Ще один рік війни: фінансування освіти та медицини лише у планах

Олександр Радчукполітолог

Після візиту до України віце-президента США Джо Байдена та парламентського інциденту за участю прем’єр-міністра та нардепа Олега Барни емоції щодо можливої відставки уряду наприкінці 2015 року вщухли. Так, голова пропрезидентської фракції в парламенті Юрій Луценко прогнозує повернутися до питання відставки уряду навесні 2016 року. «Змінювати ситуацію на краще будемо з програмних документів, з міністрів, отримання фінансової допомоги, написання помісячної-поквартальної програми реформ. Лише після цього ми можемо поговорити про долю уряду в цілому. Я прогнозую, що це може відбутися в березні-квітні наступного року», – сказав Юрій Луценко. І хоч ідею свого колеги по парламенту без ентузіазму сприйняли у фракції «Батьківщини», вимагаючи негайно скликати загальні збори коаліції, загалом проблеми в координації роботи парламентської більшості наразі не стоять на порядку денному.

Натомість головна дискусія розгортається довкола ухвалення Бюджету на 2016 рік. Частина депутатів коаліції заявили про необхідність більш ретельного підходу в формуванні головного кошторису країни та запропонували ухвалити документ уже на початку наступного року. «На жаль, цього року відбулося повторення минулорічного сценарію із зірваними термінами внесення та процедури розгляду Бюджету. І, як наслідок, намагання загнати парламент у стан жорсткого цейтноту. У зв’язку з цим ми заявляємо про недопустимість повторення минулорічної ситуації, коли найважливіший законопроект року приймався поспіхом, без обговорення. Це означає, що між першим читання та в цілому має пройти достатній проміжок часу для детального аналізу та фахового обговорення, а не два дні, як пропонується зараз», – вважають у депутатському міжфракційному об’єднанні «Єврооптимісти».

Уряд та інша частина нардепів пропонують будь-що ухвалити Бюджет до кінця цього року, адже тоді Україна ризикує вкотре відтермінувати такі необхідні кредити МВФ. Втім, є й інші причини, які сором’язливо приховують урядові автори документу. Окрім дискусії щодо оподаткування бізнесу та дуже слабких показників підвищення всіх соціальних стандартів, Бюджет країни будуть урізати за рахунок уже традиційних витрат на освіту, медицину та культуру. А це особливо небезпечно – декларуючи прагнення до змін та реформ, не звертати уваги на фінансування освіти, а також нехтувати здоров’ям українців.

У нещодавно оприлюдненому дослідженні Центру Разумкова щодо якості впровадження реформ в Україні опитані респонденти найменше помітили зміни якраз в освітній та медичній сферах. Не відчули позитивних змін в освіті більше 72% респондентів, у медицині – 55,3%. Тоді як негативні зміни в цих сферах помітили 17% і 34,7% відповідно. І лише 9,7% українців бачать позитивні зміни в системі освіти, а 9,5% – у медицині. Схоже, наступний рік може лише погіршити ставлення громадян до реформування цих сфер.

Освіта – за залишковим принципом

У бюджеті катастрофічно не вистачає грошей: основна частина йде на підтримку та реформування оборонного сектору, обслуговування боргів та соціальні видатки. Тож основний удар у пошуку оптимізації необхідних коштів вже традиційно припадає на гуманітарну сферу. А дарма: попри те, що в Україні триває війна, освіта – це фундамент нової конкурентоздатної економіки, формувати яку необхідно «з коліс». Зменшення енергозалежності, вкупі з кардинальною перебудовою промисловості, умов ведення бізнесу та боротьба з корупцією мають бути на одній шальці терезів. Тоді як зміни в освіті – на іншій. Уже зовсім скоро Україні, щоб не залишитися сировинним придатком та країною «відтоку мізків», потрібно буде продемонструвати здатність до «економічного дива», яке наразі може ґрунтуватися на використанні нових технологій, знань, якісної професійної підготовки. Всі ці можливості Україна має. Втім, доходить до парадоксів: скорочуючи видатки на освіту та науку на наступний рік, уряд та Президент водночас оголошують 2016-й роком вивчення іноземних мов.

Чоботар без чобіт, учень – без підручника. Чому чиновники заважають дітям вчитися?Якщо шкільні побори стали вже практично нормою, то відсутність практично всього набору підручників, з яким у 2015 році зіткнулися батьки учнів 4 і 7 класів – це щось новеньке.

Поки міністр освіти Сергій Квіт більше займається реформуванням вищої освіти. Тоді як основні дії з реформування середньої школи Міносвіти планує розпочати лише з 2017 року. А поки що на галузь чекає серйозне скорочення фінансової підтримки з боку держави. По-перше, у планах Міносвіти – скасувати держзамовлення у вузи, паралельно провівши переатестацію всіх вишів на предмет їх відповідності стандартам вищої освіти. По-друге, школярів очікують значні зміни: це і 12-річна середня освіта, і зменшення навантаження шкільних програм. Щоправда, чи вдасться міністру виконати свою обіцянку щодо забезпечення безкоштовними підручниками – питання дискусійне, враховуючи, що витрати на освіту зростати не будуть.

Формально, фінансування середньої школи залишатиметься на цьогорічних показниках. Втім, експерти зазначають: враховуючи рівень зростання цін, передбачених новим Бюджетом коштів ледь вистачить, аби «закрити» найнеобхідніші потреби освітньої галузі. Кабмін уже подав до парламенту законопроект №3491, який передбачає бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менше 7% ВВП. Втім, поки що документ перебуває на розгляді комітетів, адже його реалізація потребуватиме пошуку додаткових 300 млн грн.

Незначно зростуть і зарплати вчителів у 2016 році. Так, у рамках підвищення мінімальної зарплати з 1 травня очікується їх зростання на 5%, а з 1 грудня – на 12,5%. Враховуючи темпи інфляції та кількаразове зростання цін на комунальні тарифи, такі цифри виглядають жалюгідно. Однак у планах Кабміну є внесення змін до закону «Про освіту», в якому буде передбачена надбавка до 50% тим учителям, які пройдуть сертифікацію. Щоправда, навіть у разі ухвалення закону очікувати ефекту від подібних змін слід не раніше 2017 року.

А от цілком реальних заходів економії у сфері освіти українцям слід очікувати вже наступного року. Передусім слід очікувати значного урізання державних соціальних зобов’язань і доплат працівникам закладів освіти. Крім того, планується перекласти частину бюджетних видатків на місцеві громади, що спонукатиме до чергового зменшення кількості сільських шкіл. Так, на заклади середньої освіти, де навчається менше 25 дітей, кошти з Держбюджету виділятися не будуть, передбачене також і скорочення персоналу.

Із 2016 року плата за харчування в дитячих садках повністю лягає на плечі батьків: держава відмовиться навіть від часткової компенсації їх вартості. Ще одна новація кабміну – запровадження на законодавчому рівні переліку платних послуг у закладах освіти. Так, ВНЗ можуть надати право визначати, які послуги робити платними: це і користування Інтернетом, і плата за пропущені заняття, й користування спортзалом, бібліотекою чи навіть окремо оплачувана перездача екзаменів.

Фінансування медицини також не на часі

В МОЗі також не поспішають із впровадженням системних реформ. Причина та ж сама – брак коштів та потреба серйозних змін у законодавстві. Передусім Верховна Рада має внести зміни до ст. 49 Конституції України, щоб нарешті позбавити державу обов’язку надавати медичні послуги безкоштовно. До того ж, в Основному Законі потрібно змінити норму про неможливість скорочення мережі наявних державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

Щодо постаті міністра Олександра Квіташвілі, то ситуація з його відставкою набрала гротескного змісту. Фактично, написавши заяву про звільнення ще влітку, він не може отримати у Верховні Раді достатньої кількості голосів за відставку.

Квіташвілі каже, що переоцінив свої можливості на посаді міністраМи прийшли з амбіціями та бажанням швидко все поміняти і йти далі, але потiм ніби наштовхнулися на стіну.

Сам міністр будує плани на 2016 рік у своєму відомстві, вочевидь, не очікуючи швидкого звільнення. Так, очільник Міністерства пообіцяв, що з 2016 року МОЗ почне впроваджувати єдину систему електронних медичних карт, а 35% витрат на медицину в 2016 році буде спрямовано на первинну медичну допомогу.

А грошей бракуватиме суттєво. Кабмін на 2016 рік планує виділити з Бюджету близько 44 млрд грн. на медичну галузь, що на 2 млрд менше, ніж цього року. При цьому жодної реформи за останній рік міністерство так і не провело. Наприклад, було провалено систему заходів щодо скорочення ліжко-місць у державних закладах охорони здоров’я відповідно до дійсних норм, не було впроваджено нові механізми оплати послуг. МОЗ досі розробляє механізм гарантованої медичної допомоги малозабезпеченим та хронічно хворим пацієнтам шляхом запровадження відповідних пільг. Ані система відшкодування цін на медикаменти, ані створення громадської системи охорони здоров’я чи навіть інституту самоврядування лікарів не були запроваджені й досі перебувають на етапі розробки. Що вже й казати про ефективну та вчасну закупівлю життєво важливих ліків та вакцин, яка, фактично, досі відбувається в «ручному режимі» (адже досі чекає на запуск Національне агентство з питань фінансування охорони здоров’я).

Відсутність реальних змін у сфері освіти та медицини будуть чи не найвідчутнішими в наступному році. Вочевидь, розуміючи свої недопрацювання в цих сферах, уряд не планує щось стратегічно змінювати, збираючись передати весь букет проблем наступникам. Натомість для кращого балансування в Держбюджеті заплановане або скорочення, або цьогорічний рівень видатків для освіти та медицини. Подібного роду стан справ не зможе тривати вічно: обидві галузі потребують просто негайного реформування. На жаль, запровадження реформ уже не обійдеться без методу «шокової терапії».

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».