Без перспективи: чи можливі прозорі призначення в українській авіації?

Попри всі заяви міністра інфраструктури, Україні, схоже, ще довго доведеться чекати справді об'єктивних конкурсів на посади керівників українських летовищ

Одним із пріоритетів своєї роботи після призначення міністром інфраструктури України Андрій Пивоварський назвав аудит стратегічних підприємств галузі та проведення відкритого конкурсу на посади їхніх керівників. Першими під пильною увагою чиновників Міністерства опинилися аеропорти «Бориспіль» та «Львів», а також «Укрзалізниця». «Основне завдання на сьогодні – удосконалення корпоративного управління на всіх підприємствах, що що входять у сферу управління Міністерства», – заявив наприкінці грудня тоді ще новопризначений міністр.

Однак, як показав час, не те що призначити ефективне керівництво, а й навіть провести відповідні конкурси, Міністерству інфраструктури виявилося не під силу. Першим каменем спотикання став судовий позов екс-топ-менеджера «Аеросвіту» Кирила Звонарьова, котрий оскаржив саму процедуру проведення конкурсу після того, як його кандидатура була відсіяна на одному з перших етапів конкурсу на посаду директора аеропорту «Бориспіль». Цікаво, що позов був поданий у Дніпропетровський адміністративний суд, який не став зволікати і виніс ухвалу про припинення конкурсу.

Виходить, будь-яке рішення конкурсної комісії може оскаржити кожен з учасників відбору, а це значить, що судова тяганина може тривати роками. А надто – коли за посади борються особи, близькі до олігархічних кіл. Так, після завершення роботи в «Аеросвіті», Звонарьов був заступником гендиректора «Фінавіа» (яку знову ж таки пов'язують із групою «Приват»), а потім навіть обіймав посаду в. о. замдиректора з економіки та фінансів столичного аеропорту «Бориспіль». І от на шляху стрімкого кар'єрного росту Звонарьова раптом опинився новий міністр інфраструктури зі своєю ініціативою щодо конкурсного відбору керівників ключових транспортних підприємств.

Наразі Мінінфраструктури продовжує судитися зі Звонарьовим та навіть подало апеляцію на ухвалу суду, однак за фактом ініційований з великим розголосом конкурс на заміщення директорів «Борисполя», аеропорту «Львів» та «Укрзалізниці» припинений. Його провал експерти вже охрестили ознакою непрофесійності керівництва Міністерства.

Щодо конкурсу навколо львівського летовища, то тут історія не менш цікава. Дмитро Шинкарук, якого в Мінінфраструктри призначили виконувачем обов'язків директора аеропорту «Львів», був одним із фіналістів конкурсного відбору. «Він пройшов усі етапи відбору, окрім подання його кандидатури на Комітет з призначень, оскільки конкурс був заблокований ухвалою Дніпропетровського адміністративного суду», – відповіли «Слову і Ділу» в міністерстві. Конкурсна комісія охарактеризувала його як досвідченого управлінця, спеціаліста «із маркетингу, стратегічного планування та кризового управління».

Все було б добре, якби не одне «але»: свій досвід Шинкарук здобував... знову ж таки в авіакомпаніях, що лежать у сферах впливу групи «Приват». Так, журналісти порталу «Avianews» стверджують, що він у різні часи обіймав керівні посади в авіакомпаніях «МАУ» та «Харківські авіалінії». Перша сьогодні є провідним національним перевізником, друга – визнана банкрутом. У виданні нагадують, що свого часу призначення головою Державіаслужби одного з колишніх топ-менеджерів «МАУ» Дениса Антонюка призвело до виникнення конфлікту між службою і Міністерством, що заблокувало видачу маршрутів українським авіаперевізникам. Чи доцільно проводити паралелі між цими персонами – покаже час.

Крім того, досі нез'ясована й роль львівського міського голови Андрія Садового, з яким у Мінінфраструктури начебто погодили кандидатуру Шинкарука.

Загалом же, ситуація з проведенням конкурсного відбору керівників зазначених підприємств на сьогодні далека від вирішення. На початку лютого Кабмін пішов назустріч Пивоварському та прийняв поправки до власної постанови, якими затвердив новий порядок конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки. Це означає, що незважаючи на рішення суду, будуть проведені нові конкурси. Але ж і їхні результати можуть бути оскаржені у суді. І знову ключові транспортні підприємства потрапляють у водоворіт боротьби олігархічних інтересів.

В самому Міністерстві це розуміють і вже навіть думають про те, щоб відмовитися від ідеї конкурсу взагалі. «Особисто я – прибічник сингапурсько-грузинського сценарію: узгоджена програма, негайне призначення керівництва, персональна відповідальність. Не впорався – на вихід» – заявив нещодавно журналістам заступник міністра інфраструктури Володимир Омелян. Тим більше, що прецедент уже створено: як повідомили «Слову і Ділу» в прес-службі відомства, долю керівництва «Укрзалізниці» все-таки вирішуватиме не конкурсна комісія, а Кабінет міністрів. «Акти законодавства не містять визначення «Укрзалізниці» як суб’єкта господарювання державного сектору економіки», – пояснюють там. Але це не виключає того, що така ж доля спіткатиме й українські аеропорти.

Принаймні зараз таке рішення видається найбільш реальним: перед Мінінфраструктури стоїть вибір – або залишати повітряні ворота країни під керівництвом вічних «в. о.», або взяти на себе відповідальність за призначення ефективних менеджерів, не перекладаючи її на совість численних експертних організацій – нехай і з бездоганною репутацією.

Аліна Костюченко, спеціально для «Слово і Діло».

***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.