На захисті партійних інтересів: чому Рада не поспішає змінювати виборче законодавство?

Олександр Радчукполітолог

Ймовірність дострокових парламентських виборів щораз із більшою актуальністю порушує питання необхідності змін до виборчого законодавства. У самій Верховній Раді про виборчу реформу більше говорять, аніж роблять. Так, депутати провалили усі можливі строки власної обіцянки, зафіксованої у Коаліційній угоді. Зокрема, у пункті першому розділу «Реформа виборчого законодавства» йдеться про неминучість зміни виборчої системи зі змішаної на пропорційну із відкритими списками. Виконати цю вимогу нардепи 8-го скликання ВР мали б ще у першому кварталі 2015-го.

При цьому, лідери усіх фракцій визнають: без виборчої реформи не буде й якісних змін у депутатському корпусі. Однак, чи насправді вони так необхідні діючим партійним ватажкам – питання дискусійне. Те, що визначальна роль партій у виборчому процесі буде лише посилюватися, є вже доконаним фактом. Втім, сценарій запровадження виборчої реформи пишеться таким чином, аби вплив на формування так званих «відкритих» списків залишився в руках партійного керівництва. Розвиток партійного життя та результати голосування виборців мають стати другорядними факторами у новому виборчому законодавстві.

В пошуках нових впливів

До недавнього часу питання зміни виборчої системи перебувало в «режимі очікування». Ситуація була вигідна всім: у разі дострокових парламентських виборів партійні лідери найрейтинговіших політичних сил формували б власні списки за старим перевіреним способом – тобто, самотужки, без врахування думки виборців. Такий спосіб – найкраща змога поповнити партійні передвиборчі бюджети та в ручному режимі розставляти кандидатів у зручному порядку. Влада, яка, як правило, під час виборів має кращі можливості для використання адміністративного ресурсу, за змішаної виборчої системи отримує вплив на мажоритарну складову.

Президент Порошенко в стані очікування – Le FigaroАрсеній Яценюк і Петро Порошенко втратили більшість у Верховній Раді. У них менше 30 днів на те, щоб знайти нового партнера, в іншому разі будуть призначені дострокові парламентські вибори.

Однак після того, як із коаліції вийшли фракції «Самопомочі» та «Батьківщини», політична диспозиція в парламенті у питанні зміни виборчого законодавства дещо змінилася. Тепер ці дві фракції, перебуваючи в офіційній опозиції, вже гучніше наполягають на зміні виборчої системи. До того ж, наприклад, у «Самопомочі» вважають, що дострокові вибори за діючого законодавства нічого в країні не змінять. Тож, баталій за новий виборчий закон найближчим часом не уникнути. «В умовах чинного виборчого законодавства, яке привело олігархів до парламенту, перевибори нічого не дадуть. Потрібно прибирати закриті партійні списки», – зазначила народний депутат від фракції «Самопомочі» Ганна Романова.

У попередньому скликанні парламенту було внесено одразу 5 різних законопроектів, які мали б змінити «правила гри» під час виборів до Верховної Ради. У 8-му скликанні поки що зареєстровано 3 законопроекти, які змінюють закон «Про вибори народних депутатів». Першим ще в листопаді 2014-го був законопроект №1068 зареєстрований нардепом Юрієм Мірошніченком (фракція «Опозиційного блоку»). В законопроекті пропонується запровадити пропорційну виборчу систему: за результатами голосування права на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали один і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні в загальнодержавному виборчому окрузі. Важливою новацією є участь у виборах таких суб’єктів як виборчі блоки політичних партій, а виборчий бар’єр передбачений на рівні лише 1 відсотка.

Альтернативний законопроект №1068-1 у грудні 2014-го запропонували у фракції «Батьківщини». По суті, в документі йдеться про перехід до пропорційної системи виборів, але з використанням «елементів мажоритарної системи». «Передбачається голосування за загальнодержавний виборчий список із закріплення кандидатів у депутати за територіальними виборчими округами. Таким чином, має бути забезпечено як зв’язок депутата із виборцями та можливість впливати на черговість виборчому списку, так і дозволить конкурувати не членам однієї партії між собою, а політичним партіям і ідеологіям загалом, що сприятиме зростанню рівня виборчої культури», – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту. Фактично, мова йде про систему, подібну до тієї, за якої відбувалися місцеві вибори в 2015 році. Даний підхід залишає маневр для партійного керівництва суттєво впливати на формування списків.

«Улюбленцем» експертної громадськості є ще один альтернативний законопроект – №1068-2 колективного авторства нардепів Віктора Чумака (позафракційний), Леоніда Ємця («Народний фронт»), Наталії Новак, Наталії Агафонової та Павла Різаненка (усі троє – з фракції «БПП»). Він найкраще відповідає підходу до реалізації відкритих списків. Документ передбачає застосування виборчої системи з регіональними виборчими округами з остаточним розподілом мандатів на загальнодержавному рівні. Партії, які мають намір брати участь у виборах, висувають на своїх з’їздах кандидатів у вигляді єдиного списку в загальнодержавному виборчому окрузі. Крім того, з числа кандидатів із загальнодержавного виборчого списку затверджуються регіональні списки (не менше 5 кандидатів) у кожному виборчому регіоні. Громадяни голосують як за загальнодержавний список, так і (за бажанням) – за регіональний. При цьому, в законопроекті пропонується знизити прохідний партійний бар’єр до 3%.

На наступні вибори Яценюк готуватиме новий політичний рух – експертЕксперт поділився міркуваннями щодо заяви прем'єр-міністра Арсенія Яценюка про те, що дострокові парламентські вибори завершаться руїною.

Усі три законопроекти не ставлять під сумнів перехід до пропорційної системи виборів, однак по-різному тлумачать поняття «відкритих списків». Причина цього – бажання партійних лідерів зберегти якомога більший вплив на формування виборчих списків. З іншого боку, саме цією лазівкою вже багато років користуються впливові фінансово-промислові групи та олігархи, не безкоштовно розставляючи у виборчих списках «своїх» депутатів-лобістів. Деякі нардепи пропонують разом зі змінами до виборчого законодавства ухвалити й цілком цивілізований закон про лобістську діяльність. Втім, у разі таких змін, усім впливовим групам доведеться грати за прозорими та єдиними правилами. А це, за їхньої логікою, лише ускладнить процес досягнення власних, часто корупційних за своєю суттю, цілей.

Вчасний запобіжник

Навіть у випадку прийняття найбільш прогресивного виборчого закону, у партійного керівництва залишиться спосіб суттєво впливати на формування списків вже після волевиявлення. Закон №3700 про «партійну диктатуру» дозволяє переглядати черговість знаходження кандидатів у партійному списку політсили, яка вже потрапила до парламенту. Фактично, йдеться про нівелювання результатів волевиявлення громадян. А значить – даний закон автоматично знімає усі дискусії щодо процедури «відкритості» списків: якщо партійне керівництво вирішить, що діяльність депутата з тих чи інших питань не відповідає «генеральній лінії партії» – його просто «посунуть» іншою, більш компромісною, фігурою.

Законом уже успішно скористалися в «Радикальній партії Олега Ляшка», «почистивши» списки напередодні чергової серії коаліціади, яка відбудеться вже найближчими тижнями. До слова, ЦВК вже затвердила усі рішення партійного з’їзду «РПЛ», тож процедурою тепер зможуть сміливо скористатися й інші партії.

Змінити ситуацію з законом про «партійну диктатуру» буде вкрай важко: наразі в його функціонуванні зацікавлені всі ключові політичні гравці. Яскравим свідченням цього є те, що Президент не став накладати вето на даний закон, швидко підписавши його. Своє слово може сказати Конституційний суд, втім, за нинішніх обставин, сподіватися на справедливий висновок щодо відповідності даного закону нормам Конституції не доводиться. А в умовах незмінного складу ЦВК «партійна диктатура» є найбільш вдалим запобіжником для партійних бонз від будь-яких сюрпризів у власних списках.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»