«Укрзалізничпостач» – державне підприємство, що займається матеріально-технічним забезпеченням залізниці. Головний напрям діяльності підприємства – проводити тендери і закуповувати для УЗ все: від палива до постільної білизни та склянок. І саме у цьому підприємстві криється найбільший корупційний потенціал «Укрзалізниці».
Хто є хто?
З початку 2015 року виконувачем обов'язків керівника «Укрзалізничпостачу» став колишній радник компанії Dragon Capital Євген Хорощак. Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський заявив, що Хорощак єдиний в Україні, хто отримав спеціальний англійський сертифікат щодо процедур закупівель. Але чи лежить це призначення у такій площині?
Не так давно сам Хорощак визнав, що порекомендував його на посаду Михайло Бейлін – радник голови Адміністрації Президента і т. з. куратор Мінінфраструктури від АП. «Так, я знаю його. Михайло Бейлін сам знайшов мене і порекомендував на роботу, там, де я зараз працюю», – зазначив Хорощак у липні, а також повідомив, що підтримує зв'язок з Бейліним. Однак, на його думку, це не означає, що підприємство перейшло в підпорядкування чиновників Адміністрації Президента – структурно і Хорощак, і підприємства продовжують бути пов'язаними з «Укрзалізницею».
Проте є чутки, що керує підприємством насправді «тіньовий офіс» на вулиці Анрі Барбюса. Саме тут, за словами директора заводу «Укрзалізбуд» Дмитра Руденка, визначають переможців тендерів. І ниточки цього «офісу» тягнуться до Банкової.
За інформацією видання «Лівий берег» оперативною роботою за погодженням переможців на тендерах займається взагалі інша людина – високопосадовець з Державного управління справами. «ЛБ» стверджує, що вказівки від «тіньового офісу» надходять заступнику директора держпідприємства Олексію Онисимюку. Його функція – безпосередня реалізація «поставлених завдань».
Гроші – кому треба
Через державне підприємство «Укрзалізничпостач» проходять сотні мільйонів державних коштів. Так, наприклад, один з останніх тендерів на закупівлю палива оголосили вартістю понад 1 мільярд гривень. Таким чином «потрібна» компанія може надійно «присмоктатися» до Державного бюджету, поставляючи матеріали для «Укрзалізниці» за завищеними цінами.
Але проблема махінацій у держакупівлях лежить навіть не у питанні корупції. Такі тендери завдають відчутного економічного удару і так «хворій» УЗ, і більше того, ставлять «життя» усіх залізнииць під серйозну небезпеку. Як наочний приклад можна взяти нещодавню історію з тендером на паливо від «ОККО».
Останні кілька років єдиним постачальником дизпалива для «Укрзалізниці» було підприємство Ігоря Єрємєєва «ВОГ Аеро Джет». Цікаво, що нинішній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський раніше до свого призначення в уряд працював саме на це підприємство. Але мова про інше: несподівано для всіх, 23 червня «Укрзалізничпостач» уклав угоду на придбання дизпалива на 1,52 млрд гривень не з «ВОГ», а з ПП «Окко-Бізнес-Контракт» Віталія Антонова.
Здавалося б, усе йшло логічно: хто запропонував найнижчу ціну, той і виграв тендер. Але допустити такого ніхто не міг, виграти повинен був той, «хто треба». Тому один із учасників тендеру заблокував контракт з «ОККО». Маленьке, непримітне на паливному ринку підприємство «Дайджест Груп» оскаржило результати торгів. Суд зареєстрував позов від фірми 22 червня, напередодні підписання договору з переможцем тендеру «Окко-Бізнес-Контракт». Тож «ОККО» не поставило паливо, а «Укрзалізничпостач» – не заплатив гроші. Сам позов «Дайджест Груп» до «Укрзалізничпостачу» про визнання результатів торгів недійсними буде розглядатися судом тільки 13 серпня у Господарському суді Києва. Цікаво, що «Дайджест Груп» брала участь в процедурі закупівлі тільки по двох лотах із десяти, але суд заборонив закупівлю по всіх лотах, тобто 100 тис. тон дизпалива. Експерти вважають, що «Дайджест Груп» з’явилася у цьому мільярдному тендері тільки з однією метою – щоб потім визнати його недійсним. Частково підтверджує таку думку і підтримка «ВОГ» позову «Дайджест Груп». Вірогідно, у Єрємєєва втрачати монопольне становище на поставку дизпалива не збираються.
Проте усі ці колізії призвели лиш до одного: УЗ не має палива, тому робота залізниці може бути зупинена.
Старі схеми
Зі зміною керівників «Укрзалізниці» чи Міністерства інфраструктури корупційні схеми, що використовуються в держзакупівлях «Укрзалізничпостачу», не змінюються. Навіть якщо проаналізувати тендери останніх кількох місяців, то можна побачити, що відпрацьовуються стандартні схеми, йдуть по накатаній, і журналісти «Наших грошей» чомусь краще їх бачать, ніж, наприклад, правоохоронні органи.
Приклад №1. 30 червня за результатами тендеру «Укрзалізничпостач» уклав угоду з ТОВ «Інкомм» на постачання болтів та шайб на 72,50 млн грн. Єдиним допущенним конкурентом підприємства став ТОВ «Алеварус». Намагалося поборотися за угоду і ПП «Аконіт-ДС». Фірма уклала угоду вартістю 47 млн грн, тобто у півтора рази дешевше від переможця. Однак компанію не допустили до тендеру через відсутність банківської гарантії, копії протокольного рішення на призначення директора фірми та довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. При цьому конкурент «Алеварус» має тих же кінцевих власників, що й «Інкомм».
Приклад №2. 9-17 липня за результатами тендерів уклав низку угод з дочірнім підприємством ТОВ «Луганський електромашинобудівний завод» на постачання запчастин до електровозів та колійних машин на 49,37 млн грн. ЛЕМЗ не був найдешевшим учасником тендерів «Укрзалізничпостачу». Угорська компанія «Індастріал трейд промоушн» пропонувала устаткування на 20-40% дешевше від переможця. Проте була відхилена зі смішної причини: представник фірми не надав довідку, що не був раніше засуджений за тендерні злочини. Але справа навіть не в цьому – «Луганський електромашинобудівний завод» хоч і засновано в Києві, територіально знаходиться в Ростовській області Російської Федерації.
Приклад №3. У травні 2015 року «Інтерпайп-Україна» отримала підряд на 98,65 млн грн на поставку коліс для рухомого складу «Укрзалізниці». Цікаво, що компанія Віктора Пінчука завжди, як і до цього «ВОГ», вигравала такі тендери. І ось чому: єдиним конкурентом «Інтерпайпу» виступає тільки «Петроенерджі 1», яку теж приписують олігарху Пінчуку. У червні ці ж компанії знову зійшлися на конкурсі на поставку бандажів. Спробувала свої сили і польська компанія «Imex trans energo Sp z oo». Але за стандартною схемою заявку фірми відхилили.
Отака історія з цим «Укрзалізничпостачем». І немає цьому корупційному кодлу ні кінця ні краю, а мільярди бюджетних гривень відтікають там через прокладки до фінансово-промислових груп ледь не щодня.
Анастасія Оратовська, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»