Тарифи не гріють: неекономна урядова енергоефективність

Тарифи на газ – необґрунтовані. Поки українці платитимуть за послуги сумнівної якості за накрученими тарифами, про справжню енергоефективність говорити марно.

Напередодні опалювального сезону в Україні знову заговорили про енергоефективність. З настанням холодів тарифи за комірне мають зрости майже вдвічі. Поки українці з острахом чекають на квитанції, урядовці обіцяють допомогти субсидіями та кредитами, а експерти радять починати вчитися економити.

Котел у кредит

Замінити старе газове обладнання на нове «негазове» і повернути 20 відсотків від його вартості – це і є державна програма енергоефективності. Нині за кредитними котлами звернулось вже понад 21 тисяча українців. Лідером поки що лишається Львівщина, з регіону надходить кожна п’ята заявка на участь у програмі. Експерти пояснюють: окрім урядових компенсацій, місцева влада запровадила свою систему бонусів.

Цього року держава збільшить витрати на енегоефективність у 30 разівКабінет міністрів передбачив 1,5 млрд грн на компенсації громадянам, що захочуть встановити негазові котли або утеплити житло

«На заміну котельного обладнання держава сьогодні компенсує 20% від вартості і спонукає місцеві бюджети, щоб вони долучалися до цієї ініціативи. Є приклад Львівської області, коли обласна держадміністрація прийняла рішення, що вона також відшкодовує 20% річних за кредитом», – розповіла «Слову і Ділу» експерт з енергетичних питань Марія Яковлева.

Натомість, директор Інституту міста Олександр Сергієнко називає урядову програму енергоефективності фікцією. Мовляв, скористатися нею мешканцям багатоквартирних будинків – майже нереально. «У нас дві третини населення мешкають у багатоквартирних будинках і отримати цей кредит вкрай важко. Банки надають кредити лише юридичним особам, тому для цього потрібно утворити ОСББ. Досвід показує, що в нинішніх умовах це зробити дуже складно», – критикує урядову ініціативу Сергієнко й додає: навіть якщо і пощастить долучитися до програми, зиск від такої ефективності споживач навряд чи помітить.

Порахуй тепло

Встановити економний котел, утеплити фасад будинку, замінити вікна та двері – все це енергоефективно. Але чи економно? Лише за умови наявності лічильника такі заходи можуть вплинули на рахунок, інакше доведеться платити за стандартом.

«І я, і багато інших експертів галузі ще наприкінці опалювального сезону казали, що уряду необхідно терміново постановою Кабміну зобов’язати всі теплопостачальні організації забезпечити багатоквартирні будинки лічильниками. Без цього про жодну ефективність, про жодну економію газу годі й говорити», – каже Сергієнко.

Експерт радить брати ситуацію у власні руки – громаді вимагати від місцевої влади встановити у багатоповерхових будинках теплові лічильники. Процес цей хоч і тривалий, однак може бути дієвий. У якості прикладу наводить Київ. Каже, вже до кінця року, якщо вірити обіцянкам влади, майже 75% житлового фонду столиці опалюватимуть за лічильниками.

«ПАТ «Київенерго» зобов’язалось встановити 2 тисячі лічильників до кінця року. Київський бюджет за ініціативи мера Кличка також виділив кошти на встановлення ще тисячі приладів. Тобто, до кінця року в Києві має бути ще плюс 3 тиячі лічильників. У нас приблизно 11,5 тисяч багатоквартирних житлових будинків, і якщо «Київенерго» виконає всі ці обіцянки – у Києві буде обладнано близько 7,5 тисяч лічильників тепла. Тоді людям не доведеться платити за квадратні метри, їм буде прямий зиск навіть самотужки утеплювати вікна, двері, встановлювати більш ефективні батареї, адже все це буде відображатися на їхніх рахунках».

Горить, але не гріє

Та й газ вже не той: полум’я замість блакитного жовте чи червоне, опалювати домівки все складніше, та й чайник повільніше нагрівається… Все це через домішки, пояснюють експерти, – їх додають, аби зекономити, однак при цьому втрачається температура горіння, тому до конфорок українців доходить ледве горюча суміш.

Контролювати якість блакитного палива – такий шлях не лише до енергоефективності, а й до значної фінансової економії, рекомендує експерт з енергетичних питань Марія Яковлева. За її словами, неякісне «блакитне паливо» подають в українські оселі роками, тим часом газові лічильники справно нараховують куб за кубом. А от у Європі все навпаки – там споживачі платять не лише за кількість, а й за якість, і можуть обирати. Щось схоже до того, як продають бензин на АЗС. Постачальник газу відправляє споживачу детальний рахунок, і на ньому стоїть спожита кількість газу в кубічних метрах і теплота згоряння. І це разом показує кількість і якість спожитого газу, за який треба заплатити.

«Природний газ ми споживаємо у метрах кубічних. Європа – у кіловат-годинах за теплотворністю і за калорійністю. Від цього і залежить вартість газу. У нас взагалі такої градації нема. Іноді європейські постачальники пропонують нам газ більшої калорійності, кажуть «беріть, він кращий, будете менше споживати». Та нам однаково, бо ми його споживаємо у метрах кубічних. Це застаріла система, треба було б від неї взагалі відмовитись», – наполягає Яковлева.

Якщо у Європі газ доводять до потрібного стану спеціальною очисткою, то в Україні його не чистять. Лічильники враховують лише об’єм, а не якість, тому населення платить за брудний газ, який ледь горить, стільки, скільки коштує газ найвищої категорії. Експерти наполягають – ціну накручують монополісти. Марія Яковлева запевняє, що тарифи на блакитне паливо необґрунтовані: «У новій ціні на газ 40% – це маржа НАК «Нафтогазу».

Поки українці платитимуть за послуги сумнівної якості за накрученими тарифами, про справжню енергоефективність говорити марно. Лише тоді, коли кожен відчує економію на власному гаманці, з’явиться сенс заощаджувати.

Наталія Нестерова, спеціально для «Слово і Діло»