Розповідають одне, а роблять інше. Як насправді йдуть справи з системою перепусток в зону АТО?

Ті, хто мають рідних в Луганській і Донецькій областях, скаржаться: проблеми з оформленням документів – не лише в тих, кому потрібно виїхати із зони АТО, але й у тих, кому потрібно туди потрапити.

Пройти сотні перепон, аби потрапити на малу батьківщину, доводиться тепер уродженцям окупованої частини Донбасу. Ті, хто мають рідних в Луганській і Донецькій областях, скаржаться: проблеми з оформленням документів – не лише в тих, кому потрібно виїхати із зони АТО, але й у тих, кому потрібно туди потрапити.

На папері нова пропускна система в зону АТО повноцінно діє з 25 березня. Влада обіцяла: після того, як вона запрацює, схема отримання дозволів буде спрощена, від корупції не залишиться й сліду, та й підробляти перепустки нарешті припинять.

По суті, змінився метод подачі документів. Якщо раніше необхідно було зібрати пакет документів і відстояти величезну чергу в пункті прийому, які розташовувалися в декількох містах, або ж надіслати поштою, тепер таку процедуру в теорії стало можливо провести через Інтернет. Зі стандартного пакету документів необхідно зняти скан-копії або зробити цифрові фотографії і відправити на одну з електронних адрес потрібного сектора в зоні АТО. На обробку такого запиту СБУ відводить собі 10 днів. Перепустка видається на рік.

Водночас, далеко не всі відчувають обіцяний комфорт на собі. «Мало того, що електронна система працює лише для вузького кола людей, зробити паперову перепустку – ще складніше. Часом люди чекають місяць-два вже після подачі документів. Крім того, за перепустку потрібно заплатити до півтисячі гривень», – стверджує уродженка Луганська Олена Яковлєва.

Дійсно, все має непоганий вигляд лише в теорії. На ділі ж, при оформленні електронної версії «дозволів для фізичних осіб» виникає багато проблем.

Проблема №1. Брак технічних можливостей. Простіше кажучи – недолуга робота Інтернету. Стабільне покриття є далеко не у всіх містах Донецької та Луганської областей. Що вже говорити про села. До того ж, люди часто скаржаться на недоступність електронних контактів і телефонів, заявлених у штабі АТО. Інша проблема – зміна електронних адрес для подання документів, через які багато листів залишилися без відповіді. Втім, Лубківський запевняє, що це питання активно вирішується. Що ж, ми звикли до обіцянок, от тільки побут від них комфортнішим не стає.

Проблема №2. Корупція. А що ви думали? У нас навіть електронна система – не панацея від чорного заробітку охочих збагатитися. На блокпостах люди часто-густо отримують відмову. Причини таких рішень ніхто не пояснює. Вони б залишалися на совісті тих, хто може спекулювати і навіть займатися здирництвом в обмін на в'їзд-виїзд з зони АТО, от тільки одне питання: що скаже їхнє керівництво? Заради справедливості варто відзначити: поодинокі випадки припинення такої діяльності все-таки зустрічаються. Нещодавно перший заступник глави СБУ Василь Грицак повідомив про затримання співробітника Служби. Його звинуватили в організації процесу продажу перепусток через лінію розмежування.

Проблема №3. Підробки. Саме через проблеми підроблення пропускних документів було прийнято рішення про впровадження електронної системи. Але й вона не змогла захистити силовиків від підроблення документів. Так, тільки за добу в контрольному пункті пропуску «Георгіївка» на лінії розмежування прикордонники виявили 7 підроблених дозволів на в'їзд, які намагалися використовувати жителі Донецької області.

Менше з тим, комусь електронна система видачі перепусток життя все-таки спростила. Сьогодні, 29 квітня, речник СБУ Олена Гітлянська заявила, що з початку впровадження системи перепусток через лінію розмежування у зону проведення АТО видали понад 253 тис. перепусток, а до електронного реєстру внесли 160 тис. заяв на видачу дозволу.

Вона ж зазначила, що упродовж доби в середньому надходить близько півтисячі звернень на отримання перепусток, а видається – 342.

Варіантів зміни ситуації кілька: в оптимістичному сценарії бойові дії закінчаться і пропускна система помре через непотрібність, у песимістичному – українцям і далі доведеться страждати не тільки від факту військових дій на Сході, а й від неможливості регулярно відвідувати своїх близьких, які (через поважний вік або з інших причин) можуть бути просто заручниками ситуації.

Анастасія Соснова, спеціально для «Слово і Діло»