Місцева влада досі не готова ділитися інформацією зі своїми громадянами

Середня оцінка відкритості органів місцевої влади України становить 3,11 бала. Це говорить про те, що органи місцевого самоврядування не готові ділитися інформацією з українцями.

Впродовж кількох місяців Центр політичних студій та аналітики займався моніторингом діяльності місцевих рад у питанні дотримання ними закону «Про доступ до публічної інформації». Наразі завершено п’ятий, фінальний етап і можна говорити про підсумки.

Моніторингом було охоплено 120 міських рад у всіх областях України, до кожної з них надіслано п’ять типів запитів та отримано 405 листів-відповідей.

За методологією оцінювання відповідей міських рад на запити про доступ до публічної інформації, найвища оцінка роботи цих органів самоврядування була встановлена – «6». Відповідно:

цілком закриті (0-1,2);

частково закриті (1,3 – 2,4);

мінімально відкриті (2,5 – 3,6);

недостатньо відкриті (3,7 – 4,8);

цілком відкриті (4,9-6,0).

У підсумку середній рейтинг відкритості та прозорості за областями варіюється в широкому діапазоні – від 1,78 бала до 4,69. Трійкою областей-лідерів стали Дніпропетровська, Волинська та Хмельницька. Їх можна назвати «недостатньо відкритими». А от Житомирська, Луганська та Кіровоградська залишилися в аутсайдерах і є «частково закритими».

Для перевірки виконання закону ми надсилали запити на публічну інформацію. Всі вони були різними за тематикою та за формою. У деяких із запитів ми хотіли, щоб чиновники міських рад зробили загальний звіт та підкріпили його документами. А в деяких – нам потрібні були лише відскановані копії документів. Однак із кожним із завдань виникли проблеми.

Перший запит на публічну інформацію містив два пункти: прохання надати в електронному вигляді копію декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру одного з депутатів міської ради та прохання надати гіперпосилання на сторінку офіційного сайту міської ради, де мала би бути розміщена електронна версія декларації.

Близько чверті запитів залишилися без відповіді. І після першої хвилі запитів ми вийшли на цифру активності в 79% відсотків від загальної кількості рад. Однак надалі цей показник впав, що не може не розчаровувати.

Уже в другій хвилі, де ми попросили надати копію дипломів про вищу освіту певних осіб, відповіло лише 79 місцевих рад зі 120 (66%). 18 із них відмовилися надавати дані, посилаючись на нібито конфіденційність такої інформації. Найбільш поширеною помилкою в оформленні відповідей на другу хвилю запитів є відсутність супровідного листа. У відповідях більш ніж десяти міських рад неможливо зрозуміти, хто є виконавцем та чиї дипломи вони надіслали.

Право знати: як місцеві ради виконують закон «Про доступ до інформації»Чотири роки поспіль закон «Про доступ до публічної інформації» не може запрацювати на повну силу. І навіть зараз деякі держслужбовці відверто ігнорують положення закону.

У третій хвилі ми просили надати копію останнього рішення (з додатками) про виділення міською радою земельної ділянки, а також пряме посилання (гіперпосилання) на це рішення, опубліковане на офіційному веб-сайті міської ради. Та чи не вперше зіткнулися з масовими проханнями уточнити зміст запитуваної інформації, зокрема реквізити рішення міської ради або адресу та власника/користувача ділянки, якому вона була надана. 24 міські ради надіслали листи з проханням конкретизувати відомості, щодо яких надійшов запит. Деякі просто констатували неможливість надання копій документів через відсутність у запиті посилань на номер і дату рішення міської ради. Так чи інакше, для об’єктивності дослідження у повторних запитах за тим же номером нами було уточнено, що запитуване рішення має бути останнім в реєстрі публічної інформації місцевого органу самоврядування.

В результаті ми отримали відповіді 77 міських рад (64%). 66 із них зробили це вчасно. А, відповідно, п’ятиденний термін розгляду запиту порушили 11 рад. Однак у зв’язку з великим об’ємом інформації, яку потрібно було надати, 53 відповіді надійшли неповними, а 14 міських рад відмовили в задоволенні запиту в цілому або окремої його частини.

Однією з найцікавіших виявилася четверта хвиля запитів. У ній ми просили надати інформацію про стан виконання закону «Про очищення влади». Під час моніторингу відповідей на цей запит ми стикнулися з великою кількістю неочікуваних та неординарних листів. Це ще раз довело необхідність підвищення професійної компетентності представників органів місцевого самоврядування у важливих державних питаннях.

Одні намагалися довести, що всі працівники пройшли чесну та неупереджену перевірку і не заслуговують на люстрацію, інші – що перевірка обов’язково відбудеться і, згідно із законом, не омине нікого. Однак особливої уваги заслуговують дві міські ради. Через некомпетентність осіб, що забезпечують доступ громадян до публічної інформації, у цих органах місцевої влади був утверджений імунітет проти дії закону «Про очищення влади». У своїх листах-відповідях вони зазначили таку інформацію:

«…Станом на теперішній час під дію Закону України «Про очищення влади» працівники міської ради не підпадали» (Підгородненська міська рада Дніпропетровської області);

«…На Ваш запит від 25 жовтня повідомляємо, що у Калуській міській раді не було осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (Калуська міська рада Івано-Франківської області).

Загалом ми отримали листи від 81 міської ради. Найвищу активність виявили міські ради великих населених пунктів – обласних центрів (всього - 21, окрім Одеської, Черкаської та Житомирської областей) та міст обласного значення (37 відповідей). Завдяки цьому 86% отриманих відповідей були надані вчасно, з дотриманням п’ятиденного терміну обробки запиту.

Top secret: як місцева влада не хоче відкривати свої лаштунки громадянамМісцева влада не хоче виконувати закон України «Про доступ до публічної інформації»: інформацію про перших осіб міські ради дбайливо охороняють, називаючи її конфіденційною.

На п’яту хвилю запитів були надіслані найрозлогіші та найчіткіші відповіді. Чиновники радо відзвітували про канцелярію, яка закуповувалася для їхніх рад. Саме повністю узагальнити та надати інформацію й документи про обсяги та умови закупівлі канцелярських товарів для потреб міської ради ми просили у фінальному етапі моніторингу.

Загальна кількість електронних листів, що надійшли нам у відповідь - 79 (66%). Із цієї кількості повністю справитися із завданням спромоглися лише 35 міськрад, що становить близько 44%. Пам’ятаючи про визначені законом терміни, 56 міських рад (71%) підготували запитувані документи і надіслали відповіді вчасно та належно оформленим чином, а оскільки зміст запиту не містив суперечливих моментів, 23% міських рад впоралися з обробкою запиту на найвищий бал. І це найкращий результат за всі хвилі моніторингу.

Однак, окрім якості відповідей, у місцевих рад є ціла низка інших проблем, що стосуються права громадян на доступ до публічної інформації. Так, скажімо, щоб надіслати кудись свій запит, необхідно бути детективом. Адже на кожному п’ятому офіційному сайті невеликого міста України немає інформації про адресу розташування, телефон та електронну пошту міської ради. Ще гірша ситуація з контактними даними посадових осіб у цих радах: лише кожен восьмий мер має власний імейл. Також ми зіткнулися з проблемою неробочих електронних адрес - від дев’яти міських рад листи поверталися та не були доставлені.

За результатами моніторингу, що тривав у п’ять етапів протягом десяти тижнів з вересня 2015 року, була встановлена середня оцінка відкритості органів місцевої влади України, яка склала 3,11 бали. Це говорить про те, що в цілому органи місцевого самоврядування з точки зору доступу до публічної інформації наразі є мінімально відкритими.

Нагадаємо, нещодавно вже були опубліковані проміжні підсумки моніторингу Центру політичних студій та аналітики щодо виконання закону «Про доступ до публічної інформації» на місцях. Було розміщено аналіз першого та порівняльний аналіз другого та п’ятого етапів перевірки діяльності рад.

Юлія Супрун, Дар'я Слизконос, експерти Центру політичних студій та аналітики, спеціально для «Слово і Діло»