Антикорупційний бум: як партії тестують нові популярні тренди для виборів

Олександр Радчукполітолог

Щодня у ЗМІ все частіше з’являються повідомлення про затримання чергового корупціонера. Інколи це може бути звичайний поліцейський чи чиновник, який «погорів» на хабарі. Однак найбільший осуд викликають зухвалі дії суддів, прокурорів, міністрів та нардепів, які продовжують шукати корупційні лазівки для власного збагачення. Особливо – на тлі економічної кризи та шалених темпів падіння рівня життя пересічних українців.

Боротьба із корупцією стала темою №2 після війни на Донбасі. Особливо актуальним дане питання є в контексті реформування країни: без подолання засилля корупції неможливо бодай щось змінити в будь-якій сфері життя чи галузі економіки.

Боротьба з корупцією має стати пріоритетом політики Києва – Die WeltУкраїна страждає від корупції та порочної економічної політики. Реформи для України – це питання виживання.

Саме тому такої великої уваги західні партнери України приділяють механізмам створення нових антикорупційних органів. Цими днями український парламент, аби наблизити безвізовий режим, ухвалив низку законів, більшість з яких також стосуються теми боротьби з корупцією.

В медійному просторі байдужих до питань антикорупційної боротьби не залишилося. Тим паче, що останні закриті дані соціологічних досліджень із пошуку актуальних трендів у переддень можливих дочасних парламентських виборів переконують: більше 78% опитаних вважають корупцію основною проблемою в державі. Не скористатися такими настроями в суспільстві було б вкрай необачно, тож партійні штаби вже розробляють стратегії й тактики майбутніх PR-активностей в питанні боротьби з корупцією.

«Оксамитова» боротьба із корупцією

За останні 2 роки справді системних кроків на ниві боротьби з корупцією так і не зроблено.

На війні з корупцією. В якому стані перебувають головні антикорупційні органи України?Питання подолання корупції стало основним не лише в контексті розвитку української економіки, але й, цілком можливо, в плані політичного майбутнього нашої країни. Не дарма ж зібраний напередодні Нового року Саакашвілі Антикорупційний форум у Києві викликав такий суспільний резонанс...

Згідно з текстом коаліційної угоди, її учасники обіцяли українцям створення низки антикорупційних органів та початок їхньої ефективної діяльності вже у 1-2-му кварталах 2015 року. Натомість і законодавчий, і організаційний процес формування спеціалізованих органів із боротьби з корупцією триває й досі. Яскравий приклад – тяганина з призначеннями членів Національного агентства з питань запобігання корупції. До того ж, гальмом усіх починань є питання кадрового оновлення правоохоронних органів та суддів.

У нещодавно оприлюдненому звіті міжнародної організації Transparency International, Україна посідає 130-те місце серед 175 країн за рейтингом сприйняття корупції. Так, в Україні із цим явищем в тому чи іншому вигляді мали справу 98,6% громадян. Тоді як, наприклад, у таких країнах, як Данія, Норвегія, Нова Зеландія лише від 3 до 5% дорослого населення стикалися з корупційними явищами в щоденному житті.

Говорити про те, що корупція – це справа лише політиків, чиновників та суддів було б не зовсім вірно. Так, Transparency International наводить рейтинг найбільш корупційних сфер, з якими мають справу українці. Перше місце в ньому посідає корупція в навчальних закладах, друге - корупційні прояви під час оформлення документів на землю, третє – благодійні внески в медичних закладах. Окрім цього, лідируючі позиції займає корупція у військкоматах та в сфері житлово-комунальних послуг. І ситуація в період 2014-2015 рокsів суттєво на краще так і не змінилася.

Партійні тренди

Політичним партіям було б вкрай необачно проігнорувати такий сприятливий ґрунт для потенційного зростання майбутніх рейтингів. Тим паче, якщо йдеться про необхідність швидкої мобілізації виборців напередодні можливих дострокових парламентських виборів.

У МВФ почали сумніватися, що антикорупційні ініціативи в Україні працюютьЗаява міністра економічного розвитку та торгівлі України Айвараса Абромавичуса про корупцію ставить під сумнів антикорупційні ініціативи в країні.

У передвиборчих програмах всіх нинішніх парламентських партій йшлося про боротьбу з корупцією. Втім, станом на жовтень 2014 року головними темами все ж залишалися закінчення війни, повернення втрачених територій, люстрація та реформи у сферах економіки, медицини, ЖКХ, освіти. Партійна мода на боротьбу із корупцією з’явилася після того, як українці не відчули суттєвих змін у цьому питанні протягом останніх 2 років. Тож не дивно, що антикорупційний бум набирає обертів.

Пропрезидентська команда йтиме на нові вибори кількома колонами. Це і сама «БПП», і нова політична сила губернатора Міхеіла Саакашвілі, і партія «Наш край». У фарватері підтримки політики Президента, скоріш за все, свої виборчі кампанії будуватимуть ще низка невеликих партійний проектів на кшталт «Народного контролю» та «Аграрної партії». Втім, саме у програмі руху Міхеіла Саакашвілі тема боротьби із корупцією буде використана по-максимуму. Не виключено, що для цього в АП готують і певні провокативні елементи на кшталт умовних «переслідувань» лідерів руху чи іншого штучного медійного протистояння з командою «БПП». Останні у своїй виборчій кампанії також постійно нагадуватимуть виборцям про свої успіхи у створенні антикорупційних органів.

«Куди оком не кинь – всюди антикорупціонери»: українці висміяли союз Наливайченка й ТимошенкоРеакція користувачів соціальних мереж на антикорупційний союз Юлії Тимошенко та Валентина Наливайченка.

Безумовно, тему боротьби із корупцією вже активно обігрує «Батьківщина». Нагадаємо, на місцевих виборах «фішкою» команди Юлії Тимошенко була боротьба із тарифами. Зараз політичний досвід підказує лідерці «біло-сердешних» рух в іншому напрямку, а саме використати у своїй передвиборчій діяльності антикорупційну складову. Саме цим пояснюється нещодавній мезальянс ГО «Антикорупційний рух Валентина Наливайченка» із «Батьківщиною». Скоріш за все, Юлії Тимошенко не вистачає медійної особи для просування ідей боротьби із корупцією від імені «Батьківщини». Саме тому фігура екс-голови СБУ підходить на цю роль якнайкраще. Втім, особливими успіхами на ниві боротьби з корупцією під час свого головування в СБУ одразу після Революції Гідності Валентин Наливайченко похвалитися не може.

Не оминуть можливості покритикувати нинішню владу за невдалі кроки у напрямку боротьби з корупцією й інші політичні сили, які зараз не представлені в парламенті. Передусім – «УКРОП» та «Свобода. Партії об’єднує тема політичних переслідувань їхніх активістів, а це найкращий майданчик для критики дій влади в контексті нереформованих правоохоронних органів.

Що б не пропонували політичні лідери та партії у своїх програмах у переддень нових виборів, слід пам’ятати головну річ: у багатьох із них була можливість щонайменше останні 2 роки суттєво змінити ситуацію у сфері боротьби із корупцією. Тому виборцям спершу потрібно зважити, чому успіхи на ниві боротьби з корупцією такі незначні, та згадати обіцянки політиків, із якими вони йшли на попередні вибори. А вже тільки після цього оцінювати, які ж нові шляхи боротьби з усюдисущою корупцією ще раз запропонує та чи інша політсила.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»