Нафтові кризи: як змінювалася ціна на «чорне золото» останні 50 років?

За останні півстоліття світ пережив близько двох десятків глобальних нафтових криз. Частина з них сталася під час військових конфліктів, частина супроводжувала кризи економічні, а деякі – були спричинені ОПЕК, спільні рішення країн-членів якої також неодноразово призводили до падіння цін на «чорне золото».

Варто відзначити, що найдорожчою нафта була у 2011 році, коли ціна за барель марки Brent сягнула позначки 111 дол. США. Однак з того часу вартість «чорного золота» на світовому ринку планомірно знижується.

«Ті процеси, які зараз відбуваються на глобальному ринку нафти, визначаються насамперед надлишком пропозиції над попитом. Причому ця ситуація вже близько двох років є характерною для глобального ринку нафти. За різними оцінками щоденний надлишок нафти становить близько 2 млн барелів», – каже співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Маруніч.

Однією з основних причин, що впливають на попит на нафтопродукти в останні роки експерт вважає уповільнення економіки Китаю та одночасне нарощування видобутку нафти в Сполучених Штатах та Іраку, нафтова промисловість якого поступово «оговтується» після війни. «Другий надзвичайно важливий фактор – це уповільнення насамперед економіки Китаю як найбільшого споживача нафти в останні роки. Драматичні процеси, які там відбувалися, – падіння ринків, біржових індексів та уповільнення в цілому економіки якраз і вплинули на попит. Попит упав, а пропозиція зросла. Чому? За останній рік є кілька факторів, які на це вплинули. Це тривале зростання видобутку в США, які хоч і є нафтоімпортером (одним з найбільших у світі), але при цьому різко наростили видобуток. Також наростили видобуток в Іраку за останній рік, бо там більш-менш стабілізувалася ситуація. Вони торік дали на ринок близько 2 млн барелів на добу додатково», – розповідає Маруніч.

Зняття санкцій з Ірану, на думку експерта, зіграло радше психологічну роль, адже, за його оцінкою, максимальний обсяг нафти, який зможе поставляти на ринок Іран, становить близько 500 тис. барелів на добу. Та й то лише в перспективі, адже вихід на ринок після тривалого ембарго – процес тривалий.

А ось що насправді є істотним чинником впливу на світові ціни на нафту, то це діяльність великих фінансових організацій, які ще кілька років тому змогли «накрутити» ціну на «чорне золото» за допомогою спекулятивних заходів. «Я б не виключав тиску з боку Штатів і великих фінансових організацій – не секрет, що вони ще роки два тому були найбільшими гравцями на ринку так званої «паперової нафти» (спекулятивні контракти, які укладалися на біржах, але під ними не малися на увазі фізичні поставки – Ред.). Вони різко скоротили депозити, відповідно, попит навіть на «паперову нафту» суттєво впав», – говорить Маруніч.

До того ж, не слід виключати фактору Саудівської Аравії – країни, яка останнім часом наполегливо намагається завоювати ринок за допомогою заниження цін на нафту. «Найважливіший чинник – позиція Саудівської Аравії. Вони наполегливо нарощували видобуток наперекір цілій низці країн ОПЕК, щоб зберегти або відвоювати додаткову частку ринку за рахунок країн, що не беруть участь в ОПЕК – насамперед Росії – та «угробити» сланцевий видобуток у Штатах, бо там висока собівартість видобутку. Вони недоотримують сотні мільярдів доларів США, мають дуже великі проблеми з дефіцитом, але поки ця стратегія реалізується», – констатує він.

Щодо впливу цін на нафту на економіку Росії, то, на думку Маруніча, він поки не є катастрофічним. Коли світові ціни на нафту знову почнуть зростати, відновиться й економічне зростання Росії, вважає він. «Так, російська економіка постраждала, і куди більше постраждала від падіння цін на вуглеводні, ніж в цілому від санкцій Євросоюзу та США. Але нічого критичного в російській економіці не відбулося й слідом за відновленням цін на вуглеводні вона так само буде відновлюватися», – упевнений він.

Разом з тим, особливого оптимізму щодо української економіки, за словами Маруніча, відчувати не варто. Зниження цін на вуглеводні було нівельоване падінням курсу гривні, через що енергетика стала головною сферою «вимивання» валюти з країни, тож наша країна істотних змін не відчула.