В українській політиці канцелярія Глави держави завжди була і залишається найбільш непублічною структурою в питаннях прийняття політичних рішень. Нинішня Адміністрація Президента під головуванням Бориса Ложкіна не стала виключенням. Наразі чиновники АП – «найощадливіші» на обіцянки серед усієї реформаторської команди Президента. Вже у червні Петро Порошенко разом зі своїми підлеглими звітуватиме про досягнення та невдачі першого року президентства.
Одразу після свого призначення минулого року Ложкін зауважував, що він йде на посаду глави АП перш за все, як ефективний менеджер. Втім, оцінити успіхи очільника АП вкрай важко: система народного контролю «Слово і Діло» зафіксувала занадто малу кількість обіцянок пана Ложкіна за останній рік – всього дві. Все б нічого, але експерти переконані: участь пана Ложкіна в політичних процесах не обмежується ефективним управлінням Адміністрацією Президента. Його роль значно відповідальніша: по-перше, глава АП відповідає за пошук кадрів для призначень по всій президентській вертикалі, окрім силовиків; по-друге, пан Ложкін, фактично, керує медійною складовою формування іміджу Президента як всередині країни, так і за її межами. Наразі головна мета цих двох складових – забезпечення перемоги пропрезидентської команди на місцевих виборах наприкінці 2015 року.
Свідченням участі пана Ложкіна у значно серйозніших процесах політичної боротьби може бути нещодавнє призначення головою Дніпропетровської ОДА його соратника і бізнес-партнера – Валентина Резніченка. Останній із 1995 року протягом тривалого часу працював на чільних позиціях в «Українському Медіа Холдингу», який був основним медіа-активом пана Ложкіна. Резніченко очолив Дніпропетровську ОДА одразу після скандальної відставки Ігоря Коломойського в результаті протистояння довкола «Укранафти». Бізнес-соратники з команди Ложкіна вкотре рятують кадрову політику Президента: ще в лютому 2015 року Валентин Резніченко був призначений головою Запорізької ОДА після того, як область 4 місяці залишалася без губернатора, а вже наприкінці березня – його швидко «перекинули» на іншу проблемну ділянку – керувати сусідньою Дніпропетровською областю. «Призначення Резніченка пояснюється дуже просто – він вже був на той момент губернатором, але він при цьому родом з Дніпропетровська, а Президент вважає, що, як правило, губернатор повинен бути місцевим. Тим більше, що Резніченко досить недовго, але ефективно керував непростою Запорізькою областю з різними групами впливу. І жодної критики його роботи не було», – без особливих ускладнень пояснив такі неоднозначні кадрові призначення пан Ложкін в одному зі своїх інтерв’ю.
Ще одна цікава особливість – говорячи про боротьбу із олігархами, Борис Ложкін завзято захищає право на володіння свого шефа його «медійним дітищем» – «5-м каналом». «З приводу бізнесу Порошенка: його Петро Олексійович продає, і я впевнений, що продасть. Після продажу бізнесу, яким він після обрання президентом не керує, Порошенко стане просто багатою або дуже багатою людиною. А що стосується медіа, то не треба перебільшувати значення «5 каналу» в українському медіа-ландшафті. Навіть якщо «5 канал» не буде проданий, то я б не порівнював його з впливом, скажімо, групи «1+1», групи «Інтер» або навіть з каналом «Україна», – пояснив голова Адміністрації Президента. Тому не дивно, що напередодні місцевих виборів ані Президент, ані його команда, навіть у думках собі не уявляють, як можна продати такий медійний актив. Ще минулого року експерти натякали, що пан Ложкін безпосередньо буде керувати усією медійною кампанією Президента і його команди під час усіх майбутніх виборів. «Роль Ложкіна така: він буде медіа-менеджером президента, АП – медіа-сервісом, через який проходитимуть усі медійні потоки. Тим більше, що на нинішньому етапі Порошенко може взяти під контроль ЗМІ, як соціальний інститут», – раніше зазначав політолог Вадим Карасьов. В свою чергу, в коментарі «Слову і Ділу» політолог Олександра Решмеділова наголошує, що після року на своїй посаді, значних успіхів у діяльності нинішнього глави Адміністрації помічено так і не було. «Саме особистість Бориса Ложкіна на посаді очільника АП – це яскравий приклад того, що в Україні так і не відбулася антиолігархічна революція. Основні важелі впливу, як і раніше, залишилися в руках все тих же олігархів. Ложкін відмінно почував себе при всіх попередніх президентах і відмінно вписався у команду Порошенка», – зазначає експерт.
Поки що одним з найефективнішим та активних з-поміж усіх чиновників в апараті Президента є заступник голови АП Дмитро Шимків. Із 20 обіцянок, даних на посаді за останній рік, 13 було виконано, ще 5 – знаходяться у процесі виконання, і лише 2 – провалено. Серед головних досягнень – створення і налагодження діяльності Національної Ради реформ, оптимізація апарату Адміністрації Президента та запровадження системи електронного документообігу. В листопаді минулого року пан Шимків повідомив, що кількість персоналу АП було скорочено на 26,9% – з 579 до 423 працівників, а зарплати чиновникам були суттєво зменшені. Щоправда, досягнені результати сам Дмитро Шимків оцінює неоднозначно. Так, система електронного документообігу дійсно запрацювала між департаментами АП з лютого цього року, проте налагодити даний процес із іншими органами влади – поки що не вдається. «Ніякого електронного документообігу між Кабміном та АП немає. Процес електронної взаємодії почався ще із Остапом Семераком і нам дійсно вдалося пілотувати отримання матеріалів Урядових комітетів за допомогою СЕВ (системи електронної взаємодії). Це був прорив – ми отримували електронні версії (TIFF format) в середньому на 2 години швидше, ніж паперові документи. Планувався перехід на новий рівень, але СЕВ вимкнули за відсутністю коштів і електронна взаємодія закінчилася. Наразі СЕВ далі не працює. А все, що робить КМУ останні два тижні – це публікація матеріалів, які готуються для Урядових комітетів на певному сайті, куди заходить працівник АПУ та скачує матеріали», – зазначив пан Шимків на своїй сторінці в Facebook, коментуючи відсутність прогресу у впровадженні електронного документообігу між органами влади на найвищому рівні.
Сумнівними можна назвати й результати діяльності ще одного заступника глави АП Валерія Чалого, який відповідає за стратегію розвитку зовнішньополітичного блоку апарату Президента. Виконанням якихось суттєвих обіцянок пан Чалий так і не запам’ятався, а от майбутні результати травневого саміту «Східного партнерства» у Ризі експерти вже окреслили як фактичний провал політики АП з приводу перемовин щодо скасування безвізового режиму із країнами ЄС. «У зв’язку з цим вже з'явилася інформація про відставку пана Чалого. Можливий варіант – Костянтин Єлісєєв. Його хоч і асоціюють з кадрами Януковича, але це, схоже, не сильно бентежить Президента. Костянтин Єлісєєв на сьогоднішній день є представником України при Європейському Союзі, тому в плані компетентності легко може замінити Валерія Чалого на посаді заступника керівника Адміністрації Президента», – прогнозує Олександра Решмеділова. На її думку, після Ризького саміту, Валерія Чалого чекає не менш відповідальне призначення послом України в США.
Важко перелічити значні успіхи й серед інших заступників глави АП. Так, поки що єдиною виконаною обіцянкою заступника глави АП Олексія Філатова є підготовка законопроекту «Про забезпечення права на справедливий суд», який у лютому цього року був ухвалений Верховною Радою. Закон є першим кроком на шляху до судової реформи та спрямований на спрощення доступу громадян до правосуддя, запроваджує прозорі конкурсні процедури добору суддів, передбачає посилення відповідальності суддів та антикорупційні механізми для очищення суддівського корпусу. Решта 5 обіцянок пана Філатова – знаходяться на стадії виконання: на черзі реформа адвокатури і прокуратури, а також реформування Вищої кваліфікаційної комісії.
Поки що експерти констатують вкрай низьку якість та повільний темп реформ, які намагаються впроваджувати в Адміністрації Президента. І якщо Президент ще сяк-так може дистанціюватися від провалів та скандалів його фракції у парламенті, то логічно пояснити виборцям неспроможність своїх підлеглих до ефективного втілення обіцяних змін в країні – вже буде не так просто. А це – стовідсотковий удар по іміджу та електоральній підтримці на майбутніх виборах. «Ефекту ні для країни, ні для Президента від роботи зазначених чиновників не відчувається. Тому, швидше за все, Петру Олексійовичу слід задуматися про доцільність перебування цих людей у його команді. Можливо, напередодні року президентства варто задуматися про рокіровку, заміну випадкових людей і підшукати когось більш компетентного», – зазначає пані Решмеділова.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»