Реформа державної служби: професійні чиновники замість політичних квот в управлінні державою

Вже невдовзі в Україні має кардинально змінитися підхід до ведення державної служби. Щоправда, процес реформування управлінського апарату чиновників триває вкрай кволо. На минулому тижні народним депутатам так і не вистачило необхідної кількості голосів, аби розпочати розгляд урядового законопроекту №2490 «Про державну службу», який передбачає реформу державної служби.

«Те, що цей законопроект не набирає достатньої кількості голосів – це опір держслужби до реформування. Теж саме ми бачили під час розгляду законопроекту про реформування органів прокуратури», – заявив голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк під час пленарного засідання парламенту.

Це вже не вперше, коли парламентарі уникають відповідальності за проведення реформи інституту державного управління. Новий закон про держслужбу був прийнятий у 2012 році, проте досі не набрав чинності. Держслужбовці продовжують працювати за старим законом, ухваленим у 1993-му році. Вже кілька разів поспіль народні депутати вносили зміни, якими відтерміновують початок роботи держслужбовців за новим законом. Востаннє нардепи внесли зміни в документ у грудні 2014 року, і згідно з ними документ набере чинності з 1 січня 2016 року. Головний аргумент на користь перманентного відкладання реформи – відсутність коштів для підняття зарплат чиновникам, необхідність чого була прописана у законі. Мовляв, зараз держава економить на всьому, тож чиновники можуть потерпіти.

Останній законопроект №2490 може нарешті переламати традицію постійного відкладання реформи державної служби. Документ має всі шанси бути ухваленим саме тому, що ним також передбачається інші підходи до формування окладів чиновників, гроші на які можуть дати західні партнери. Зокрема, як сказано в пояснювальній записці до законопроекту, документ розроблено на виконання розпоряджень Кабміну щодо виконання вимог документів «Про підписання Угоди про фінансування (Контракт для України з розбудови держави)» та про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Тож, вперше в історії держави, окрім фінансування з держбюджету, кошти під законодавчі зміни у разі їх прийняття Верховною Радою будуть додатково надані з-за кордону.

Що стосується самого закону, то в ньому йдеться про 3 суттєві нововведення.

  1. Вперше відбудеться розділення адміністративних і політичних посад. Згідно з документом, на міністерському рівні й на рівні управлінь будуть впроваджені посади державних секретарів. Згідно із задумом, державна служба має стати професійною діяльністю, виконувати доручення з розробки тих чи інших нормативних актів мають професіонали, тоді як посади міністрів обійматимуть за політичними ознаками для визначення вектору розвитку тієї чи іншої галузі та проведення реформ. Такий підхід має забезпечити професійність, системність та унеможливити політичний вплив на чиновників. Відтепер міністр за квотою якоїсь із політичних партій не зможе призначити на всі ключові посади в міністерствах своїх соратників, звільнивши перед цим представників попередньої команди. Дане нововведення також сприятиме просуванню по державній службі і зменшить корупційні ризики, пов’язані зі швидкоплинністю перебування на посаді. Тобто, після вступу закону в силу, родичам, кумам, коханкам, спонсорам отримати впливову посаду і використати ранг держслужбовця на свою користь буде вже не так просто…

  2. Запроваджуються відкриті конкурси на всі чиновницькі посади. Це ще одна перепона непрофесійним та корупційним тенденціям в державному управлінні. Для цього буде створена конкурсна комісія, що формуватиметься з представників Президента, парламенту, громадських та експертних організацій. Відбір буде проводитись на конкурсній основі, а сама комісія пропонуватиме на ту чи іншу посаду одразу кілька кандидатур, які вже призначатимуться відповідно Президентом чи прем’єром.

  3. Збільшення зарплат чиновникам шляхом гарантованої ставки окладу. Нині в структурі окладу держслужбовця заробітна плата складає близько 30%, тоді як решта 70% – це різноманітні премії та надбавки. У той же час, середня зарплата чиновника в Україні не перевищує близько 3000 гривень, тоді як надбавки, премії та інші виплати отримують далеко не всі, а рівень цих доплат суттєво відрізняється. Такий підхід породжує додаткові корупційні стимули, а також значно підвищує суб’єктивний фактор щодо формування грошових винагород держслужбовців у відносинах між начальником та підлеглими. Зрештою, рівень окладу вищого чиновницького корпусу, згідно із новим законопроектом, становитиме близько 15 мінімальних зарплат.

У питанні реформування державної служби найголовніше нині – уникнути помилкового популістичного підходу, за яким сьогоднішня влада намагається подати скорочення зарплат та чиновницького апарату, як безумовно позитивний крок. Вочевидь, для того, щоб визначити необхідний рівень скорочення кількості чиновників, треба провести моніторинг на ефективність виконання їхніх функцій. Наступним кроком має стати переатестація та визначення оптимальної кількості чиновників для виконання тих чи інших завдань. Паралельно з цим необхідно суттєво підвищити заробітну плату тим професіоналам, які дійсно готові будувати кар’єру ефективного державного менеджера.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».