Переговори про мирне врегулювання на Донбасі зайшли в глухий кут: що робити далі?

Cклалася ситуація, коли виконувати в односторонньому порядку Мінські домовленості – не лише безглуздо, але й небезпечно для подальшої долі України. Потрібно шукати інші варіанти вирішення конфлікту на Донбасі.

Вже завтра, 26 серпня, у Мінську відбудеться черговий раунд мирних перемовин трьохсторонньої контактної групи з питання врегулювання конфлікту на Донбасі. Одразу після святкування Дня Незалежності, Президент Петро Порошенко відбув до Берліну, де зустрівся з лідерами Франції та Німеччини щодо подальших кроків Мінських угод.

Річ у тім, що Україна наразі виконує і навіть перевиконує пункти попередніх домовленостей. Це не заважає бойовикам на тимчасово окупованих територіях Донбасу посилювати свою військову присутність в регіоні та значно збільшувати кількість обстрілів зі зброї забороненого угодою калібру.

Така тактика сепаратистів не нова: напередодні кожного раунду перемовин вони діяли аналогічним чином. Вочевидь, ситуація заходить у глухий кут – формат Мінських домовленостей, спрямований на пошук мирного розв’язання конфлікту на Донбасі, не дає жодного результату. Постійне очікування наступу з боку сил так званих «ДНР» та «ЛНР» за підтримки частин регулярної російської армії щотижня все більше набуває окреслених рис. Схоже, Петру Порошенку разом із його європейськими колегами потрібно негайно пропонувати інші шляхи вирішення питання, інакше нової ескалації не уникнути.

Неоднозначні сигнали

Місію ОБСЄ обстріляли з артилерії під ЩастямПатруль спеціальної моніторингової місії ОБСЄ потрапив під обстріл в районі міста Щастя Луганської області.

Попри збільшення кількості обстрілів та нападів диверсійно-розвідувальних груп бойовиків на позиції українських військових, за останні 2 тижні з боку сепаратистів почала надходити цікава інформація. Спершу бойовики визнали нестачу постачання зброї та снарядів, вочевидь, натякаючи керівництву Росії надати такі можливості. Згодом на сайтах та інформаційних ресурсах сепаратистів з’явилася інформація про можливий наступ Збройних сил України на позиції бойовиків із метою відновлення контролю за українським кордоном. При цьому, в повідомленнях чітко зазначалася кількість українських військ, підрозділів, озброєння та ймовірні напрямки атак. Нарешті, наприкінці минулого тижня вже в українських ЗМІ з’явилася несподівана інформація нібито про втечу чи то «передислокацію місцезнаходження» ватажка так званої «ДНР» Олександра Захарченка. В РНБО подібну інформацію коментують обережно, заявляючи про можливі провокації в Донецьку з боку бойовиків. В штабі АТО також попередили, що «ДНР» шиє комплекти української військової форми для здійснення провокацій в кінці серпня на непідконтрольних українській владі територіях Донецької області.

Усі ці повідомлення мають єдине походження: перемовини про мирне врегулювання на Донбасі зайшли в глухий кут і відбувається гра на випередження з боку конфронтуючих сторін з метою зайняти найбільш вдалу у військовому сенсі стратегічну позицію у разі відновлення активної фази бойових дій.

Вочевидь, склалася ситуація, коли виконувати в односторонньому порядку Мінські домовленості – не лише безглуздо, але й небезпечно для подальшої долі країни. Потрібно шукати інші варіанти вирішення конфлікту на Донбасі.

Що робити далі?

Головне питання до української влади, яка пішла на поступки з легкої руки європейського співтовариства: чи існує новий план виходу із патової ситуації? За фактом тепер Україна не може не реалізовувати конституційну реформу у питанні децентралізації, що може нести в собі загрозу посилення сепаратистських тенденцій як на Донбасі, так і у решті південно-східних регіонах країни. Більш того, рано чи пізно українській владі доведеться проводити місцеві вибори – і на неокупованій частині Донбасу, і на окупованій (адже українська сторона продовжує виконання мирних угод). Зрештою, чи отримала Україна бодай короткостроковий мир, чи припинилися обстріли позицій ЗСУ хоч на день із лютого 2015 року? Ні, не припинилися: сепаратисти лише посилили вогонь.

Поки що експерти називають 2 можливих варіанти вирішення конфлікту на Донбасі – обидва лежать в площині складних міжнародних домовленостей. Перший – це введення миротворчого контингенту ООН. Щоправда, на цьому шляху всесвітній міжнародній організації ще потрібно вигадати механізм подолання права вето, яке має Росія на подібного роду кроки ООН. Другий шлях – це зміна формату «Нормандської четвірки» на інший. Передовсім, можлива участь США як однієї зі сторін нового етапу мирних перемовин – так звані женевський чи будапештський формати переговорів. Щоправда, цікавою є позиція самого Петра Порошенка у даному питанні – він не вважає за необхідне залучення інших країн до переговорів у форматі «Нормандської четвірки». Такі слова Президента наводять учасники закритої зустрічі – громадські діячі та представники інтелігенції. Мовляв, зміна формату перемовин призведе до нових несподіванок з боку офіційної Москви.

Росія зі свого боку надсилає світові чіткі сигнали ігнорування позиції України у мирних перемовинах. Передовсім йдеться про нещодавній візит президента РФ Володимира Путіна до Криму, який мав характер суто робочого візиту в один із регіонів Росії. Такий дипломатичний ляпас офіційному Києву, який вважає Крим тимчасово анексованою територією, вже вкотре засвідчив, що в якому б ключі не тривали мирні перемовини щодо конфлікту на Донбасі, з Кримом вже «все вирішено». Що цікаво, такі зухвалі дії російське керівництво здійснює на тлі щомісячного економічного падіння всередині країни, яке тільки набирає обертів.

Гроші замість зброї: США виділять Україні $500 тис. на фінансування армії й НацгвардіїУряд Сполучених Штатів Америки надасть українським силовикам додатково понад 500 тис. дол., у т. ч. – на фінансування тренувань бійців ЗСУ й Національної гвардії на Яворівському полігоні.

Вочевидь, наразі єдиною сприйнятливою позицією України в перемовинах із Заходом залишається наполягання на введенні додаткових санкцій стосовно Росії. Досі так і не зрозумілою залишається позиція щодо надання українським Збройним силам летального озброєння у разі наступу на її територію з боку російсько-сепаратистських сил. «Ще рік тому президент України мав можливість впливати на ситуацію і якимось чином коригувати позицію партнерів. Натомість сьогодні він може лише реагувати на ситуацію, яка вже склалась, і виправляти помилки, які були допущені раніше», – вважає український дипломат та громадський діяч Богдан Яременко.

На українському боці – час. Втім, експерти слушно зауважують: навіть за найгірших економічних реалій, російська економіка має потужний «запас ходу», якого вистачить навіть для повномасштабного наступу на територію України. Тож наразі виглядає так, що найкращим варіантом виходу із дипломатичного глухого кута є так зване «замороження конфлікту» за Придністровським сценарієм. На жаль, так чи інакше Україні не уникнути втрати частини своїх територій. «Тут вже неважливо, чи підуть на це сторони, чи ні. Воєнним шляхом подолати конфлікт вже неможливо, бо ніхто не має шансів на велику військову перемогу. Але і дипломатичним шляхом теж скористатися сьогодні неможливо. Сторони не йдуть на поступки. Отже, ні війни, ні миру – замороження конфлікту в жеврійному стані», – зазначає політолог Вадим Карасьов.

Подейкують також, що загострення конфлікту на Донбасі може тривати до 19 вересня. Саме цього дня Володимир Путін виступить перед Генеральною асамблеєю ООН у Нью-Йорку. Із цією датою експерти пов’язують зміни в геополітичній палітрі світу. Мовляв, Росія таки запропонує Заходу нову модель мирного співіснування. Що стане розмінною монетою – питання залишається відкритим.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»