Місцеві вибори 2015: Техніка політичних «фінтів»

«Слово і Діло» вирішило проаналізувати найбільш цікаві за своїм задумом на нашу думку технологічні політичні фінти на місцевих виборах 2015-го року, з чим пропонуємо Вам ознайомитись та доповнити або ж відреагувати критикою нижче.

Політика — мистецтво домовлятись, а вибори — процес, щоб технічно, подекуди, навіть, з елементами створювати передумови для більш вигідних домовленостей.

Попри те, що представники українського політикуму, як на центральному, так і регіональному рівнях, полюбляють фолити і порушувати законом встановлені правила, все ж, це не заважає кожному з них бути технічними у своїй манері політичної гри. І особливо це видно у ході виборчого процесу.

«Слово і Діло» вирішило проаналізувати найбільш цікаві за своїм замислом на нашу думку технологічні політичні фінти на місцевих виборах 2015-го року, з чим пропонуємо Вам ознайомитись та доповнити або ж відреагувати критикою нижче.

Не дати вийти сам на сам

Висунення кандидатом в міські голови Дніпропетровська Максима Курячого здивувало багатьох. Від колег депутатів, до окремих представників політичних еліт Дніпропетровщини. Серед останніх, особливо примітним є приклад екс-мера міста Івана Куліченка, який хоча й вимушений керуватися партійною дисципліною і публічно підтримувати Курячого, все ж, думками вочевидь більше тяжіє до іншого кандидата - Анатолія Крупського.

Але чи не найбільше проблем з висуненням Курячого додалось ще одному нардепу і кандидату Борису Філатову. Адже вони із Курячим орієнтовані приблизно на одні і ті ж електоральні ніші. Більше того, за словами політичного експерта Андрія Золотарьова, активність нардепа від «БПП» може призвести до того що в другому турі опиниться пара Вілкул-Краснов, адже для команди Президента вкрай важливо забезпечити пристойний результат для кандидата, який її представляє.

Після виборів Дніпропетровськ залишиться за представниками групи «Приват» – експертУ рамках спецпроекту «ОБРАНІ» спеціаліст поділився міркуваннями щодо місцевої виборчої кампанії в Дніпропетровську.

І хоча фігуру Золотарьова на цих виборах важко назвати об'єктивною, зважаючи на те, що йому приписують співпрацю зі штабом Вілкула, все ж, зважаючи на значну кількість антипіару, що поширюється в мережі проти Курячого, не складно припустити, хто замовники відповідного контенту. І якщо такі продукти з'являються, значить реальні побоювання є.

І викликані вони в першу чергу тим, що незалежно від того, хто пройде до другого туру виборів у Дніпропетровську разом із Вілкулом замість Філатова, спрогнозувати фінал цього протистояння буде не складно.

Цим, напевно, і продиктована істерія штабу Філатова із петицією до Президента щодо зняття кандидата Вілкула, застосування технології двійників та зміна політичної риторики: від трешу до конструктиву та предметності у власних заявах. Вочевидь в дію будуть вступати й інші механізми, запропоновані технологами Філатова, серед яких по інформації окремих українських видань Сергій Гайдай та колишній технолог Сергія Березенка на виборах у Чернігові Дмитро Касьянов.

Заміна гравця на перших хвилинах

Не менш цікавими можуть стати не стільки передвиборчі, як поствиборчі баталії у Кіровограді. Наразі місцеві експерти називають серед головних претендентів на потрапляння до другого туру виборів екс-нардепа і кандидата від «Нашого краю» Андрія Табалова та екс-соратника Литвина і нині кандидата від «БПП «Солідарність» Андрія Райковича.

Є ще екс-регіонал Артем Стрижаков, однак у його перемозі засумнівався один з лідерів «Опозиційного блоку» на Кіровоградщині Сергій Ларін. За нинішніх розкладів, реально Стрижаков може розраховувати лише на третю сходинку. А відтак, у випадку другого туру за участі Райковича і Табалова, не дивно, якщо виступить на підтримку першого, за спиною якого теж відчуваються вуха Ларіна і його негласних домовленостей з Адміністрацією Президента.

Основні лідери виборчих перегонів Західної України. ЕкспертУ рамках спецпроекту «ОБРАНІ» експерт поділився міркуваннями щодо основних кандидатів у мери обласних центрів Західної України.

Однак, найцікавіше може статись не в ході виборів чи навіть результатів другого туру, а уже після виборів. Адже подейкують, що за хитрим сценарієм політтехнологів, функція Райковича-мера в Кіровограді, за умови його перемоги, має закінчиться рівно через 6 місяців, коли у міській раді буде сформована стійка провладна більшість. В такому випадку власник відомої компанії «Ятрань» зможе спокійно поїхати на заслужений відпочинок до свого постійного місця проживання у Відні, а владу до рук прийме або потрібний провладним у міській раді т.в.о. або ж секретар міської ради.

Звичайно, рано чи пізно в такому випадку мали би провести перевибори, скажете ви. Однак, як показала ситуація у 2014-му році з Хмельницьким, Вінницею, Житомиром... за необхідності, блокування проведення перевиборів може стати банальним результатом політичних домовленостей. А відтак, реальна влада у місті може перейти від обраних, до потрібних.

Прощальна гра київського ветерана

Ще рік тому, навіть у самих затятих у своїй боротьбі за владу київських політиків не виникло б жодного бажання змагатися з іменитим Віталієм Кличком та ще й за підтримки останнього альянсом пропрезидентської партії і рідного «УДАРу». Сьогодні, попри те, як вчорашнім союзникам не було б важко домовлятись, але вони знову в одному виборчому човні. Єдина відмінність з періодом річної давнини, він переповнений бажаючими пливти і уже має достатньо пробоїн. І виражені вони не стільки у низькому рівні підтримки Кличка, хоча і він знизився, як у значному антирейтингу очільника столиці. Останній, на виборах у Києві буде залежати не лише від персональної діяльності чи бездіяльності мера, але й самої партії, яка його підтримує.

У зоні ризику: чи зможе Кличко вдруге здобути прихильність киян старими обіцянками?Більшість пунктів програми кандидата, задекларованої напередодні виборчих перегонів у 2014 році, майже без змін можна переписати вже у цьогорічні передвиборчі наміри чинного мера Києва.

З огляду на це, вочевидь, технологами Кличка і була придумана ідея із сіткою технічних кандидатів, що розпорошать між собою протестний електорат мера, не давши зосередитись йому в голосах одного опонента. А для того, щоб непередбачуваний для багатьох мерів України другий тур у столиці був прогнозованим, у гру вступив ветеран київської політики Олександр Омельченко. Він хоча й має певну підтримку у столиці і може розраховувати на частку незадоволених, але раціональних у своєму виборі киян, все ж, навряд чи матиме великі шанси у другому турі з Кличком. І справа в першу чергу з віком Олександра Олександровича. Адже як показує практика, у виборі між старими і молодими, кияни, як і українці загалом, останнім часом більше віддають перевагу молодим, а відтак, - результат другого туру із таким спаринг партнером для Кличка — зрозумілий. Це влаштовує як самого очільника столиці, так і Омельченка, який за таких умов отримав чи не найкращу можливість за останні роки підзаробити в ході формування списку кандидатів до міськради, торгуючи власним рейтингом.

Звичайно, є певні особливості і технологічні трюки й в інших містах. Ужгороді, для прикладу, вибори будуть нагадувати гру атакувального бомбардира проти залізного захисту, у Харкові для Геннадія Кернеса створили всі умови, щоб він без проблем переграв своїх малорейтингових суперників на власному полі ще далеко до виборів. Цікава ситуація може скластись і в Одесі, де на протестному електораті чинного мера Труханова буде грати ціла команда кандидатів з різних партійних дивізіонів. А їхня визначеність після другого туру, може серйозно як підсилити, так і послабити позиції його учасників.

Але головне наразі в іншому. Спостерігаючи за всіма подібними політичними «фінтами», нам, пересічним виборцям, важливо зрозуміти, що справжні гравці не політики, а ми — громадяни. А тому від нашого рівня підготовки, вивчення кожного із суперників і головне розуміння гри, в яку буде грати після виборів той чи інший політик, буде залежати виграють наші міста у вирішальних політичних поєдинках 25 жовтня чи ні.