Зручний спаринг-партнер: Кличко обрав собі супротивника для другого туру?

За потужну «розкрутку» Олександра Омельченка взялися не на жарт. Здавалося б, ну зростає підтримка у пана Омельченка, що тут дивного? Майже нічого, крім кількох фактів.

У столиці розпочалася активна фаза передвиборчої боротьби. Київ лихоманить вже вдруге за 1,5 роки: востаннє депутатів до Київради та мера столиці обирали весною 2014 року. Переможець тодішніх перегонів та фаворит нинішніх – Віталій Кличко – сподівається ще раз опинитися у кріслі градоначальника.

Після тривалих перемовин та злиття своєї партії до єдиного пропрезидентського «котла» «УДАР-Солідарність» команда Віталія Кличка впевнено розпочала передвиборчу кампанію. Заяви-виправдання про хронічну нестачу грошей у столичному бюджеті під час виборів традиційно відступають на другорядні позиції. Мер відкриває спортивні майданчики, дитячі садочки, в серпні вкотре розпочав «безкомпромісну» боротьбу із МАФами, у столиці раптово розпочали ремонт доріг. Особливо показовою виглядає ситуація із демонтажем трамвайних колій у районі Контрактової площі, якими муніципальний електротранспорт не їздить останні 10 років.

Досягнення Віталія Кличка на посаді мера Києва. СпеціалістУ рамках спецпроекту «ОБРАНІ» спеціаліст поділився міркуваннями щодо діяльності Віталія Кличка на посаді мера Києва.

У команді Кличка нічого нового киянам не пропонують: мер відкрито користується адміністративним ресурсом. Особливо кумедно виглядають агітаційні намети із написами «Відкрита громадська приймальня Київського міського голови Віталія Кличка», адже маючи найбільшу фракцію у Київраді, будучи очільником міста та одночасно головою КМДА, нинішня міська влада і так має усі можливості для організації діалогу з киянами.

Втім, не все так просто: за 1,5 роки «господарювання» політичної команди колишнього боксера проблеми міста не залишились непоміченими для його мешканців. Тож рейтинги потроху спадали. Все б нічого, але новий закон про місцеві вибори передбачає 2-турові вибори мера у великих містах. І саме тут у передвиборчого штабу Віталія Кличка з’явилося одне додаткове завдання.

«Х’юстон, у нас проблема…»

Ще у червні експерти, користуючись даними закритих соціологічних замірів щодо підтримки кандидатів у мери столиці, повідомили цікаву тенденцію: в разі проведення виборів у 2 тури нинішній мер Віталій Кличко має усі шанси програти будь-якому кандидату, який вийде із ним у політичний спаринг. Відкриті дані опитування серед киян Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка та Інституту аналізу та прогнозування показали, що за Віталія Кличка наприкінці червня готові були проголосувати 25,8% респондентів. За даними соціологів, підтримка нинішнього мера за останні 1,5 роки серед мешканців столиці скоротилася майже вдвічі, а його перевагу перед іншими учасниками виборчих перегонів не можна назвати вирішальною.

Як мер Києва Віталій Кличко виконував свої програмні обіцянки«Слово і Діло» в рамках спецпроекта «ОБРАНІ» вирішило показати, які з програмних обіцянок міського голови Києва Віталія Кличка були втілені в життя, а які так і залишились на папері.

Серйозну конкуренцію на виборах мера Віталію Кличку складуть Борислав Береза (народний депутат-мажоритарник, йде на мерські вибори як самовисуванець), Сергій Гусовський («Самопоміч»), Володимир Бондаренко («Батьківщина»), Юрій Левченко («Свобода») та ще низка нових кандидатів, які планують гучно «засвітитися» перед киянами. Серед них, наприклад, висуванець від партії «УКРОП» Геннадій Корбан.

Наприкінці серпня також з’явилась інформація, що вкотре за посаду мера планує позмагатися і колишній очільник столиці (у 1999-2006 рр.) Олександр Омельченко. На початку вересня Сан Санич несподівано, як на свій поважний вік, став активним дописувачем у соціальних мережах, а його сторінка у Facebook, створена 31 серпня, вже набрала більше 4 тисяч вподобань користувачів. Не бракує колишньому меру столиці й уваги ЗМІ: із початку вересня інтерес до фахового коментування та позицій пана Омельченка з приводу проблем Києва помітно зріс. Нарешті, 12 вересня на з’їзді партії «Єдність» Олександра Олександровича офіційно висунули кандидатом на посаду очільника столиці.

І якщо ще в червні-липні в соціологічних дослідженнях прізвища Омельченка або не було зовсім, або його підтримка коливалася у межах статистичної похибки, вже наприкінці серпня деякі соціологічні компанії прогнозують його підтримку серед киян на рівні 7-8%. В чому ж секрет такого успіху?

Є порох у порохівницях?

Олександр Омельченко не пропускав жодних мерських виборів у столиці після своєї поразки у 2006 році (тоді він посів 3-тє місце) і проблеми Києва йому й досі близькі – в травні 2014 року він таки став депутатом Київради. І хоча досвідчений політик має вже повних 77 років, не приховує своїх амбіцій ще раз посісти крісло мера Києва. «Сьогодні столиці гостро бракує фаховості та професіоналізму. Натомість маємо свавілля дилетантів та експерименти над киянами чергової «молодої команди» горе-управлінців. Настав час рішучих дій, щоб навести в Києві лад. Саме тому разом з командою партії «Єдність» я йду на вибори міського голови та Київради», – пояснив новоспечений кандидат своє бажання взяти участь у мерських виборах на своїй сторінці в Facebook.

У Олександра Олександровича склалися непрості відносини із братами Кличко. На початку 2000-х вони дружили і Клички навіть підтримували Омельченка у його політичній діяльності. Подейкують, що саме він і став «хрещеним батьком» старшого брата – Віталія – у великій політиці. При цьому, у 2006 році Віталій Кличко посів друге місце на виборах мера столиці: із результатом у 24% він поступився Леоніду Черновецькому. Олександр Омельченко тоді здобув третю позицію із 21% голосів, затаївши приховану образу на Кличка-старшого. «У мене і до Володі, і до Віталія Кличків добре ставлення як до великих українських спортсменів. Але Віталію сім років тому з точки зору моралі потрібно було порадитися зі мною: кому йти кандидатом на вибори мера. Він цього не зробив. Тому частина провини за те, що сім років Київ без керма і без вітрил, лежить і на ньому», – так у 2013 році пояснював Омельченко причини «похолодшання» у відносинах із Кличками в одному зі своїх інтерв’ю.

Українці мають коротку пам'ять, адже традиційно термін давності перебування на певній посаді має для людей суттєве значення. Як колись «сумували» за часами президентства Леоніда Кучми, так нині кияни готові забути промахи Сан Санича під час його мерської каденції на початку 2000-х, згадуючи ті часи як найбільш сприятливі у розвитку столиці за всі роки з часів проголошення незалежності.

Втім, досить дивно виглядає інша тенденція: за потужну «розкрутку» пана Омельченка взялися не на жарт. Так, одразу 2 соціологічні компанії, з різницею у 2 тижні впевнено прогнозують Сан Саничу другу позицію в опитуваннях серед киян. Перше таке дослідження наприкінці серпня оприлюднила компанія Active Group: згідно із її даними, Віталія Кличка готові підтримати 15,9% опитаних, або 27,9% тих, хто визначився зі своїм вибором. За ним слідують Олександр Омельченко із 7,6% підтримки, Сергій Думчев із 6,8% та Борислав Береза із 5,6%.

Цими днями дані свого соцдослідження презентував більш авторитетний Центр соціальних досліджень «Софія». Відразу після Віталія Кличка із 25,1% йде Олександр Омельченко із 13,1% підтримки серед опитаних киян. Опитування було проведено методом індивідуального інтерв’ю серед 1004 мешканців столиці в період з 8 по 11 вересня.

Здавалося б, ну зростає підтримка у пана Омельченка, що тут дивного? Майже нічого, окрім кількох фактів. По-перше, підтримка зростає аж занадто швидкими темпами, тоді як штаб Віталія Кличка мав би вже якось реагувати на такі потужні «ривки» свого конкурента у 2-му турі. По-друге, нинішній президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв одночасно є й директором неурядового аналітичного центру «Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна», який вже після втечі свого боса, екс-президента Віктора Януковича, у лютому 2014 року заснував колишній очільник його Адміністрації Сергій Льовочкін. По-третє, Віталій Кличко досі невпевнено говорить про історію з так званою «зустріччю у Відні», коли він разом із чинним Президентом Петром Порошенком нібито мав домовленості про свою подальшу політичну долю із бізнесменом Дмитром Фірташем. І по-четверте: про політичний тандем Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа не чув лише ледачий.

Тож, аналізуючи такий ланцюжок, виникає цілком слушне запитання: чи не готує собі команда Віталія Кличка зручного спаринг-партнера у другому раунді мерських перегонів? Цілком можливо, що саме цього разу політики таки порадяться, кому ж стати мером столиці.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»