«Зрада» проти «Перемоги»: аналіз основних тенденцій місцевих виборів-2015

«Слово і Діло» вирішило визначити сильні та слабкі сторони місцевої виборчої кампанії, а також можливості та загрози, які з нею пов'язані.

Після кожних виборів українці опиняються у своєрідному інформаційному вакуумі. Відсутність агітації, масованої реклами, зустрічей із кандидатами та інших атрибутів передвиборчої боротьби – це саме той період, коли експерти, журналісти, політики та громадські діячі звично підбивають підсумки виборчої кампанії.

І поки триває підрахунок голосів, після чого ЦВК оголошуватиме офіційні результати виборів, важливо за свіжими подіями, але із прискіпливою увагою проаналізувати – що нового принесуть останні місцеві вибори для життя українського суспільства. Що є загрозливою тенденцією, а що – навпаки, оптимістичною? Для цього використаємо зручний метод оцінки суспільно-політичних явищ – SWOT-аналіз – і спробуємо визначити сильні та слабкі сторони місцевої виборчої кампанії, а також ті можливості та загрози, які з нею пов’язані та визначатимуть суспільно-політичний порядок денний в наступному політичному сезоні.

Сильні сторони

Однією із основних сильних сторін є змагальність нинішніх виборів. Загалом у місцевих виборах взяли участь 132 політичні партії. А у виборчих списках ЦВК зареєструвала більше 200 тисяч кандидатів. Звичайно, місцеві вибори – найбільш масові, адже вибори проходили у понад 10 тисячах місцевих радах та у 358 містах обласного та районного значення.

Поява великої кількості регіональних партійних проектів. Дехто з експертів вбачає у цьому розпорошеність партійної системи та дезорієнтацію виборців, втім, це – позитивний сигнал початку боротьби за вплив на регіональні процеси в кожному конкретному регіоні.

Значно зменшилася кількість прикладів із застосуванням відвертого адміністративного ресурсу з боку влади чи впливових політиків. Так, з бюджетів виділялися гроші на ремонти доріг, підвищення соціальних виплат, найчастіше саме представники провладних партій мали більше доступу до ЗМІ та кращі агітаційні можливості. Проте адмінресурс не став вирішальним фактором під час нинішньої місцевої кампанії.

Вибори-2015: порушення, невдахи та арешт ЧубаккиЩоразу міжнародні організації визнають вибори демократичними, незважаючи на вкидання, винесення бюлетенів, підкуп виборців просто біля виборчих дільниць, «каруселі».

Схоже, не став під час нинішньої передвиборчої кампанії вирішальним фактором і підкуп виборців. По-перше, громадяни самі вирішили не надто реагувати на підкуп: за соціологічними дослідженнями, які проводили напередодні виборів, майже 74% українців не збиралися продавати свій голос. По-друге, в законодавстві з’явилася норма про посилення кримінальної відповідальності за підкуп. По-третє, в нинішніх політичних реаліях підкуп не гарантує бажаного результату, а враховуючи масштабність місцевих виборів, є доволі витратним задумом.

Відсутність сплеску реваншистських ідей та серйозного контрреволюційного руху. Жодна партія, в якій представлені колишні представники «Партії регіонів» і соратники біглого екс-президента Віктора Януковича так і не спромоглися значно покращити свої електоральні позиції.

Слабкі сторони

Високий прохідний партійний бар’єр. Це одна з головних вад нинішнього виборчого закону, який, фактично, викинув за межі політичної участі нові партії, які не мають серйозної фінансової спроможності для швидкої «розкрутки» партійного бренду та власної впізнаваності. Вочевидь, такий партійний бар’єр, на думку більшості експертів, необхідно зменшити до 3%.

Низька явка та апатія виборців. В політичній науці найбільш вдало описується терміном «абсентеїзм» – тобто, одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, відмова від участі в них. Це глибока суспільна тенденція, над зміною якої потрібно системно працювати усім політичним інститутам суспільства. Наприклад, у країнах Європи з небажанням участі у виборах борються системними методами – громадян штрафують, або у окремих випадках – обмежують у виборчих правах із подальшою можливістю участі в політичному житті країни, обіймати керівні державні посади вищого рівня.

Результати виборів показали, що виборець не знає, за кого голосує – експертСпеціаліст поділився міркуваннями щодо попередніх результатів місцевих виборів та низької явки.

Втім, варто зазначити, що в цілому по Україні, за даними ЦВК, явка виборців на місцевих виборах склала 46,62%, що лише на 2,2% менше за середню явку на місцевих виборах у 2010 році. Найвищою явка традиційно була у західних областях, тоді як найнижчою у Донецькій (31,65%) та Луганській (35,27%) областях. «Результати виборів показали, що якщо європейців вдалося переконати, що у нас реформи відбуваються, то місцеве населення бачить реальну картину – жодних змін немає. По суті, окрім поліції, ми нічого не бачимо. Низька явка обумовлена тим, що в принципі не зрозуміло, кого вибирають. Це фактична проблема – виборець не знає того, за кого голосує», – розповів «Слову і Ділу» політолог Андрій Горбенко, аналізуючи поведінку виборців у день голосування.

Високі патерналістські очікування. Українці в більшості своїй досі мріють, що реформи відбудуться самі по собі, тарифи можна зменшити, а зарплати та соцвиплати – збільшити без шкоди Бюджету та поглиблення негативних тенденцій в економіці. Такими очікуваннями в своїй агітаційній роботі успішно користуються партії майже усіх можливих спектрів, що ще раз свідчить про відсутність чітких ідеологічних принципів та програм.

Засилля реклами, досі висока вартість виборчих кампаній, непрозорі джерела фінансування партій. Через відсутність системної партійної роботи із виборцем, партії намагаються компенсувати брак популярності за рахунок посиленого фінансування процесу агітації. Українські вибори – досі одні із найдорожчих в Європі, особливо враховуючи загальний економічний стан країни. Втім, є й позитивна тенденція, яку продемонстрували нинішні місцеві вибори: великі витрати зовсім не гарантують гарний результат.

Низька обізнаність громадян із виборчим законодавством, погане розуміння нової виборчої системи, за якою проводилися місцеві вибори-2015. Українці не надто зрозуміли особливості нової виборчої системи. Це сталося як через відсутність масштабної освітньо-пропагандистської кампанії з боку влади після похапцем ухваленого виборчого закону, так і роз’яснювальної роботи серед партій-учасниць виборчого процесу. Що, до речі, завадило політичним гравцям вчасно та ефективно мобілізувати «свого» виборця.

Слабке політичне позиціонування нових партій. Передусім, це пов'язано із низькою політичною культурою виборців та браком медійних, фінансових, організаційних ресурсів. Втім, такі партії як «Демальянс», «Сила людей» поступово та неухильно набирають електоральної ваги. Особливо це стосується виборів у великих містах, куди з регіонів, як правило, стікається найактивніший прошарок тих громадян, які мають змогу та бажання шукати політичну альтернативу популярним партійним брендам.

Порошенко впевнений, що реваншу старої влади на виборах не відбулосяПрезидент України Петро Порошенко заявив, що в результаті виборів «регіонали» не повернулися до влади.

Реваншистські настрої. Хоч і без суттєвого прориву, втім колишнім соратникам попереднього режиму екс-президента Віктора Януковича та Партії регіонів вдалося здобути значну прихильність у 6 східних областях України. Те саме можна сказати і про протилежний спектр: виборці підтримали партію «Свобода» саме із реваншистських міркувань. Українці завжди симпатизують «ображеним та обділеним», стають на бік так званої «альтернативи» владі. Забуваючи при цьому, що представники тієї ж партії «Свобода» одразу після Революції Гідності займали впливові посади у виконавчій владі – очолювали Міноборони, Мінагрополітики, Мінекології, Генпрокуратуру, втім, розгубили свій електоральний потенціал вже наприкінці 2014 року в переддень позачергових парламентських виборів.

Слабкий кадровий резерв партійних структур та відсутність системної партійної роботи. Все це призвело до того, що виборці побачили значну кількість представників колишньої влади, екс-«регіоналів» у списках як нинішніх провладних партій (найбільше у «БПП» – 76 таких представників у списках до обласних рад), так і у нових партійних проектах – «Наш край», «Відродження», «Аграрна партія».

Можливості

Місцеві вибори-2015 дають усім політичним гравцям можливість проаналізувати власні помилки та адекватно оцінити власні сили. Аналіз ресурсних складових в купі із розумінням того, що наразі відбувається у суспільстві («втома» від зневіри, бажання активної частини бачити результати реформ, патерналістські настрої вкупі з реваншистськими тенденціями) можуть нарешті стати у нагоді усім нинішнім політичним гравцям. Можливо, саме це дасть змогу зупинити негативні тенденції до розколу в коаліції та перезававантаження цілей і шляхів їх досягнення у коаліційній угоді. Такий стан справ може вберегти Україну від небезпеки політичної нестабільності в контексті загроз проведення позачергових парламентських виборів.

Бенкет під час чуми: наскільки виправданою є вартість нинішніх місцевих виборів?Витрати на нинішні місцеві вибори для всіх учасників складуть близько 2 млрд гривень. Втім, головним питанням залишається доцільність і ефективність витрачених коштів для отримання необхідної кількості голосів виборців.

Необхідність перезавантаження ЦВК. Ситуація із зірваними виборами в Маріуполі чітко продемонструвала необхідність термінової ротації нинішнього складу ЦВК, який вже серйозно засидівся на Печерських пагорбах.

Створення та ухвалення Виборчого кодексу. Це тривалий, але необхідний процес. Вибори мають відбуватися за чіткими уніфікованими нормами, сам процес – бути відпрацьованим до дрібниць. До того ж, Виборчий кодекс дасть змогу спростити розуміння громадянами основних відмінностей тих чи інших виборів, полегшить роботу ДВК, ТВК та ЦВК при підрахунку голосів.

Необхідність нових сенсів, які б реалізувалися в площині конкуренції ідеології, програм партій. Партії мають створювати та примножувати політичні традиції у руслі певних ідеологічних програм. І саме завдяки своїм позиціям та переконанням здобувати прихильність виборців.

Загрози

Занадто мало ідей та смислів. Більшість партій досі не навчилися працювати із виборцями, розраховуючи на розкручені бренди та яскраві «картинки». Досі є великою спокуса застосувати примітивні інструменти поширення власної впізнаваності за рахунок роздачі продуктових наборів, комплексу «малих добрих справ», масованого застосування реклами.

Застосування методів прямого та непрямого підкупу виборців. Попри те, що за підкуп виборців передбачена кримінальна відповідальність як для суб’єктів, які його здійснюють, так і для громадян, які на це спокусилися, серйозно зменшити корупційну складову нинішніх місцевих виборів поки що не вдалося.

Девальвація самого інституту виборів. Негативні тенденції у виборчому процесі з боку усіх його учасників впливають на саме розуміння та трансформації поняття «вибір». Зрештою, сам виборчий процес доходить до абсурду, коли перша частина суспільства на вибори йти не хоче, друга – радо купується на нездійсненні обіцянки, третя – готова продати свій голос за 500 грн. Таким чином, усі переваги демократичних перетворень в суспільстві зводяться нанівець, відкриваючи дорогу до нових соціальних та революційних потрясінь.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»