Придністров’я готується до геополітичної «розморозки»

Існує два варіанти геополітичного вирішення проблеми Придністров'я. Але в кожному разі, доля Придністров'я в багатьох сенсах залежатиме від розвитку інтеграції Молдови в ЄС, а також від успіхів України в протистоянні агресії на Донбасі.

Україна кардинально змінила геополітичну стратегію стосовно так званих «заморожених» конфліктів на теренах пострадянського простору. Зокрема, цієї тактики дотримувалося керівництво нинішньої Росії, вдало застосовуючи її для подальшої експансії своїх економічних та геостратегічних інтересів.

«Заморожуючи» конфлікти, РФ ніби залишає «форпости» своєї присутності в тилу ворожих до її ідеологічних впливів територій із метою подальшого контролю над геополітичною ситуацією в регіоні. Така стратегія офіційної Москви виникла як продовження зовнішньої політики Радянського союзу: йдеться про те, щоб створити певні «буферні зони» довкола своїх західних кордонів із метою недопущення інтеграції колишніх радянських республік до прогресивних систем міжнародної безпеки, зокрема, приєднання до сил НАТО.

Досі ми були свідками переможної ходи геополітичних стратегій Кремля. Війна в Південній Осетії та Абхазії, вплив на ситуацію із Азербайджаном через войовничу риторику Вірменії і «заморожений» Нагорно-Карабахський конфлікт, «особливий статус» Чечні, анексія Криму, створення квазідержавних утворень ДНР-ЛНР із метою ще однієї консервації конфлікту і бажанням здобути суходільний коридор до Криму – усе це ланки однієї тривалої стратегічної гри. Однак ситуація може кардинально змінитися, адже Україна не визнає анексії Криму, відкрито і з неабияким завзяттям бореться за відновленням контролю над Донбасом. А останнім часом – взяла на себе ініціативу щодо «розмороження» конфлікту в Придністров’ї.

Чітку стратегію щодо блокади невизнаної республіки можемо спостерігати ще з березня цього року. Зокрема, Президент Петро Порошенко під час його румунського колеги, заявив про те, що Україна буде усіляко сприяти вирішенню «замороженого» конфлікту Придністров’я на користь Молдови. «Окрему увагу ми приділили подіям в Придністровському регіоні для того, щоб сприяти «розморожуванню» цього конфлікту і допомогти суверенній незалежній Молдові відновити свою територіальну цілісність і реінтегрувати Придністровський регіон в Молдову», - зазначив пан Порошенко.

Саме про координацію таких дій домовилися Київ і Бухарест, а крім того – цей стратегічний задум підтримали і в Кишиневі. Не можливо уявити подібного роду домовленостей без відома ЄС та США. Свідченням цього ми бачимо вже зараз – цими днями на території Румунії тривають спільні військові навчання сил НАТО - Saber Guardian/Rapid Trident 15, в яких беруть участь більше 300 військових з США, а також військові з Румунії та України.

Ще двома стратегічними кроками української влади щодо вирішення проблеми Придністров’я стали рішення Верховної Ради щодо денонсації низки військових угод із РФ, без яких тепер забороняється здійснювати необхідне постачання російського «миротворчого контингенту» в так звану ПМР через територію України та її порти. В свою чергу Кабмін вжив заходів щодо економічної блокади регіону: з 18 травня через територію України заборонено переміщення підакцизних товарів через кордон з невизнаною республікою Придністров’я. Таким чином, влада невизнаного ПМР відтепер позбавлена права переміщати такі товари через ділянку молдавсько-українського кордону, неконтрольовану Кишиневом. За даними митних органів регіону, обмеження торкнуться близько 70 придністровських підприємств, яким слід переглянути маршрути поставок і ввозити їх через Молдову. В Придністров’ї вже підрахували збитки від блокади - через недоотримання митних платежів, втрати бюджету тільки в 2015 році складуть близько 20 млн доларів.

Але й це ще не все. Не секрет, що Росія регулярно фінансувала невизнану республіку: гроші йшли на задоволення соціальних потреб, утримання «миротворчого контингенту», фактично невизнана республіка отримувала безкоштовний газ. Однак ще на початку цього року в ПМР почалися фінансові труднощі: російська влада на тлі економічних санкцій почала відмовляти у наданні спонсорської допомоги, чим поставила правителів ПМР у скрутне становище. До цих проблем слід ще згадати й борг Тирасполя перед Росією у більш ніж 5 млрд доларів за використані енергоресурси.

Ще одна неприємна новина для Кремля та його сателітів у ПМР – призначення губернатором Одеської області екс-президента Грузії Михеіла Саакашвілі. Відтепер він контролюватиме всі події, пов’язані із перетином кордону і митницею в регіоні. Офіційна Москва вже висловилася щодо недружніх дій української влади, спрямованих на економічну блокаду невизнаної республіки. Особливо неприємною для РФ стала новина про неможливість будь-яких постачань для їхніх військових, які за легендою виконують на території ПМР «миротворчу місію».

Існує два варіанти геополітичного вирішення проблеми Придністров'я. Але в кожному разі, доля Придністров'я в багатьох сенсах залежатиме від розвитку інтеграції Молдови в ЄС, а також від успіхів України в протистоянні агресії на Донбасі.

Варіантів геополітичного вирішення проблеми наразі небагато: це або мирний сценарій, або військова ескалація.

Мирний сценарій полягатиме в тому, що Росія просто не зможе фінансово та військово допомогти ПМР, а тому самоусунеться від вирішення будь-яких питань, пов’язаних із невизнаною республікою. Економічна блокада регіону призведе до серйозних тектонічних соціальних процесів, зростання кількості безробітних – до відтоку працездатних громадян до сусідніх Молдови та України. «За умови введення повної економічної ізоляції ПМР з боку України та Молдови, перекриття експортних постачань з боку Придністров’я, подальше існування цієї території стане питанням 6-7 місяців», - прогнозує народний депутат від «БПП» Ірина Фріз. В такому разі бажання бодай якось зберегти свій вплив у регіоні змусить «владу» Придністров’я самим запропонувати формат поновлення територіальної цілісності Молдови. Для кращої «картинки» можуть бути використані ті ж самі інструменти плебісциту чи референдуму.

Військовий сценарій передбачатиме участь збройних сил Росії в тилу територій як мінімум двох незалежних держав – України та Молдови. В такому разі прогнозувати ситуацію буде вкрай важко. Деякі російські політики вже висловлювали думку про те, що Росія повинна будь-що захистити права росіян в ПМР, яких нібито нараховується 160 тисяч і навіть висловлювалися за те, аби надати невизнаній республіці статусу федерального округу РФ. Щоправда, аналізуючи нинішній стан речей на Донбасі, зробити карколомний військовий маневр Росія змогла б лише з використанням морського десанту чи авіації, а це означатиме повномасштабні військові дії в регіоні, які «зачеплять» всі країни причорноморського басейну, а деякі з них є членами НАТО. Водночас сама по собі о «миротворча» армія ПМР серйозної військової загрози для України не несе. За даними експертів, в регіоні за найоптимістичнішими прогнозами може бути сконцентровано до 2-3 тисяч військовослужбовців РФ. Цих сил буде замало, щоб здійснити бодай якісь атакувальні дії в бік України. Щоправда, в ПМР «брязкають зброєю» і навіть заявляють, що в разі необхідності зможуть відбити агресію двох армій – української та румунської. «Республіка духовно дуже згуртована й має збройні сили, разом з миротворцями - це близько 10 тисяч осіб, здатні відбити будь-яку агресію, будь вона з боку України чи Румунії», - заявив один із депутатів парламенту невизнаної ПМР В’ячеслав Тобух.

У будь-якому разі, доля Придністров’я в багатьох сенсах залежатиме від розвитку та інтеграції Молдови до ЄС, а також успіхів України у протистоянні агресії на Донбасі.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»