Партії-сюрпризи: топ-5 політичних несподіванок місцевих виборів

За підсумками місцевих виборів кілька політичних партій довели: потрапити в політику можна не тільки за допомогою відомого бренду або великих грошей.

Низка політичних партій під час останньої виборчої кампанії до місцевих рад довела: потрапити у політику можна не лише за допомогою відомого бренду чи грошових мішків. Так, серед партій-сюрпризів цьогорічних місцевих виборів є і новачки, і досвідчені політичні гравці. У кожного з них – своя історія успіху.

Втім, аналізуючи результат періоду виборчої діяльності, доводиться констатувати – акцент на «регіоналізацію» дійсно спрацьовує та має цілком реальний прояв у вигляді депутатських мандатів.

Вибори-2015: ККД українських партій на місцевих виборах«Слово і Діло» вирішило проаналізувати, який відсоток висунутих партіями депутатів потрапили до місцевих рад. Інформація станом на 10 годину 4 листопада.

Як правило, результат несподіваних перемог партій-сюрпризів зумовлений двома головними чинниками:

орієнтованість на виборців саме своїх «базових» регіонів, боротьба за голоси мешканців віддалених районів, сіл, міст. Саме до такого виборця, як правило, не доїжджають потужні політичні гравці, які працюють у більш густонаселених регіонах, сподіваючись, що решта громадян будуть орієнтуватися на їхній відомий партійний бренд. Втім, на відміну від інших виборів, саме під час місцевих важливо отримати реальний безпосередній контакт із виборцем, адже працювати представникам партій доведеться не десь у Києві, а саме у своєму регіоні. Такий підхід посилює відповідальність політиків та дає змогу тісніше спілкуватися всередині громади;

використання опозиційного потенціалу. Наразі в суспільстві зростає рівень невдоволення діями влади, однак опозиційний політичний напрямок настільки розпорошений, що це чудовий шанс для нових або просто маловідомих партійних проектів попрацювати над здобуттям мандатів на місцевому рівні.

Ще одна причина успіху партій, які здобули високий результат на місцях без використання «розкручених» партійних брендів, – вдало проведена організаційна та кадрова робота. Крім того, деяким новим партіям допомагала наявність потужного медійного та адміністративного ресурсів.

За відправну точку оцінки ефективності виборчих кампаній партій-сюрпризів візьмемо співвідношення коефіцієнту корисної дії (кількість здобутих мандатів із загальної кількості висунутих кандидатів) до часу існування партійних структур.

Безумовно, лідерами цього списку є дві партії – «Наш край» та «УКРОП». В обох випадках маємо чудовий симбіоз успішної кадрової роботи з максимально вдалим поєднанням наявних адміністративних та медійних ресурсів. Спільна риса обох партійних проектів – вони розпочали активну фазу роботи з виборцями влітку цього року, всього за кілька місяців до місцевих виборів.

Кого веде на місцеві вибори «Наш край»?«Слово і Діло» виокремило шість ключових кандидатів у мери українських міст від партії «Наш край», які, на нашу думку, викликають особливий інтерес, враховуючи власні шанси і конкуренцію опонентів.

Так, із 13 тисяч 507 кандидатів від партії «Наш край», координацію діяльності якої непублічно пов’язують із Адміністрацією Президента та особисто головою Верховної Ради Володимиром Гройсманом, до місцевих рад було обрано більше 3 тисяч депутатів (дані станом на 4 листопада). За інформацією самих партійців, за партію проголосувало понад півмільйона українців, а найкращий результат політсила продемонструвала в південно-східних областях – Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій. А на підконтрольній Україні частині Донецької області партія здобула прихильність 20% громадян, які голосували за кандидатів до місцевих рад. Ще один сюрприз – майже 15% підтримка на Чернігівщині. Загалом, партійний проект в середньому по країні набрав 5,2% (від загальної кількості тих, хто проголосував) підтримки. Що забезпечило такий успіх проекту? Вочевидь, була вдало обрана виборча стратегія – бренд позиціонував себе як партія мерів, а своє місце в партії знайшли колишні впливові місцеві «регіонали». Таким чином, партія зуміла використати ефект новизни із серйозними фінансовими можливостями місцевих еліт. До того ж, симптоматично, що дії самої партії та її лідерів не критикували у «БПП «Солідарність», що ще раз побічно свідчить про існування «пакту про ненапад» та певних домовленостей. Остаточно в цьому пересвідчитися можна буде вже на перших сесіях місцевих рад, коли «Наш край» обиратиме собі політичних союзників.

В «УКРОПі» готують заяви до міжнародних органів про політичне переслідуванняНардеп Віталій Купрій заявив, що партія «УКРОП» готує звернення до міжнародних органів про політичне переслідування.

А от інший учасник передвиборчих перегонів – партія соратників бізнесмена Ігоря Коломойського «УКРОП» – відчула на собі усю силу критики пропрезидентської команди. Втім, це не завадило їй за 5 місяців досягти хорошого результату та здобути більше 700 мандатів у місцевих радах по всіх Україні. Ефективною роботу партії назвати складно, адже на з’їзді вона також висунула більше 13 тисяч кандидатів. Втім, у Дніпропетровській та Волинській обласних радах фракції «УКРОПу» будуть найбільшими, а значить, іншим політичним гравцям доведеться із цим рахуватися. Загалом, партія отримала 7,3% голосів виборців по всій країні й стала одним з лідерів за показником найкращого електорального зростання. «УКРОП», звичайно, мав у своєму арсеналі потужну зброю – весь медійний ресурс групи Ігоря Коломойського. Якщо ще додати засилля зовнішньої реклами, то слід констатувати: кампанія політсили була однією з найдорожчих. Проте бренд вдалося «розпіарити» фактично з нуля.

Справжніми «політичними партизанами», які показали найбільш ефективний результат у співвідношенні проходження кандидатів до місцевих рад та затрачених ресурсів, стали ще 2 партії – «Аграрна партія України» та «Народна партія». Обидві політичні сили зробили вдалий акцент на «регіоналізацію» та використали «аграрну тему» в своїй роботі з виборцями. В такому ж руслі велась і кадрова робота – кістяком команд цих політсил на місцях стали успішні аграрії, фермери, підприємці. Саме ці люди користуються авторитетом громад у сільській місцевості центральних, північних та західних регіонів України. До того ж, витрати на рекламу у цих партій були чи не найскромнішими: «Аграрна партія» трохи частіше повідомляла про свої амбіції з білбордів та екранів телевізорів, тоді як «Народна партія» взагалі користувалася переважно роздатковими матеріалами на місцях та проводила зустрічі з виборцями.

Аграрні політичні проекти здійснили прорив на цих виборах – активістУ рамках спецпроекту «ОБРАНІ» активіст розповів про прорив на регіональному рівні аграрних політичних проектів.

Обидві партії показали справді вражаючий результат. «Аграрна партія» висунула кандидатами майже 10 тисяч своїх партійців та отримала понад 2 тисячі мандатів на місцях. Свій успіх у партії пов’язують із вдалим ідеологічним «центристським» позиціонуванням. Мовляв, партія акцентувала свою діяльність на 2 традиційних цінностях українців – економічній перспективі, яка ґрунтується на аграрному секторі, та збереженні землі у власності українців, а також на потребі у збереженні культурних традицій.

«Народна партія» отримала дещо скромніший результат, протейі висувала всього 1945 кандидатів. З них депутатами місцевих рад стали 283 «народників» (дані станом на 4 листопада) у 14 регіонах – Вінницькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Сумській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській та Чернівецькій областях.

Об’єднуючою рисою двох політсил є не лише вражаючі цифри представництва у місцевих радах з огляду на витрати, але й те, що обидві партії – зовсім не нові політичні проекти. І «Аграрна партія», і «Народна партія» вже були учасницями місцевих виборів раніше, а також брали активну участь у політичному життя в середині 2000-х років. Лідер «Народної партії» Володимир Литвин досі залишається впливовим політиком, незважаючи на слабку медійну активність в останні роки. Саме він наразі є найбільш досвідченим політиком у депутатській групі «Воля народу», якою опікувався покійний нардеп та впливовий бізнесмен Ігор Єремеєв.

Нарешті, справжнім позитивним сюрпризом для партій нового покоління став результат «Сили людей». Ініціативна група майбутньої партії розпочала свою діяльність на початку 2013 року та взяла активну участь у подіях Євромайдану. І лише в серпні 2014 року «Сила людей» зареєструвалася як політична партія. Фактично, політсила створювалася неприроднім для більшості партії шляхом, адже значних фінансів не мала, а акцент робився зовсім не на залученні впізнаваних політиків до партійних структур. Головна зброя – це системна робота з громадянами та кадрова підготовка фахових громадських активістів саме у лоні цієї політсили. Результат не забарився: на місцевих виборах-2015 «Сила людей» отримала представництво у 62 радах усіх рівнів у 20 областях України, а всього було обрано 170 депутатів.

Слід наголосити на головній тенденції в успіху тих політичних сил, які стали справжніми сюрпризами на цих місцевих виборах: існування значного запиту суспільства на нові обличчя та системну роботу політичних команд. Українці поступово розуміють, що депутат – це не лише політик, «господарник». Це ще й професія, особливістю якої є здатність до успішного управління, керування процесами. Поступово успіхом будуть користуватися ті партії, які зможуть виховати найбільш успішний кадровий резерв для подальшої вдалої реалізації своїх програмних засад у політиці.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»