Журнал «Новое Время» (№14 від 17.04.2015) попросив експертів оцінити роботу кожного з міністрів українського уряду. На підставі опитування був складений рейтинг: ТОП-5 чиновників-реформаторів, які орієнтовані на реформи, і ТОП-5 чиновників-консерваторів, які про реформи тільки говорять.
Таким чином, до п'ятірки реформаторів потрапили: міністр економіки Айварас Абромавичус, міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, міністр фінансів Наталія Яресько, глава МОЗ Олександр Квіташвілі і міністр аграрної політики Олексій Павленко. У той же час їх противниками виявилися: прем'єр Арсеній Яценюк, міністр енергетики Володимир Демчишин, міністр інформаційної політики Юрій Стець, глава Мінспорту Ігор Жданов та міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко.
Цікаво, але експертні оцінки діяльності українського Кабінету міністрів фактично збігаються з рівнем політичної відповідальності зазначених чиновників. Так, наприклад, якщо взяти п'ятірку реформаторів, то середній рівень їхньої відповідальності складе 29%, а рівень політичної безвідповідальності всього 7%. Чого не можна сказати про п'ятірку консерваторів. Тут ситуація більш критична: абсолютна більшість обіцянок знаходиться в процесі виконання, а середній рівень безвідповідальності близько 9%. У той час, як рівень відповідальності у консерваторів значно менший, ніж у реформаторів – трохи більше 17%.
Міністра економіки Айвараса Абромавичуса експерти визнали найбільш успішним реформатором в українському уряді. Правда, таку оцінку чиновник заслужив скоріше не за проведення наболілих реформ, а за швидке вирішення питань дерегуляції та кадрової політики. Зокрема, Абромавичус зміг виконати свою обіцянку і скасувати обов'язковий карантинний сертифікат. Крім того, в питаннях дерегуляції глава Міністерства економічного розвитку зупинятися не збирається: 18 березня 2015 року Кабінет міністрів України прийняв план дерегуляції, розроблений відомством. Що ж стосується кадрової політики, то ще на початку нового року міністр економіки підписав документ, який скорочує штат очолюваного ним міністерства більш ніж на 50%.
На другому місці в рейтингу реформаторів – міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. В запасі його досягнень 16 обіцянок, з яких йому вдалося виконати поки тільки три. Незважаючи на невисокий рівень політичної відповідальності (14%), чиновнику вдалося провести головне – реорганізувати структуру управління персоналом Міністерства інфраструктури України. Таким чином, загальна чисельність персоналу скоротилася на 50 осіб і ліквідувалися дублюючі функціональні обов'язки.
Замикає трійку перетворювачів країни міністр фінансів Наталія Яресько. Раніше, «Слово і Діло» вже нарекло Яресько «майже відмінницею уряду». За свою коротку політичну кар'єру чиновниця встигла дати 7 обіцянок і змогла виконати практично все. Винятком стала обіцянка внести в парламент в озвучені терміни проект Державного бюджету на 2015 рік. Найголовніша обіцянка Яресько ще в процесі виконання: міністр фінансів гарантувала реструктуризацію державного боргу України.
4 і 5 місця в ТОП-5 чиновників-реформаторів зайняли Олександр Квіташвілі і Олексій Павленко. В процесі своєї роботи міністр охорони здоров'я встиг дати 17 обіцянок і виконати 4 з них. Найбільшим досягненням можна вважати відмову МОЗ від величезної корупційної схеми – тендерів на закупівлі ліків. Що ж стосується Павленка, то його робота в Кабміні ознаменувалася дерегуляцією: міністр АПК відразу ж зайнявся питаннями скорочення податків, кількості контрольних служб та спрощенням різних процедур.
У ТОП-5 консерваторів українського уряду не все так райдужно. «Дно» очолює прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. За час останнього прем'єрства він встиг дати 62 обіцянки і виконати тільки 15 з них. Так, серед провалених обіцянок є і стабілізація гривні, і радикальна реформа єдиного соціального внеску, і навіть житлові модулі для АТО. Здавалося б, саме прем'єр повинен був орієнтувати весь Кабінет міністрів на проведення конструктивних і масштабних реформ, але поки своїм прикладом він показує тільки зворотне. Ймовірно, саме з цим і пов'язане жахливе падіння рейтингів його політичної сили «Народний фронт» (згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, у жовтні за «НФ» проголосували 22,1%, а в березні готові повторити свій вибір тільки 6,6%).
Передостаннє місце займає міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин. На другому місці знизу чиновник опинився хоча б через те, що досі не виконав ключових завдань: скорочення роздутого штату Міністерства, плану приватизації, реорганізації та ліквідації шахт. Втім, у міністра є безліч і інших серйозних промахів, пов'язаних із закупівлею газу та боротьбою за «Укрнафту».
У трійці реформаторських аутсайдерів і глава загадкового Міністерства інформаційної політики Юрій Стець. З дня свого призначення на посаду – 2 грудня 2014 року – Стець встиг дати 13 обіцянок і жодної не виконав. Натомість, провалив дві з них: не запустив іншомовний канал Ukrainian Tomorrow і продовжує працювати в Києві, а не в Слов'янську.
На межі консерватизму в Кабміні перебувають міністр молоді та спорту Ігор Жданов та міністр екології Ігор Шевченко. Перший, незважаючи на рівень політичної відповідальності в 36%, по суті, отримав своє місце в рейтингу через одну ключову проблему: Жданов не займається реформами. Серед виконаних ним обіцянок тільки ті, що стосуються опублікування інформації щодо використання бюджетних коштів, але жодної щодо зміни кадрової політики або боротьби з корупцією шляхом аудиту підконтрольних підприємств. Що ж стосується міністра екології, то все, що встиг Ігор Шевченко практично за півроку роботи в уряді – почати громадські обговорення законопроекту «Про оцінку впливу на навколишнє середовище». З таким «плідним» підходом до роботи про реформування Міністерства екології та природних ресурсів говорити і зовсім не доводиться, тому міністр екології замикає п'ятірку рейтингу чиновників-консерваторів.
Висновок напрошується сам: консерватори не просто гальмують проведення реформ, а ще й мають стару звичку обіцяти і не робити, в той час як реформатори навпаки – підтверджують свої слова діями.
Анастасія Соснова, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»