Скільки Україна винна своїм кредиторам або Які ризики приховує в собі процес реструктуризації

Не домовившись про реструктуризацію, Україна в подальшому на довгі роки може забути про отримання будь-якої кредитної допомоги від іноземних фондів та країн

Нещодавно український уряд разом із Міжнародним валютним фондом потрапив у скрутну ситуацію. Виділивши перший транш у 5 мільярдів доларів і пообіцявши продовжити подальше кредитування української економіки, МВФ ускладнив перемовини представників вітчизняного Мінфіну з іншими кредиторами щодо реструктуризації українських боргів.

Для розуміння: і обслуговування, і саме тіло кредиту в 2015 році обійдеться українській економіці в кругленьку суму. Мова йде про 35 мільярдів гривень обслуговування та про 123,5 мільярдів гривень – для погашення боргових зобов’язань. Разом – 158 мільярдів 651 мільйон гривень, або близько 7,2 мільярдів доларів за нинішнім курсом. Ключове завдання уряду на даний момент – знизити відсоток обслуговування боргів та домовитися про часткове списання тіла боргу. І це тільки початок, адже подібні перемовини продовжаться і в 2016-му, і в 2017-му, і, можливо, в наступні роки. За прогнозами експертів, навіть у разі поступового оздоровлення вітчизняної економіки, Україні доведеться віддавати значні суми за попередніми боргами наступні 10-15 років. Крім того, одночасно уряд планує знизити до 2020 року розмір гарантованого державою боргу до 71% ВВП, адже нині він перевищує 95% ВВП.

Наразі в Мінфіні навіть не розглядають ситуацію, за якої не вдасться досягти домовленостей із кредиторами щодо реструктуризації боргу: це є однією з умов отримання наступного траншу від МВФ. Основна проблема полягає в перемовинах, згідно з якими кредитори намагаються досягти якомога вигідніших умов реструктуризації для себе. Адже, за їхньою логікою, якщо МВФ готовий кредитувати вітчизняну економіку, то чому інші кредитори повинні списувати попередні борги української влади?

Поки що і міністр фінансів Наталія Яресько, і очільник МВФ демонструють єдину позицію щодо подальшої співпраці і намагаються злагоджено тиснути на інших кредиторів з метою досягти якомога кращих умов реструктуризації українських боргів. Сама пані Яресько оптимістично оцінює шанси домовитися про реструктуризацію боргів до отримання наступного траншу від МВФ у травні. «Необхідно буде забезпечити певну комбінацію як подовження термінів погашення боргу, так і зменшення основної суми боргу та купону. І Україна, і наші кредитори зацікавлені в досягненні рішення, яке дозволить нашій країні витримати будь-які потенційні економічні потрясіння», - повідомила пані Яресько про умови реструктуризації на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook. Більш того, за її словами, зараз спостерігається високий рівень підтримки України на міжнародному рівні, а усі найбільші кредитори – МВФ, Світовий банк, G7 – «високо оцінюють суть і темпи реформ в Україні».

На підтвердження її слів, під час телефонної розмови із Президентом Петром Порошенком директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард запевнила у стовідсотковій підтримці української влади в питанні щодо реструктуризації боргових зобов’язань України.

Перший індикатор для кредиторів щодо умов подальшої реструктуризації з’явиться вже 27 квітня. Саме в цей день має відбутися погашення єврооблігацій державного «Укрексімбанку». В купі з боргами «Ощадбанку», вони складають значну долю в структурі зовнішнього боргу України – це близько 2,7 мільярдів доларів. Вже запропоновані й умови подальшої реструктуризації другого за величиною державного банку України «Укрексімбанку»: кредиторам обіцяють повернути 50% основної суми боргу до 27 квітня 2019 року і решту суми основного боргу – протягом 6 років рівними піврічними платежами, починаючи з 27 жовтня 2019 року до остаточного погашення 27 квітня 2022 року. Якщо кредитори пристануть на дані умови, то це стане ще одним позитивним сигналом для подальших кроків з реструктуризації інших боргів – мова йде про державний «Ощадбанк», «Укрзалізницю», «Укравтодор» та цілу низку інших боргів місцевих рад, в тому числі української столиці.

Окрім вказаної суми боргу державних банків, Україна винна: 17,15 мільярдів доларів за суверенними єврооблігаціями, 1,8 мільярдів доларів складають борги за квазісуверенними єврооблігаціями, 1,66 мільярдів – квазісуверенні борги. Разом – більше 23 мільярдів доларів. Реструктуризація усіх цих боргів відбуватиметься поступово, протягом декількох наступних років.

Ще один цікавий аспект – коли і на яких умовах Україна віддаватиме позичений попередньою владою у Росії кредит у 3 мільярди доларів. В Мінфіні РФ вже заявляли про те, що очікують повернення боргу до кінця 2015 року: мовляв, перемовини щодо його реструктуризації не ведуться, й Росія не готова до такого сценарію. Експерти ж єдині в своїх прогнозах: даний кредит українська влада повертати не буде, справу очікують тривалі судові процеси. Нібито на Заході готові закрити очі на даний борг через розуміння того, що Україна фактично знаходиться у стані неоголошеної війни з Росією.

Україні потрібно домовлятися стосовно умов реструктуризації якомога швидше. На думку економістів, цей процес повинен складати максимум 4-5 років, а усі перемовини стосовно реструктуризації та списання частки боргів потрібно завершити до 2017 року. Вкупі із проведенням реформ, зменшення боргового тиску забезпечить поступове оздоровлення вітчизняної економіки. А найголовніше те, що не домовившись про реструктуризацію, Україна в подальшому на довгі роки може забути про отримання будь-якої кредитної допомоги від іноземних фондів та країн. Саме цього так прагне Росія: на прикладі із Грецією, уряд РФ відпрацьовує механізм фінансової допомоги як альтернативу позикам МВФ та країн Заходу. Аби досягти своєї геополітичної мети, РФ діятиме й на фронті зриву домовленостей української влади із кредиторами щодо можливостей реструктуризації боргів України якомога швидшими темпами.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».

***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.