Те, що програми кандидатів в народні депутати представляють собою швидше збірники популізму, ніж реальний план дій, давно нікого не дивує. Однак кілька днів тому журналісти «Слова і Діла» виявили справді дивовижну, досі не втілену в життя обіцянку Борислава Берези: притягнути до відповідальності депутатів за невиконані передвиборчі обіцянки.
Для того, щоб розібратися в цій казуїстиці, та зрозуміти, що ж заважає досить відповідальному Березі взяти на себе почесну місію борця за виконання передвиборчих обіцянок, ми вирішили зустрітися з народним депутатом віч-на-віч.
Одна з ваших невиконаних обіцянок. Ви заявили, що підтримаєте відставку міністра Шевченка. Чому не виконали?
Як ви хочете, щоб я підтримав відставку міністра екології Шевченка, якщо я перебував в Страсбурзі?
Але ви ж про це говорили, заявили, ось джерело - відео в YouTube. Є ваші слова, вони зафіксовані як обіцянку.
Я розумію. Але в момент голосування я перебував в Страсбурзі. Як я можу проголосувати? Це дурниця. У мене є варіант: або відстоювати інтереси держави на міжнародній арені, або відстояти свої власні, виконати обіцянку. Якби я знав, що голосування виноситься на сесійний тиждень в парламентській асамблеї, я б цього не говорив. Говорити про те, що я не виконав обіцянку, ну знаєте, тоді можна сказати про те, що взагалі жодна обіцянка не виконана, причепитися можна до чого завгодно. Я перебував не в країні.
Як так вийшло, що Ви не виконали передвиборчу обіцянку ввести покарання за невиконання передвиборних обіцянок?
Після того, як ми вивчили це питання, ми дійшли висновку, що для ефективного правозастосування цього закону потрібно знімати депутатську недоторканність, і лише тоді народних депутатів можна буде притягати до певної відповідальності (кримінальної або повної адміністративної).
«Оборот у Києві за рахунок нелегальних ігрових салонів становить близько 400 мільйонів гривень на місяць»
Добре. Щодо ігрового бізнесу в Києві. Автомати ростуть як гриби після дощу, Мінфін не реагує, поліція не реагує...
Арсеній Петрович не реагує.
Тобто, це звідти йде?
Звичайно. Я вам скажу більше. Ми звернулися до МВС з проханням провести ряд перевірок. Що відповіло МВС? Вони провели понад 160 перевірок, 160 рейдів в 160 точках тільки по Києву. З точки зору права, робота гральних салонів - це адміністративна відповідальність, тому що вони працюють без ліцензій. Приходить міліція, вилучає автомати, тому що незаконний бізнес і так далі. З точки зору адмінзакону - це штраф за роботу без ліцензії. Міліція виписує цей штраф, власники бізнесу через суди цей штраф «відбивають», оскаржують, ігрові автомати завозяться назад. Ті ж самі.
Зі 160 точок у них було 6 судів, які вони виграли, з яких всі були скасовані другою інстанцією. З цих шести судів було кілька справ порушено за перевищення повноважень працівниками правоохоронних органів.
Більш того, я зустрічався з Павлом Петренком, міністром юстиції, доніс до нього всю цю інформацію, він мені пообіцяв протягом 4 днів прийняти рішення – й досі інформації немає.
А коли ви зустрічалися?
Це було у вересні-жовтні минулого року. Він пообіцяв, що зробить - нічого не зроблено. Тут ігнорування з боку трьох структур. До того часу, поки роз'яснення не випустить Мін'юст, Мінфін не відреагує належним чином. І доти не буде працювати поліція.
Зараз будь-яка спроба розібратися в цій ситуації натикається на глуху стіну. Немає часу? Не повірю. Про альтруїзм теж не кажіть. А ось те, що на цьому зараз дуже добре заробляють ті люди, які не дають припинити правопорушення, я думаю, зрозуміло і вам, і мені. За негласною інформацією, обіг у Києві за рахунок нелегальних ігрових салонів - близько 400 мільйонів гривень на місяць.
Мер Києва Віталій Кличко не хоче чи не може забрати «Київенерго» у Ахметова, розірвавши відповідну угоду від 27.09.2001?
Якби я був Кличком, я б вам відповів. Але близькі до нього кола кажуть, що він не буде розривати взаємини з «Київенерго». Тут напевно два варіанти: і не хоче, і не може. Чому не хоче? Поставте запитання йому. Не може? Теж. Але хочу зазначити, що коли люди щось обіцяють, вони мають розуміти, що рано чи пізно їм доведеться це якось виконувати. Так, вони можуть помилятися. Але коли вони обіцяють і не виконується нічого або відсоток невиконаного набагато більше, ніж виконаного - це неправильно.
«Більшість міністерських крісел - це ті посади, за які партії, як і раніше, будуть рвати горлянки один одному»
Політична ситуація в країні. Які Ваші прогнози після 16 февраля?
Депутати повинні для себе вибрати: перевибори або відставка уряду. Якщо відставки уряду не відбудеться, перевибори більш ніж гарантовані найближчим часом. Зараз всі змирилися з тим, що перевибори будуть у вересні-жовтні, всі це зрозуміли, всі почали готуватися. Я спостерігаю, як розгортаються штаби у моїх колег, як рівень популізму зростає просто максимально.
А кого б Ви особисто хотіли бачити новим прем'єром, якщо уряд все-таки піде у відставку?
Як прем'єра я розглядаю людину не з політичних кіл. З тих людей, з ким я спілкуюся в парламенті, мені дуже імпонує позиція Мустафи Джемілєва. Це людина не просто з переконаннями, а й з цінностями. Причому ці цінності перевірені роками. Його слова важать набагато більше, ніж слова більшої половини не те що Кабміну, а навіть Верховної Ради. Це людина, яка була правозахисником і яка сиділа за права громадян при радянському союзі. Він був в'язнем совісті. Ось у таких людей я вірю. Але Мустафа – людина вже вікова, і це треба розуміти також.
Я би вважав за краще шукати людей з управлінської сфери. Такі є. Я поки не хочу їх озвучувати, тому що відразу скажуть, що це я його лобіюю. Але на сьогоднішній день є українські топ-менеджери, й ігнорувати їх не варто. Вони працюють по всьому світі, вони працюють у великих компаніях. І треба розуміти, що держава - це, фактично, така ж компанія, корпорація, яка вимагає ретельного та жорсткого управління.
В оновленому Кабміні немає бажання попрацювати?
Дивіться, я розумію, що потрібно міняти в країні в різних напрямках. Але більшість міністерських крісел - це ті посади, за які партії, як і раніше, будуть рвати горлянки один одному, для того, щоб ці пости або наповнювали касу цих політпроектів, або для вирішення власних питань. Наразі політикум ще не дозрів для того, щоб призначати на місця людей, які б займалися проблематикою. До речі, якщо не реформувати більшість наших міністерств - жодного ефекту не буде.
І ще. Мені подобається, коли міністри виходять і заявляють: «Ось, там корупція, там те!». Чому ти це заявив через рік? А раніше вони не бачили, раніше вони були сліпі, раніше вони не розуміли. І все це виглядає так награно, як постановочна сцена. Але тут, дивлячись на всі ці події, хочеться сказати, що українці розчарувалися у владі, вони готові повірити у будь-якого месію, аби їм пообіцяли щось. Це велика небезпека. Тому що дуже часто за гучними словами 100% не будуть стояти гучні справи. Черговий раз слова, гарна картинка і хороший фінансовий супровід допомагає увійти у владу набагато більше, ніж прагматизм і чесність. Це сумно.
На перевибори ВР, якщо вони відбудуться, як підете?
Я поки ще не думав. Я вважаю, що для того, щоб іти на вибори, потрібно переглянути дуже багато питань. У тому числі й сам виборчий процес. У тому числі й хорошу оплату тим, хто йде на вибори.
Зарплата депутатів у Європі (інфографіка)Рейтинг заробітних плат членів законодавчих органів європейських країн за мінімальним співвідношеням до середніх заробітних плат
Давайте говорити відверто: депутати отримують невеликі гроші за свою роботу. Коли я своїм колегам в Європарламенті кажу, що ми отримуємо близько 200 доларів, вони сміються й кажуть: «Ви будете ще 200 років боротися з корупцією». Наші депутати, які мовчать про те, що вони отримують 200 доларів, пропрацювали в парламенті та на державу майже все життя, ніколи не мали ніяких бізнесів, абсолютно спокійно їздять на «Лексусах», «Мерседесах», «БМВ». Вони абсолютно спокійно відпочивають на Таїті і Канарах, вони абсолютно не напружуючись користуються кращими благами цього світу за ті самі 4000-6000 гривень, які отримують в парламенті. Чи це не лицемірство?
Повинен бути цілий комплекс: і хороша оплата, і високі вимоги до людей, які виконують роботу, і певні морально-соціальні стандарти.
А скільки Ваші колеги в Європарламенті отримують, наприклад?
Від 3 до 10 тисяч умовних одиниць в залежності від кожної держави. Водночас існує досить висока відповідальність. Якщо людина не виконує свої зобов'язання, скоріше за все вона йде з політичного життя. У нас цього немає. В нас всі ходять по колу - одні й ті ж обличчя.
У нас можна пообіцяти, що ти будеш боротися з олігархами, а потім бігати від одного олігарха до іншого. У нас можна обіцяти, що ти в жодному разі не проголосуєш за Бюджет, але потім тобі кинуть подачку і ти моментально голосуєш. У нас немає послідовних політиків. І це велика проблема.
І друга проблема - це те, що у нас люди вірять у будь-яку нісенітницю, якщо вона гарна. Не важливо, хороша вона чи погана - люди вірять. Коли ви шукаєте чарівників, скоріш за все, ви наймете казкарів.
Зараз у Гройсмана лежить законопроект, який збільшує зарплатний фонд до 17 тисяч гривень. Я можу вам гарантувати, що найближчим часом це не підпишеться. Тому що громадська думка все ще не готова платити хороші гроші. Але з власного досвіду, я прийшов в політику з бізнесу, я можу сказати, що менеджер, який прийшов за 200 доларів, він і працює на 200 доларів. А менеджер на 3 тисячі доларів - він працює з абсолютно іншим коефіцієнтом віддачі.
Але. Однією зарплатою не виправити ситуацію. Скільки б ви не платили, якщо до влади будуть приходити покидьки та мерзотники, вони будуть і поводитися як покидьки та мерзотники. Якщо за Вілкула голосують, то він і далі буде приходити до влади. Те ж саме і з Добкіним. При цьому Добкін як ставився до людей, як до пилу та бруду, так і ставиться зараз. А Вілкул, я хочу нагадати, якщо Ви забули, колись влаштовував розгін людей, і бив людей. І вбивали людей під контролем саме Саші Вілкула.
Я до чого це розповідаю? Коли хтось голосує, голосувати треба за своє майбутнє. Жак Сегела сказав: вибори починаються на наступний день після виборів. Оцінюють роботу, що проведена. Не завжди навіть обіцянку - роботу, якість. Відпрацювавши трохи більше року в парламенті, можу сказати, що у Верховній Раді менше 10% народних депутатів, які дійсно працюють на благо суспільства. Решта розглядають це як трамплін, можливість заробітку, як реалізацію власних амбіцій або відпрацювання замовлень своїх господарів.
Можна хоч якось змусити українських політиків стежити за своїми словами та виконувати обіцянки?
Чому ви хочете змусити? Не треба їх змушувати. У людей має бути вибір. Хто привів хороших політиків до влади? Виборець. А хто поганих привів? Теж виборець. Це говорить про те, що виборець має робити, працювати треба з виборцем, підвищувати його культуру. Потрібно, щоб громадянське суспільство росло. У нас виходить дуже цікава ситуація: у нас суспільство росте, але разом з ним зростає й кількість маніпуляторів, які намагаються досягати своїх цілей.
Роман Калініченко, «Слово і Діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»