Напередодні місцевих виборів олігархи роблять ставку на медіа-ресурси

Немає сумніву, що напередодні чергових місцевих виборів в Україні в боротьбі за владу буде використана уся наявна в українських політичних гравців артилерія: від адмінресурсу до брудних виборчих технологій. То що ж можуть протиставити одне одному Президент і група вітчизняних олігархів?

Схоже, що наприкінці 2015 року українців очікує кульмінація тривалого протистояння Президента й низки представників великих монополій та бізнесу. «Я б хотів, щоб усі зрозуміли: деолігархізація – це не війна з окремими персоналіями, це війна проти системи», – заявив Петро Порошенко під час щорічного послання до Верховної Ради.

Тож, команда Петра Порошенка робить усе, аби кліше «олігарх» набуло якомога більш негативного значення в суспільстві, у той час як ті самі власники великих капіталів намагаються будь-що зберегти вплив на сформовані ними монополії, щоб безперешкодно отримувати надприбутки. Для цього вони застосовують увесь наявний арсенал політичних інтриг, лобіювання законодавчих ініціатив через своїх представників у парламенті, інформаційні атаки й навіть замовні акції протестів.

Немає сумніву, що напередодні чергових місцевих виборів в Україні в боротьбі за владу буде використана уся наявна в українських політичних гравців артилерія: від адмінресурсу до брудних виборчих технологій. То що ж можуть протиставити одне одному Президент і група вітчизняних олігархів?

Про перебіг подій на «олігархічному фронті» свідчать останні кадрові рішення президентської команди. Йдеться про призначення екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі на посаду голови Одеської ОДА. До його призначення цю посаду обіймав Ігор Палиця – близький соратник бізнесмена та екс-очільника Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського. Той досить нервово відреагував на призначення Саакашвілі, заявивши про те, що той «здасть Одесу росіянам». Уже через якийсь час команда Коломойського задіяла свою головну зброю – інформаційну. Так, на телеканалі «1+1», що належить бізнес-імперії Коломойського, вийшло телевізійне розслідування, в якому відверто розповіли про усі реальні та нереальні «гріхи» нового очільника Одещини. Разом із паном Саакашвілі, під гарячу руку журналістів потрапив ще один представник пропрезидентської команди в парламенті – колишній журналіст, а нині нардеп Мустафа Найєм.

Ще один сигнал щодо посилення протистояння команди Президента й бізнесмена Ігоря Коломойського – це чутки про можливу відставку голови Івано-Франківської ОДА Олега Гончарука. Він тісно пов'язаний із інтересами підконтрольної олігарху групи «Приват» у даному регіоні. Як би там не було, якщо відставка відбудеться, такий крок Президента свідчитиме або про його рішучі наміри залишити ймовірних політичних конкурентів поза грою, або про його відданість задекларованому курсу на «деоліргахізацію».

Немає сумніву, що напередодні чергових місцевих виборів в Україні в боротьбі за владу буде використана уся наявна в українських політичних гравців артилерія: від адмінресурсу до брудних виборчих технологій. То що ж можуть протиставити одне одному Президент і група вітчизняних олігархів?

У списку ймовірних супротивників президентської команди – ціла низка представників великого бізнесу, які й надалі зберігають значний вплив на українську політику. Усі вони – власники телевізійних каналів або інших медійних ресурсів, мають своїх представників серед депутатського корпусу Верховної Ради, фінансують, очолюють чи входять до складу керівних органів політичних партій. Найближчим часом проти команди Петра Порошенка до бою стануть сили бізнесменів Дмитра Фірташа, Ріната Ахметова, Вадима Новинського і, можливо, Віктора Пінчука. Всі вони так чи інакше вже конфліктували із представниками нинішньої влади, а напередодні місцевих виборів спробують посилити свій тиск. Тож які інструменти і ресурс застосують представники великого бізнесу, аби нейтралізувати спроби пропрезидентської команди довести до кінця процес так званої «деолігархізації»?

  1. Медійний ресурс. На цьому рівні в кожного з представників великого бізнесу все гаразд. У групи бізнесмена Дмитра Фірташа є потужний ресурс у вигляді одного з найрейтинговіших всеукраїнських телеканалів – «Інтер». В Ігоря Коломойського – низка інформаційних ресурсів, і ще один гігант телевізійного медіа-ринку – телеканал «1+1». У Ріната Ахметова – це телеканал «Україна», у Віктора Пінчука – телеканали ІСТV та СТБ. У самого Петра Порошенка також є козир у рукаві – його «5 канал», який Президент відмовився продавати навіть пообіцявши позбутися власного бізнесу. Крім того, в разі чого, у розпорядженні Президента є лояльне Міністерство інформаційної політики, яке очолює його давній соратник Юрій Стець і яке може стати в нагоді у випадку особливо нахабних дій олігархів у медійному полі.

  2. Політичний ресурс. Не секрет, що кожен з олігархів контролює певну групу народних депутатів у парламенті, а деякі мають прямий вплив на цілі фракції. Крім того, напередодні позачергових парламентських виборів 2014 року особливо передбачливі з них «завели» своїх людей і до пропрезидентської фракції. Особливо серйозної шкоди фракції «Блоку Петра Порошенко», зважаючи на кількісний склад, у нинішньому парламенті можуть завдати соратники Ігоря Коломойського та Дмитра Фірташа. Так, у «БПП» нараховується 30-40 нардепів, які так чи інакше мають спільні бізнес-інтереси, або є близькими соратниками цих олігархів. Щоправда, на допомогу в голосуваннях пропрезидентській фракції можуть прийти товариші із депутатської групи «Воля народу», яку очолює близький до Президента нардеп і бізнесмен Ігор Єремеєв. Цей фактор також потрібно враховувати й у контексті переформатування коаліції.

  3. Виборчий ресурс. Безумовно, ноу-хау цього осіннього політичного сезону – запуск десятків політичних проектів під різними назвами. Міні-партії розпочали боротьбу за виборців у всіх регіонах країни. Ці новостворені політичні партії будуть забирати голоси на місцевому рівні в більш серйозних політичних гравців, але в будь-якому випадку, діятимуть в інтересах тих чи інших олігархічних груп. Так, у Дніпропетровську активізувала свою діяльність партія «Відродження», яку пов’язують з Ігорем Коломойським, в Ірпені поблизу Києва – політична сила «Нові обличчя», яка, скоріш за все, діятиме в інтересах групи Фірташа-Льовочкіна. Тож єдиним інструментом, який у Порошенка можуть протиставити в контексті боротьби з місцевими партійними проектами – це якомога вдаліше прописати «під себе» новий закон про місцеві вибори. Саме із пошуком оптимальної конфігурації такого закону експерти й пов’язують зволікання з його прийняттям.

Єдиним суттєвим аргументом Президента у війні з олігархами є підтримка політиків Заходу. Ще одним фактором, який перехилить шальки терезів у бік Гаранта, є демонстрація реальних змін та реформ у країні її громадянам. У поєднанні з грамотною інформаційною кампанією, в основі якої лежатиме меседж «рівні можливості для всіх, а не лише для обраних», президентська команда має всі шанси вийти переможцем у протистоянні з бізнес-монополіями та їхнім бажання впливати на українську політику. В іншому ж випадку, об’єднавши свої зусилля, представники великого бізнесу можуть серйозно дестабілізувати політичну ситуацію в країні – аж до проведення дострокових виборів Глави держави. Щоправда, таке об’єднання носитиме ситуативний характер в силу наявності значних протиріч та конфліктів між самими олігархами, тому навіть після умовної перемоги над спільним ворогом, вони знову перетворять українців на свідків чергової війни за переділ власності.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».