Гра в дефолт. Чи зможе Україна вибратися з боргів?

Система народного контрою «Слово і Діло» вирішила проаналізувати, які перспективи в України домовитися з головним кредитором та уникнути дефолту.

Після українських потрясінь на рубежі 2013-2014 років стан економіки країни та фінансового сектора виявився на межі краху. Де-факто Міжнародний Валютний Фонд став останнім і єдиним можливим для України кредитором, який допоміг уникнути дефолту. Через 21 рік співпраці України з МВФ нова програма кредитування має шанси стати наймасштабнішою як за обсягом наданих коштів, так і за складністю поставлених завдань перед українськими чиновниками. Сьогодні Україна опинилася перед вибором: структурні реформи або крах країни. Часу залишається все менше. Якщо уряд продовжить риторику за принципом «вороги України зривають відносини з МВФ», сценарій банкрутства стане неминучим вже в найближчі кілька місяців.

Торік прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк відкрито заявив: «Якщо нам не дають допомогу, то країна потрапляє в дуже погану ситуацію, яку називають дефолтом». Тоді Україна отримала допомоги на суму 9 млрд доларів. Минув час і вже в нинішньому 2015 році міністр фінансів України Наталія Яресько повідомила: «Україні потрібно більше грошей – допомоги МВФ недостатньо. Для нашої економіки потрібно більше».

У той же час колишній міністр фінансів США Лоуренс Саммерс попередив владу України про те, що вони повинні бути готові оголосити дефолт, якщо світові кредитори відмовляться від фінансування та реструктуризації боргу Києва.

У квітні міжнародне рейтингове агентство Fitch, а також Standart & Poor's _знизили довгостроковий кредитний рейтинг України в іноземній валюті до переддефолтного рівня – з «CCC» до «CC», тим самим відзначивши ймовірність дефолту в країні.

Боргове становище України досить заплутане. У нашої країни є державний і недержавний борг, борг зовнішній і внутрішній, борг, номінований в національній валюті (гривнях) і номінований у валюті іноземній (доларах, євро, юанях, рублях та ін.). Нарешті, крім боргів, що виникають у результаті отримання позик і кредитів, є ще борги, викликані неплатежами України за імпортними контрактами.

Загальний зовнішній борг України становив на кінець минулого року 69,8 млрд дол., з них 14,9% мають бути погашені Україною в 2015 році, ще 47,6% – в 2016-2019 рр. Середній термін для погашення боргу – 4,8 року.

Цього року Україна має виплатити в рамках обслуговування єврооблігацій більше 5 млрд дол., у тому числі 3 млрд дол. Росії, які РФ має право вимагати й достроково. Крім того, в 2015 році закінчується термін обігу єврооблігацій на 500 млн дол. (23 вересня) і на 600 млн євро (13 жовтня).

Ще одним тривожним сигналом стала заява Яценюка: «Україна не в змозі розрахуватися з кредитами, які взяв уряд часів Віктора Януковича. Мова йде про 40 млрд дол. Я повинен відверто сказати, що ми не можемо виплачувати ці кредити за рахунок того, щоб забирати соцвиплати, пенсії, зарплати. Вже нічого забирати».

У світлі того, що відбувається в Україні: наростаючого колапсу економіки, зростання цін, інфляції та тотальної зупинки виробництва, вихід тільки один – домовлятися з кредиторами та просити про додаткове фінансування.

11 березня 2015 Рада директорів Міжнародного валютного фонду схвалила програму Extended Fund Facility для України розраховану на 4 роки на загальну суму 17,5 млрд дол, але передбачив масштабне реформування України за європейськими стандартами.

Гроші Фонду будуть направлятися на погашення країною раніше взятих кредитів і поповнять золотовалютні резерви Нацбанку. Кредит МВФ також відкриє Україні двері для залучення міжнародної допомоги на загальну суму близько 40 млрд дол.

Перший транш 5 млрд доларів в рамках схваленої МВФ програми розширеного фінансування EFF на загальну суму 17,5 млрд надійшов в Україну в березні. У червні країна очікує вердикту МВФ в питанні реструктуризації та другого траншу.

Разом з очікуванням вердикту МВФ, все глобальнішими стають ризики України оголосити банкрутство. Як показує практика, програми таких масштабів далеко не завжди виконувалися до кінця. Серед основних причин: популізм влади, бюрократія і опір великих фінансово-промислових груп. Ці фактори й для нашої країни не стали винятком. Україна фактично в глухому куті.

Наприкінці квітня постійний представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв заявив про те, що Європа стурбована і хоче знати, куди Україна витрачає гроші.

У свою чергу, депутат Борислав Береза розкритикував дії уряду. «Іноземні партнери просто бояться надавати фінансові кошти, так як вони можуть бути розкрадені Кабміном. Як і всі ті кошти, що були виділені раніше», – підкреслив депутат.

Директор аналітичного центру «Експертна рада» Іскандер Хісамов говорить про те, що уряд проводить імітацію реформ.

«Потрібно дати комплекс рішень, поставити певні завдання, а не просто говорити, що в 2016 році жити стане краще. На жодні реформи це не тягне, а тягне на судомні рухи для того, щоб швидко отримати гроші», – вважає політолог.

В результаті, днями міністр фінансів Наталія Яресько зізналася: «В України не так багато часу, а досягти угоди з кредиторами поки що не вдалося. Переговори йдуть набагато складніше, ніж очікувалося».

Виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко пояснює, що одна з головних вимог меморандуму МВФ, де прописані умови отримання нашою країною кредиту, – це реальна боротьба з корупцією.

«Логіка МВФ зрозуміла: спробуйте знизити рівень корупції і тоді доведеться не так сильно затягувати паски, економити. Риторика дуже жорстка, навіть у Болгарії та Румунії, де теж була корумпована економіка, не говорилося стільки про боротьбу з корупцією, як у випадку з Україною. В даному випадку, Україна змушена прийняти і виконувати вимоги МВФ, а МВФ змушений змиритися з тим, що гроші таки доведеться виділяти й далі, тому що в разі дефолту протягом довгого часу борги не будуть оплачуватися взагалі. Вибору немає. Крім того, частину боргу вони повинні будуть списати», – пояснює Устенко.

Як вважає економіст, реструктуризація боргів – це теж дефолт, тільки технічний, який закриє всі зовнішні ринки до моменту, поки Україна не зможе бути платоспроможною.

За прогнозами аналітика, до червня МВФ не озвучить рішення про те, чи давати Україні наступний транш, а питання дефолту буде підніматися. «Зараз мова йде про те, що пропонує кредиторам Мінфін – це знизити відсоток, який ми платимо за євробондами, збільшити термін обігу цих бондів і зменшити тіло кредиту, та чи приймуть це в МВФ», – аналізує Устенко.

Більшість економістів сходяться в одному: реструктуризація необхідна, вона може бути «м'якою» та «жорсткою». У першому випадку виплату боргу може бути відтерміновано на кілька років, а ставка за паперами знижена з сьогоднішніх середніх 8% до 5-6%.

Директор економічних програм Василь Юрчишин наполягає, що Україна не повинна сподіватися на поступки МВФ, а про списання боргів взагалі не може бути й мови. Тому потрібно приймати умови гри й погоджуватися на «м'яку реструктуризацію», наполягає Юрчишин.

Згідно з підрахунками, проведеними аналітиками газети Financial Times з використанням методики самого МВФ, суверенний борг України на кінець 2015 року може скласти 90% від ВВП. При цьому газета зазначає, що МВФ, як правило, оцінює такий рівень заборгованості як неприйнятний.

На міжнародній арені Україна де-факто сприймається як держава-банкрут. Грошей взяти ніде. Головне питання для МВФ полягає лише в тому, чи надавати черговий транш кредиту, чи погодитися на реструктуризацію або, нарешті, припинити реанімацію невиліковної української економіки.

Експерт фінансових ринків, начальник департаменту фінансових досліджень компанії GfK Ukraine Дмитро Яблоновський вважає, що надії на компроміс між Україною і МВФ все ж є, бо кредиторам не потрібен дефолт в Україні.

«Зрозуміло, що кредитори не погодяться пробачити частину боргу, але зовнішні кредитори не зацікавлені в дефолті України, тому що в такому разі Україна і зовсім не поверне нічого, що брала в борг», – аргументує Яблоновський.

Вже зараз зрозуміло, що нинішній український уряд лише переносить терміни погашення боргів на більш віддалений період в надії знайти рішення проблеми «коли-небудь потім».

Глава Комітету економістів України Андрій Новак вважає, що уряд покладає дуже великі надії на МВФ, але МВФ – це не рятувальне коло, та й кредит – це не подарунок, а борг, який потрібно віддавати.

«Чиновникам слід було б зайнятися прикриттям офшорних схем, це дало б країні набагато більше, ніж усі кредити МВФ разом узяті. Це тотальна кредитна залежність. Україна потім повинна віддати ці борги, а кредити, які ми отримуємо, занадто дорого коштують в обслуговуванні. По-перше, якими будуть відсотки? По-друге, на обслуговування держборгу направляють бюджетні ресурси. Ситуація полягає в тому, що чиновники позичають гроші під держгарантії, щоб утриматися при владі, а віддають кредитні кошти – за рахунок простих українців, шляхом скорочення соціальних виплат», – переконаний Новак.

Факти дійсно більш ніж красномовні: борги віддаються з Бюджету, а Держбюджет становить, як відомо, приблизно третину від ВВП. Зрозуміло, що це нереальні показники, які вельми сумнівно будуть досягнуті в 2015-2016 роках при збереженні нинішньої економічної політики та імітації реформ. Так що час починати думати не про те, як отримати кредит, а чим віддавати борги.

Поки ж Президент України продовжує закликати інвесторів вкладати гроші в Україну, запевняючи, що Україна є одним з найперспективніших місць для інвестицій і з усією наданою йому відповідальністю обіцяє забезпечити економічне зростання в Україні в 2016 році.

Підводячи підсумки, хочеться сказати, що кожна сторона має в цій грі свій інтерес. МВФ буде знову намагатися «дотиснути» Київ, вимагаючи від нього бажаних реформ у дусі «вашингтонського консенсусу», а Київ – розповідати про успішні переговори, демонструючи іншим потенційним кредиторам, що українська економіка не настільки безнадійна.

Марина Шевченко, спеціально для «Слово і Діло»