Європейці не хочуть захищатися від Путіна – Forbes

Читать на русском
Вашингтон протистоїть Росії на боці України, але європейці не хочуть захищатися від Володимира Путіна. Причому, за останній рік ситуація кардинально погіршилась.

Вашингтон протистоїть Росії на боці України, але європейці не хочуть захищатися від Володимира Путіна. Причому, за останній рік ситуація кардинально погіршилась.

Про це у своїй статті написав оглядач американського Forbes Дуг Бендоу, передає «Слово і Діло».

США несуть на собі три чверті всіх витрат НАТО, при цьому Еропа має набагато більший ВВП, ніж Америка. Через скорочення витрат з боку Європи загальні витрати на оборону знизилися в цьому році на півтора відсотка.

З 28 членів Альянсу порушили рекомендований рівень в 2% ВВП тільки США, Великобританія і Греція - в основному через її протистояння з асоційованим членом альянсу - Туреччиною. У цей ексклюзивний клуб увійшла Естонія, але не Латвія з Литвою, хоч вони і стоять першими в черзі. У 2015 році цієї позначки досягла тільки Польща - після шалених вимог більш активних дій від США. Але деякі члени Альянсу урізали витрати, навіть незважаючи на слабку участь в операції проти Лівії (у якої, до слова, скінчилися ракети) і на обмежену здатність допомогти країнам Балтії (трохи більше нуля), не кажучи вже про допомогу такій країні, як Україна, відзначає аналітик.

Ситуацію не змінили навіть події останнього року. Україна не стала тим, що Томас Джефферсон назвав словами «пожежний дзвін в ночі», незважаючи на страшну загрозу миру і стабільності в Європі. «Це набагато більший бізнес, ніж зазвичай», – каже британський військовий аналітик Ян Кернс. Як і в 2013 році, європейці виділили тільки 3,6% бюджетів своїх країн на військові потреби, США ж - одну п'яту бюджету. Військові витрати США в п'ять разів перевершують витрати членів Альянсу часів холодної війни, і у вісім - країн, що приєдналися пізніше.

Питання тут більше, ніж просто в грошах. З початком конфлікту з Росією ряд американських експертів запропонували ввести американські війська в Україну, як якби вона була членом НАТО. Жодна з європейських країн добровільно не пішла цьому прикладу. Білий Дім схвалив закон про озброєння Києва, і подібний захід лобіюють самі войовничі політики, такі, як голова сенатського комітету зі збройних сил Джон Маккейн. Водночас більшість європейських урядів були проти цієї ідеї.

«Не помиліться – ми захищаємо своїх союзників!», – проголосив глава Пентагону Ештон Картер. Але чи будуть європейці захищати кого-небудь, навіть самих себе? Нове опитування показує, що ні.

Фонд П'ю недавно провів опитування у восьми провідних країнах НАТО: «Якщо Росія вступить у конфлікт з іншим членом НАТО, чи повинна ваша країна застосовувати військову силу для захисту жертви?». Більшість французів, німців та італійців сказали «ні». Німці були особливо показові – проти війни висловилися 58% опитаних. У Німеччині підтримка НАТО скоротилася на 18% за останні 6 років. Більшість сказала «так» тільки у Великобританії, Іспанії та Польщі. При цьому Польща наполягає на тому, що всі повинні її захищати, відзначає експерт Forbes. Природно, в США і в Канаді більшість також сказало «так» – 56% і 53% відповідно.

Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО, заявив, що «буде приймати серйозні зусилля в Альянсі, щоб переконати його членів в необхідності підготовки, стримування і, в разі необхідності, відповідної реакції на напад Росії». Але чому вони повинні щось робити, поки, як вони вважають, Вашингтон завжди прийде їм на допомогу? Згідно результату опитування фонду П'ю, дві третини європейців впевнені, що Америка кинеться робити те, чого самі для себе вони робити не хочуть.

На думку експерта Forbes, замість того, щоб вливати більше ресурсів в НАТО, Вашингтону слід дещо відсторонитися у військовому плані, переклавши керівництво Альянсом і відповідальність за захист континенту на Європу. Не потрібно чекати від Америки, що вона захистить своїх багатих кузенів, навіть якщо вони самі вирішать захищати один одного, вважає оглядач Forbes Дуг Бендоу.

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: