанти з подібними призначеннями існують лише на рівні гіпотез.

Побідної думки дотримується й нинішній очільник Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський, який безпосередньо представляє інтереси Глави держави в регіоні. «Сьогодні тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей контролюються Путіним. Через це, якщо хтось кудись когось збирається призначати, це може бути лише Путін. І Президент України поки що юрисдикції там не має. Через це призначати туди кого-небудь він насправді не може. Якщо Путіна влаштовують Бойко та Ахметов, він їх призначить», – прокоментував він імовірність подібних «компромісних варіантів» мирного врегулювання подій на Донбасі.

Новий план реваншу

А от самі представники «Опозиційного блоку», хоч факт подібних перемовин напряму жодним чином не коментують, але вже заявляють про свою готовність «підставити дружнє плече» Президенту в питанні мирного врегулювання на Донбасі. «Ми ведемо консультації з владою про те, щоб допомогти імплементувати Мінські угоди, припинити конфлікт і повернути Україні неконтрольовану територію та людей, які там проживають. Не лише особисто я, але й члени «Опозиційного блоку» готові взяти участь у тому форматі, який дозволить виконати це завдання», – йдеться в заяві Юрія Бойка. Також політсила вже не виключає проведення виборів на поки що окупованих територіях Донбасу та повернення легітимної влади Києва. При цьому Бойко зазначив, що готовий взятися за відновлення миру на Донбасі в будь-якому форматі.

Експерт: Бойко та Ахметов у керівництві «Л/ДНР» – абсолютна нісенітницяЕксперт вважає, що інформація про призначення Бойка та Ахметова главами ОРДЛО є абсолютно безглуздою.

Зацікавленість лідерів «Опозиційного блоку» можна цілком зрозуміти: отримавши владу на Донбасі в будь-якому статусі, вони будь-що намагатимуться повернути прихильність своїх колишніх виборців. Для майбутнього реваншу на всеукраїнському рівні колишнім «регіоналам» бракує слухняного електорального ресурсу. На окупованій нині частині Донбасу перебуває близько 2 мільйонів потенційних виборців «Опоблоку». Звичайно, що колишні соратники екс-президента Віктора Януковича не бачать суттєвої конкуренції в разі появи будь-якої нової політичної сили на деокупованих територіях. А фінансового ресурсу на вистражданих війною територіях їм вистачить для повернення довіри населення. «Те, що виглядало логічним у 2014 році, тепер по-блюзнірськи звучить після двох років кровопролитної війни й тисяч смертей, частина з яких точно на совісті Ахметова. А те, що Рінат Леонідович терміново захотів стати патріотом, пояснюється вельми прозаїчно. З'явилася перспектива дострокових виборів до ВР, а без голосів «з-за поребрика» «Опозиційному блоку» нічого не світить», – категорично зауважує політтехнолог Тарас Березовець.

Потенційно, подібний варіант розвитку подій міг би зацікавити (якщо не є безпосередньо ініційованим) керівництво Росії. Поки що в Кремлі уникають будь-яких офіційних заяв на цю тему. «Я залишу це без коментарів, не володію будь-якою інформацією», – сказав прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи можливість призначення Юрія Бойка та Ріната Ахметова головами окремих районів Донецької та Луганської областей. Передбачити сценарії, яким чином РФ найближчим часом провадитиме свою політику до України, є вкрай важким завданням. Заява Володимира Путіна про вихід російських ЗС із території Сирії може означати і як посилення потенційної загрози для України на її східних кордонах із Росією, так і переходом до нової фази протистояння, метою якої буде приховане політичне протистояння всередині країни за допомогою реінтеграції Донбасу проросійськими силами.

Про що б не міркували політики, в суспільстві ідеї з повернення Донбасу шляхом «призначення згори» нових-старих «господарів» регіону навряд чи сприйматимуться позитивно. І навіть у разі досягнення довгоочікуваної мети – миру на Сході та відновлення суверенітету на Донбасі – репутаційні ризики для Президента та його команди є надто високими.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»